Рішення № 87992261, 04.03.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/686/20

2/212/1471/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Пустовіт О.Г., при секретарі судового засідання Мігрін Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що перебуваючи в трудових відносинах з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на посаді гірника очисного вибою з 09.12.2002 року по 28.11.2019 року, отримав професійні захворювання радикулопатію, хронічне обструктивне захворювання легень та нейросенсорну приглухуватість. Довідкою МСЕК позивачу первинно було встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності, пов`язану з професійним захворюванням. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що у позивача змінився його образ та якість життя, він не може працювати, допомагати своїй сім`ї, що завдає йому моральних страждань. Позивач постійно скаржиться на біль в шийному і попереково-крижового відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в ліву, що посилюється при рухах та після фізичних навантажень, відчуття затерпання в кінцівках, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднену ходу, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, втому. Позивача турбують болісні та обмежені рухи в плечових (згинання/розгинання/відведення), ліктьових (згинання/розгинання) та колінних (згинання/розгинання) суглобах; хрускіт у колінних суглобах при спробі присісти. У Позивача постійно німіє ліва нога та рука. Він не працює з листопада 2019 року. За станом здоров`я вимушений був звільнитися у віці 45 років. Позивачеві складно керувати транспортним засобом, через болі у попереку та шиї він не може протягом тривалого часу керувати ним. Пересуваючись по вулиці, Позивач відчуває постійну задишку, у зв`язку з чим підвищується пульс, що також заважає нормальній життєдіяльності. У зв`язку з хворобою Позивач змушений багато часу проводити у лікарнях, де незадовільні умови для життя, побутові незручності. Під час лікування Позивач змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків. Це негативно впливає на психоемоційний стан здоров`я Позивача, він замикається у собі. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 130000,00грн., яку просив стягнути з відповідача. Крім того просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.

31 січня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання їй моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку настанням шкоди не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров`я позивача. Вважає, що позивач з власної волі виконував важку роботу, свідомо порушував законодавство у сфері охорони праці, що виразилося у недбалому ставленні до свого здоров`я, та як наслідок і спричинило виникнення у нього професійного захворювання. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності доч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював у Публічному акціонерному товаристві «Кривбасзалізрудком» на посаді гірник очисного вибою з 09.12.2002 року по 28.11.2019, в умовах впливу шкідливих факторів 16 років 10 місяців.

29 жовтня 2019 року на підприємстві відповідача проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4.

Згідно з п.16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, працюючи на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» підземним гірником очисного забою, ОСОБА_1 виконував комплекс робіт під час очисного виймання корисної копалини в підземних умовах шахти: керував скреперними лебідками під час скреперування гірничої маси поза зоною вибою; проводив кайлування гірничої маси та подрібнення великих шматків; підкидав гірничу масу на скреперну лебідку.

В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням.

Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолів фіброгенної дії та шуму.

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання - причиною виникнення професійного захворювання встановлено: важкість праці (динамічне навантаження за зміну при роботі за переважною участі м`язів плечового поясу 47,2 Вт при допустимому 45 Вт; статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками – 74219 кг/с при допустимому 70000 кг/с.

Періодичне перебування у незручній позі – 27,6% зміни при допустимому 25%), пил переважно фіброгенної дії (концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони – 3,6 мг/м? при гранично допустимій 2,0 мг/м? згідно ГОСТ-12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»), шум (еквівалентний рівень шуму – 102 дБА при гранично-допустимому 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99).

Довідкою МСЕК серія 12ААА №078612 від 10.12.2019 року позивачу первинно було встановлено 65% втрати професійної працездатності по трьом професійним захворюванням: 1) радикулонейропатія - 40%2) ХОЗЛ - 20% 3) Туг – 5%, з 25.11.2019 року до 01.12.2020 року.

Довідкою МСЕК серія 12ААБ №017691 від 10.12.2019 року позивачу первинно встановлено 3 групу інвалідності з 25 листопада 2019 року, причина інвалідності – професійне захворювання.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст.153, 2371КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 2371КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Велика Палата Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, у своїй постанові від 05 грудня 2018 року по справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463 цс 18) зазначила: «Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах, характер отриманих професійних захворювань (радикулопатія, ХОЗЛ, нейросенсорна приглухуватість), відсоток втрати позивачем професійної працездатності (65 відсотків), стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, стаж роботи позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 97500 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 130000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840,80 грн.

За правилами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 28 січня 2020року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ратушною Р.П. укладено договір про надання правової допомоги, в якому міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, а також надані акт приймання-передачі правничої допомоги від 28 січня 2020 року та копія квитанції про оплату позивачем вказаних послуг в розмірі 3000 грн. за складання позовної заяви.

Виходячи з наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на надану професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 153, 2371 КЗпП України,Законом України« Про охорону праці», ст. ст.4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 97500 гривень (дев`яносто сім тисяч п`ятсот) 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 1229 від 28жовтня 2019 року, який зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство « Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева,1 ЄДРПОУ 00191307

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 04 березня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт