Ухвала суду № 87992393, 02.03.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1306/20

Провадження № 1-кс/202/1831/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Нетеси Н.І.,

прокурора Бойко Н.К.,

розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бойко Н.К. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020042630000014 від 13.01.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бойко Н.К. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020042630000014 від 13.01.2020 року.

З клопотання убачається, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42020042630000014 від 13.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.09.2019 року укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом П`ятої дніпровської нотаріальної контори Бутовою А.Г.

Сторонами за вказаним договором виступали ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець). Право власності на вказану квартиру належало продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконком міської ради народних депутатів 18.02.1998 року згідно з наказом №1/795-98 від 18.02.1998 року.

23.10.2019 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 23.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кононенко С.А., право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Звернувшись до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», встановлено, що інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у Департаменті відсутня, розпорядженням органу приватизації від 18.02.1998 року №1/795-98 передано у власність громадянам шляхом приватизації квартиру за іншою адресою.

З матеріалів досудового розслідування встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відчужена декілька разів за короткий проміжок часу.

Окрім того, в кримінальному провадженні здійснено виїмку оригіналів документів щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 28.09.2019 року, що знаходились у володінні П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори.

В матеріалах даної виїмки міститься лист КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 22.09.2019 року №10514, в якому уповноважена особа повідомляє державного реєстратора про те, що право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 18.02.1998 року за №1/795-98.

Звернувшись до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», встановлено, що лист від 22.09.2019 року за вих. №10514 не видавався, службовою особою ОСОБА_4 не підписувався.

У кримінальному провадженні №42020042630000014 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано речовим доказом.

Отже, з метою встановлення всіх обставин даного кримінального правопорушення, а також з метою збереження речового доказу у даному кримінальному провадженні, запобігання безпідставного відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виникла необхідність в накладенні арешту на вказану квартиру.

У органу досудового розслідування є підстави вважати, що документи, за якими здійснено державну реєстрації прав власності із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мають ознаки підробки, особи, які стали власниками зазначеного майна могли відігравати активну або пасивну участь у злочинній схемі із привласнення незаконним шляхом власності, а державний реєстратор прийняв незаконне рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону при реєстрації права власності на об`єкт злочинного посягання.

У зв`язку з викладеним, прокурор просила накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , котра відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрована за ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ).

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити.

Вислухавши прокурора, дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42020042630000014 від 13.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Горпініч К.В. від 20.02.2020 року квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42020042630000014 від 13.01.2020 року.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що постановою слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Горпініч К.В. від 20.02.2020 року квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42020042630000014 від 13.01.2020 року, приходжу до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки надані докази дають підстави зробити висновок, що вищезазначене нерухоме майно є предметом кримінально-протиправних дій та є набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення. Крім того, визнання вказаного нерухомого майна речовим доказом відповідає вимогам ст. 98 КПК України, тому відповідно до п. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України є підстави для накладення арешту з метою забезпечення речового доказу та запобігання можливості його відчуження.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бойко Н.К. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020042630000014 від 13.01.2020 року задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , котра відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрована за ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ).

Виконання ухвали про арешт майна доручити прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бойко Н.К.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.