Рішення № 87991295, 24.02.2020, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6541/19

Провадження № 2/159/195/20

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судових засідань Бакай Л.О.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, – Ковельська міська рада Волинської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач 22.11.19 р. звернулась до суду з вказаним вище позовом, зазначивши відповідачами фізичних осіб. Просить визнати за нею право власності на гараж, що розташований у гаражному масиві по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Позов обґрунтовує тим, що у АДРЕСА_2 проживали батьки сторін: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За рішенням Ковельської міськради Волинської області № 185 від 30.07.87 р. (пп. 4. 9 п. 4) батькові сторін було надано дозвіл на будівництво гаража за АДРЕСА_1 у вказаному вище масиві. Спірний гараж було у подальшому збудовано. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті останнього відкрилась спадщина щодо всього належного йому майна. За життя спадкодавець не оформив свого права власності на гараж. Спадщину після смерті спадкодавця прийняла вона та пережиле подружжя - відповідач ОСОБА_5 , однак, не оформили своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .. Вона на момент смерті останньої проживала спільно з нею за вказаною вище адресою, а тому спадщину прийняла у встановленому законом порядку. Батьки заповіту не складали. Право на спадщину за законом мають також відповідачі як діти спадкодавця, однак, вони не прийняли спадщину у встановленому законом порядку. Так як вона не має можливості оформити свої спадкові права на спірне майно у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не зареєстрував у встановленому порядку свого права власності на нього, то, покликаючись на судову практику, зазначає, що на її звернення до приватного нотаріуса Козоріз Н.С., остання не видала їй свідоцтва про право на спадщину щодо спірного майна. Покликаючись на ст. ст. 1 216, 1 217, 1 222, 1 241, 1 268, 1 269, 321, 392, 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, зазначає, що інші спадкоємці відсутні. Просить позов задовольнити.

Провадження у справ відкрито за ухвалою суду від 24.12.19 р. із залученням до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Ковельської міськради Волинської області.

Копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем ОСОБА_2 отримано під розпис 17.01.20 р.; третьою особою – 16.01.20 р.. Відповідачеві – ОСОБА_3 пакет таких же документів було надіслано судом у встановленому законом порядку.

За станом на 24.02.20 р. відзиву на позовну заяву від відповідачів до суду не надійшло.

За станом на 24.02.20 р. заперечення на позовну заяву від третьої особи до суду не надійшло.

Відповідачі, кожен зокрема, 24.01.20 р. у підготовчому судовому засіданні заявили суду про повне визнання ними позову.

Однак за ухвалою суду від 24.01.20 р. у прийнятті визнання позову відповідачами було відмовлено.

У судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та просить позов задовольнити. Надала суду пояснення, аналогічні доводам позовної заяви та суду додатково пояснила, що вона до органу місцевого самоврядування з приводу вирішення питання, пов"язаного з будівництвом гаража, не зверталась. Нотаріус їй надала відмову у видачі правовстановлюючого документа не щодо спадщини, що відкрилась після смерті батька, а щодо спадкування майна матері. У довідці № 1 041 від 24.05.19 р., виданій РЖКП - № 2 (м. Ковель Волинської області) дані про пережитле подружжя наведені з помилкою.

У судовому засіданні відповідачі, кожен зокрема, позов визнали, надали суду пояснення про бажання оформити спірний гараж у власність позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча третя особа - належно повідомлена. Про причини неявки свого представника суду не повідомила.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності особи, яка не з`явилась.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають до задоволення.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 , остання є ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1998 р. проживає у АДРЕСА_2 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25.04.78 р. міськвідділом ЗАГСу м. Ковеля Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_6 та її батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Та обставина, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після укладення 27.08.96 р. шлюбу з Ткачуком змінила своє дошлюбне прізвище на « ОСОБА_7 », стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, виданого міськвідділом РАГСу м. Ковеля Волинської області 27.08.96 р..

Тобто батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Та обставина, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ковелі Волинської області, стверджується копією свідоцтва про смерть серії останнього.

Та обставина, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Ковелі Волинської області, стверджується копією свідоцтва про смерть останньої.

Як стверджується довідкою № 1 041 від 24.05.19 р., виданою РЖКП - № 2 (м. Ковель Волинської області) на час смерті позивач та пережиле подружжя ( ОСОБА_8 ) спадкодавця ОСОБА_4 , проживали спільно з останнім за однією адресою.

Доказів про факт зміни прізвища пережилим подружжям – ОСОБА_5 на « ОСОБА_7 », позивач суду не надала, хоча надала вказану вище довідку РЖКП на підтвердження того, хто з осіб проживав разом із спадкодавцем на час смерті останнього (відкриття спадщини), серед яких – дружина – ОСОБА_8 ..

