Ухвала суду № 87989314, 04.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Київ

04 березня 2020 року № 640/3539/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Приватного підприємства «Буд-Торг-Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Буд-Торг-Сервіс» (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 6/2 , літера «А», код ЄДР: 36157095) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 431412670, Державної податкової служби України (04053, Львівська площа, 8, код ЄДР: 43005393), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.08.2019 № 1259240/36157095;

2) зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 28.06.2019.

Позов зареєстрований канцелярією суду 14.02.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України

Для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

2) докази, що підтверджують обставини на яких гуртуються вимоги позивача у вигляді з якого можливо встановити їх зміст.

03.03.2020, на виконання вимог ухвали суду позивачем надано, заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги у належному вигляді.

Також, 03.03.2020 позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду, з огляду на те, що за результатами господарської операції по виконанню договору № 22/119 від 11.03.2019 з АТ «Укртранснафта», позивачем складено податкову накладну № 2 від 28.06.2019 та направлено її для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Згідно з отриманою квитанцією від 15.07.2019 податкову накладну № 2 від 28.06.2019 прийнято, реєстрацію зупинена.

Позивач пояснює, що головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Крупнова О.Ю. прийнято спірне рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1259240/36157095 від 22.08.2019.

Зазначає, що як вбачається зі screenshot електронного кабінету платника в найменуванні контролюючого органу зазначено ГУ ДПС у Рівненській області (м. Рівне). Причини такого зазначення найменування контролюючого органу позивачу не відомо, що стало підставою для неправильного вибору позивачем територіальної підсудності справи.

Акцентує увагу суду, що позивач спочатку звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.08.2019 № 1259240/36157095 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 28.06.2019 Однак, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 по справі № 460/4693/19 позовну заяву повернуто позивачу, яку отримано 09.01.2020. Після цього позивачем подано позов до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України.

У вказаній ухвалі, як вбачається з її змісту, зазначено, що суд визнав дії Приватного підприємства "БУД-ТОРГ-СЕРВІС" спрямовані на штучну зміну територіальної підсудності справи зловживанням процесуальними правами, а тому повернув позовну заяву.

Крім того, позивач пояснює, що позивач користувався правовими висновками Верховного Суду від 18.06.2018 по справі № 805/1146/17-а, від 17.07.2019 по справі № 640/46/19, від 14.02.2019 по справі № 813/4921/17, згідно яких по даних правовідносинах застосовується строк давності тривалістю 1095 днів згідно з ст.102 Податкового Кодексу України.

Позивач також посилається на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини», відповідно до якого правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною і гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматичної і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Наголошує, що практика ЄСПЛ, заснована на принципах Європейської конвенції з прав людини, узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.

При цьому, позивач акцентує увагу суду на тому, що однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8. ч. 1 ст. 55 Конституції України. Таке право забезпечує можливість особи відстоювати свої права у будь-якій життєвій ситуації, зокрема, пов`язаній з незаконними діями (бездіяльністю) органів державної влади. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Додає, що як свідчить позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відтак, позивач просить суд поновити строк звернення до суду.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, у разі оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 (провадження № К/9901/16396/19).

Варто звернути увагу позивача на тому, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій або допущення бездіяльності і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії чи допущено бездіяльність.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

З матеріалів позовної заяви видно, що комісією ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 22.08.2019 № 1259240/36157095, яким відмовлено позивачу у реєстрації ПН № 2 від 28.06.2019.

Натомість, 05.09.2019 за результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення № 36994/36157095/2, яке надходить до електронного кабінету платника податку, скаргу ПП «Буд-Торг-Сервіс» залишено без задоволення, а рішення від 22.08.2019 № 1259240/36157095 - без змін.

Тобто, позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, а відтак тримісячний строк звернення до суду почав свій відлік 06.09.2019 та сплинув 06.12.2019.

В той же час, до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом позивач звернувся лише 14.02.2020, з огляду на що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду.

При цьому, посилання позивача, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду той факт, що позивач спочатку звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.08.2019 № 1259240/36157095 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 28.06.2019, є безпідставними, оскільки, по-перше, неправильний вибір позивачем адміністративного суду щодо розгляду справи, при очевидності належності справи до територіальної підсудності ОАС м. Києва (позивач зареєстрований в м. Києві, спірне рішення приймалося ГУ ДФС у м. Києві) не є поважною причиною пропуску звернення до суду (ОАС м. Києва); подання такого позову було визнано зловживанням процесуальними правами та ухвала з цього приводу не оскаржувалась; по-друге, навіть якщо взяти до уваги позицію позивача відносно того, що ті обставини, що позивач спочатку звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду, то таке звернення відбулось 28.12.2019, підтвердженням чого є штамп вхідної кореспонденції Рівненського окружного адміністративного суду, проставленого на примірну позовної заяви. Тобто, до Рівненського окружного адміністративного суду позивач звертався також поза межами тримісячного строку звернення до суду, оскільки як встановлено вище судом, тримісячний строк звернення до суду у позивача почав свій відлік 06.09.2019 та сплинув 06.12.2019.

Також, помилковими є посилання позивача на те, що при зверненні до суду він керувався строками, визначеними у правових висновках Верховного Суду від 18.06.2018 по справі № 805/1146/17-а, від 17.07.2019 по справі № 640/46/19, від 14.02.2019 по справі № 813/4921/17, оскільки станом на час звернення позивача до суду з даним позовом (14.02.2020), судова палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, сформувала у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 (провадження № К/9901/16396/19) позицію щодо обрахунку строків звернення до суду у аналогічних спорах та відійшла від попередніх позицій ВС з цього приводу.

Слід звернути увагу позивача на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

Відтак, зважаючи на те, що тримісячний строк звернення до суду у позивача почав свій відлік 06.09.2019 та сплинув 06.12.2019, натомість до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся лише 14.02.2020, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 4 ст. 122 КАС України.

Щодо посилання позивача на доступ до правосуддя, то варто звернути увагу позивача на тому, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду товариства є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Причини пропуску звернення до суду Приватного підприємства «Буд-Торг-Сервіс», викладені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 03.03.2020, визнати неповажними та відмовити у поновленні строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін