Рішення № 87992653, 03.03.2020, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/1611/19

Провадження № 2/181/35/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2020 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Юр`єва О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Запорожченко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови ДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження,-

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови ДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та весь час без зміни реєстрації проживає в с. Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, має паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданий Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 19.10.2001, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , перебуває у єдиному зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (після шлюбу – ОСОБА_4 ) з 28.09.1991 року, від якого має сина ОСОБА_5 , 1992 року народження, та доньку ОСОБА_6 , 1998 року народження. У травні 2019 року при спробі проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки він дізнався про наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме та рухоме майно, а саме – арешт всього його нерухомого та рухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №35598293, виданої 30.03.2015 року відділом державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції у Харківській області. При подальшому з`ясуванні зазначених обставин встановлено, що є виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на утримання сина ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 , що було відкрито на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2003 року. Однак, як боржник зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , уродженця с. Сурсько-Литовське, Дніпропетровського району Дніпропетровської області,житель Харківської області Красноградського району с. Тишенівка. Це всі відомості про хід виконання судового рішення стосовно стягнення аліментів з ОСОБА_1 , так як саме провадження за збігом строку зберігання виконавчих проваджень знищено 26.06.2019 року. Відповідно до інформації зазначеної у витязі ВП – спецпідрозділ, як боржник значиться ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , як стягував – ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_2 .

При цьому, у шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 він не перебував, спільних дітей з нею не має, як і зобов`язань перед ними, судових повісток та викликів як відповідач за її позовом не отримував, як відповідач судом не залучався, копії позовної заяви чи судового рішення не отримував, про відкриття чи завершення виконавчого провадження, статус та права і обов`язки сторони і боржника не повідомлявся. Не маючи жодної причетності до наведених обставин, змушений терпіти незручності, так як арешт всього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 і оголошення заборони на його відчуження обмежує його права з володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Позивач просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №35598293, видану 30.03.2015 Красноградським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, звільнивши майно належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , з-під арешту; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( актуальна інформація зі спеціального розділу) запис про обтяження номер 9711234 від 09.05.2015 у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Згодний на заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Позов підтримує повністю.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, і від них не надійшло повідомлень про причини неявки. Заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали. Також відповідачі не скористалися правом на відзив та не направили до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Ч.7 - у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Ч.8 - днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В зв`язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, суд відповідно до

ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини справи та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , а також копій повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00024529821 від 12 листопада 2019 року, а також актових записів про народження № 00024522603 від 12 листопада 2019 року та № 00024522716 від 12 листопада 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився та весь час без зміни реєстрації проживає в с. Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 19.10.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , перебуває у єдиному зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (після шлюбу – ОСОБА_4 ) з 28.09.1991 року, від якого має сина ОСОБА_5 , 1992 року народження, та доньку ОСОБА_6 , 1998 року народження.

Так, позивач є власником наступного майна, а саме: земельної ділянки, розташованої на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, площею 5,330 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222685500:02:002:0034, а також домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, спадкова справа №204/2015, зареєстровано в реєстрі за №1535 та копією Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, спадкова справа №204/2015, зареєстровано в реєстрі за №1536.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2019 року при спробі проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 дізнався про наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме та рухоме майно, а саме – арешт всього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_2 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №35598293, виданої 30.03.2015 року відділом державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції у Харківській області, що підтверджується рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №46728699 від 06 травня 2019 року та копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №170841882 від 19.06.2019 року.

Відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2003 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сурсько-Литовське, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шлюб між якими було зареєстровано 19.07.1988 року. Рішення суду набрало законної сили 18 квітня 2003 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року за заявою ВДВС Красноградського РУЮ Харківської області у справі №2-437/2003 видано дублікат виконавчого листа.

Згідно письмової довідки Красноградського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області №16413 від 12.09.2019 року встановлено, що 08.05.2003 року Красноградський районний відділ ДВС ГТУЮ у Харківській області відкрив виконавче провадження ВП №35598293 зі стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на утримання сина ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 . 30.03.2015 року вказане виконавче провадження завершено на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», в тодішній редакції, і направлено за належністю до Межівського відділу ДВС у Дніпропетровській області.

Встановлено, що у Межівському РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження ВП 47465077 при примусовому виконанні виконавчого листа від 19.02.2015 за № 2-437/2003, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на одну дитину на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 10.02.2003, яке на разі завершено у зв`язку із закінченням строку стягнення на підставі п.6 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до матеріалів справи, це всі відомості про хід виконання судового рішення стосовно стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , так як саме провадження за збігом строку зберігання виконавчих проваджень знищено 26.06.2019 року, що підтверджується письмовою довідкою ВДВС та витягу ВП – спецпідрозділів.

Відповідно до витягу ВП – спецпідрозділ, як боржник значиться ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , як стягував – ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_2 .

При дослідженні у судовому засіданні витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та обтяжень нерухомого майна вбачається, що, як боржник зазначений ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , житель Харківської області Красноградського району с. Тишенівка. В рамках виконавчого провадження, 30.03.2015 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано за номером 15281835 вказані обтяження і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 9711234 від 19.05.2015 року зареєстровано обтяження – арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Отже, як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 у шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 не перебував, спільних дітей з нею не має, як і зобов`язань перед ними, судових повісток та викликів як відповідач за її позовом не отримував, як відповідач судом не залучався, копії позовної заяви чи судового рішення не отримував, про відкриття чи завершення виконавчого провадження, статус та права і обов`язки сторони і боржника не повідомлявся. Особа, яка зазначена у запиті має ідентичні ПІБ, як у позивача, але має різну дату народження та зареєстроване місце проживання, що ідентифікує даних осіб, як різних громадян. Не маючи жодної причетності до наведених обставин, позивач змушений терпіти незручності, так як арешт всього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 і оголошення заборони на його відчуження обмежує його права з володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а також ч.1 ст. 319 ЦК України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», для забезпечення реального виконання рішення суду застосовується арешт майна боржника, який може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У відповідності до пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього, порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5 Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії. Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також вносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Разом з тим, при дослідженні змісту позову встановлено, що фактично предметом спору є скасування арешту майна ОСОБА_1 , в той час як він заявляє вимоги про скасування постанови ДВС про накладення арешту, тобто оскаржує рішення державного виконавця, що в розрізі з характером спору та змістом позову є свідченням неналежно обраного позивачем способу захисту.

Як визначено ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положеннями ч.1, ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», п.2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Правових підстав, які б оправдували доцільність подальшого застосування арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 , не встановлено, тому суд приходить до висновку про необхідність обрання ефективного способу захисту порушеного права ОСОБА_1 як особи, яка звернулася до суду, відповідно до викладеної в позові ситуації, визначивши у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, а саме шляхом зняття арешту та заборону відчуження всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного в рамках зазначеного виконавчого провадження.

На підставі ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС та виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.\

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини даної справи в сукупності з правовими нормами, приймаючи до уваги той факт, що арешт на все майно позивача та заборона відчуження, були накладені помилково, суд приходить до висновку, що на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності ОСОБА_1 , внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, право позивача підлягає судовому захисту. Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають частковому задоволенню. Слід скасувати арешт з належного ОСОБА_1 та заборону відчуження майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , накладені постановою ВП №35598293, виданою 30.03.2015 Красноградським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України суд враховує не заявлення позивачем вимог про відшкодування судового збору, а тому суд не вбачає доцільності в стягненні судового збору з відповідачів.

Керуючись Конституцією України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 14, 213, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий) та Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (юридична адреса вул.Бельовська, 94, м.Красноград, Харківська область, код ЄДРПОУ:34236908) про скасування постанови ДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження - задовольнити частково.

Скасувати арешт та заборону відчуження майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю с. Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , накладені постановою ВП №35598293, виданою 30.03.2015 Красноградським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що є підставою для вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( актуальна інформація зі спеціального розділу) про обтяження номер 9711234 від 09.05.2015 у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. Ю. Юр`єв