Як слідує з листа нотконтори № 35/01 – 16 від 15.01.20 р., спадкові справи після смерті батьків сторін не заводились.

Як вбачається з копії проекту забудови земельної ділянки індивідуальним гаражем, а саме: гаражем з № 71, виготовленого у 1987 р., забудовником, дійсно, значиться ОСОБА_4 ..

Згідно з довідкою відділу містобудування та архітектури виконкому Ковельської міськради Волинської області № 22 - 27/Т – 432 від 08.10.18 р., спірний гараж № НОМЕР_3 побудований ОСОБА_4 у гаражному масиві по АДРЕСА_1 відповідно до пп. 4.9 п. 4 рішення Ковельської міськради народних депутатів від 30.07.87 р. № 185, проект забудови від 04.08.87 р. № 500.

Згідно з копією техпаспорта на спірний гараж № НОМЕР_3 , виготовленого ТзОВ «ЕК КОНТАКТ» (без зазначення дати виготовлення), спірне нерухоме майно є 1988 р. побудови.

Аналізуючи вказаний вище доказ суд враховує, що за ним встановити дату виготовлення такого техпаспорта, а, відповідно, на яку дату проводилась така інвентаризація, неможливо.

Оцінюючи висновок про вартість спірного майна від 16.05.19 р., суд враховує, що цей висновок дано щодо спірного майна, однак, з площею, що не відповідає вказаній у вказаному вище техпаспорті (без дати виготовлення) на спірний гараж.

Крім того суд враховує, що позивач просить визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після смерті її батька - ОСОБА_4 , однак, доказів того, що вона у позасудовому порядку не має змоги вирішити це питання засобом оформлення своїх спадкових прав у нотаріуса, суду не надала.

Наданий позивачем суду лист № 490/01 – 16 від 02.10.19 р. з приводу відсутності підстав для видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , до розглядуваного спору не стосується.

Таким чином, судом встановлено, що будівництво спірного гаража було проведено спадкодавцем відповідно до техдокументації, отриманої ним у встановленому законом порядку, що діяв за станом на 1987 р.. Спадкодавець за життя не оформив свого права власності на спірний гараж.

Суд враховує, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 86 ЦК України (в ред. 1963 р.), що діяв на час спорудження вказаного вище гаража, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Власність в Україні виступає, зокрема, в такій формі як приватна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Оскільки забудова мала місце у 1987 р., батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини що виникли і пов`язуються із забудовою, спадкуванням, підлягають врегулюванню за нормами ЦК України (в ред. 1963 р.). Тому покликання позивача на норми чинного ЦК України при обгрунтуванні позовних вимог, до застосування не підлягають.

Суд відмічає, що до об`єктів завершеного будівництва належать об`єкти, що введені в установленому порядку в експлуатацію. Право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, підлягає державній реєстрації. Після введення об`єкта в експлуатацію власнику об`єкту - забудовникові - видається свідоцтво про право власності, що реєструється у відповідному в державному реєстрі прав. З моменту державної реєстрації права на завершений будівництвом об`єкт, особа забудовника стає власником цього об`єкта.

Оскільки будівництво гаража здійснювалось спадкодавцем як забудовником, то після смерті останнього, не право власності на об`єкт будівництва, що за життя батьком позивача у свою власність оформлено не було у встановленому законом порядку, а права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Крім того хоча спірний гараж на даний час є об`єктом містобудування, що не прийнятий у експлуатацію відповідними компетентними органами, позивач не надала суду доказів звернення до відповідних компетентних органів з приводу вирішення питання оформлення документів на гараж, що споруджувався спадкодавцем; з приводу оформлення відповідних правовстановлюючих документів на гараж; і відмови іншого компетентного органу з цього питання, у т. ч. – третьої особи у справі як органу місцевого самоврядування.

Даних про те, що позивач зверталась до відповідного уповноваженого органу з приводу переведення на неї прав та обов`язків забудовника спірного гаража в порядку спадкування, позивачем суду не надано.

Відповідачі ж – до яких закладено позов позивачем – проти позову не заперечили. Тому даних про наявність спору з приводу гаража між сторонами у розпорядженні суду також немає.

З огляду на наведене вище суд вважає, що позивач передчасно звернулась до суду з розглядуваним позовом. У задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 – 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 328 ЦК України, ст. 86 ЦК України (в ред. 1963 р.), суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , і. н. НОМЕР_4 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_5 , прож. за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_6 , прож. за адресою: АДРЕСА_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, – Ковельська міська рада Волинської області, юридична адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 04051402.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 04.03.20 р..