Рішення № 87989303, 24.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Київ № 640/23002/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі позивача, представника позивача - Літвінова О.В., представників відповідачів - Волкової О.М., Крикливенка Б.В., Степаненко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул.Липська, 18/5,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ26255795) Вищого Антикорупційного Суду (вул. Хрещатик,Ю 42 а,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ42836259) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд:

«Визнати протиправним та скасувати наказ Державної судової адміністрації України від 30 жовтня 2019 року № 436/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Вищого антикорупційного суду, із займаної посади у зв`язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, пункт 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Визнати протиправним та скасувати наказ Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року №430/к про звільнення ОСОБА_1 , яким оголошено наказ Державної судової адміністрації України Державної судової адміністрації України від 30 жовтня 2019 року № 436/к про звільнення ОСОБА_1 та відраховано зі штату Вищого антикорупційного суду.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України та Вищий антикорупційний суд поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату Вищого антикорупційного суду з 30 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Вищий антикорупційний суд нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 з 30 жовтня 2019 року по дату ухвалення судового рішення про поновлення на посаді, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату Вищого антикорупційного суду, а також нарахування та виплати в межах суми за 1 місяць.

Зобов`язати Вищий антикорупційний суд компенсувати та виплатити ОСОБА_1 за зношування її власного комп`ютера(ноутбука) під час виконання своїх посадових обов`язків на посаді заступника керівника апарату виплату у розмірі 500 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України та Вищий антикорупційний суд відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України та Вищий антикорупційний суд відшкодувати ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12500 грн.»

Позовні вимоги мотивовано наступним:

- позивач стверджує про те, що відмова у погодженні кандидатури позивача на посаду заступника керівника апарату Вищого антикорупційного суду є порушенням вимог ст. ст. 2-1, 22 КЗпП України;

- до початку роботи ОСОБА_1 не було вжито жодного обов`язку із передбачених пунктів ст. 29 КЗпП України, а також ч. 5 ст. 31 (ч. 6 у діючій редакції) Закону України «Про державну службу», і лише 12.08.2019 р. ознайомлено з посадовою інструкцією;

- за результатами роботи, згідно затвердженого плану усі завдання та доручення були виконані позивачем у визначений їх строк та будь-яких зауважень з боку керівника апарату не надійшло;

- лист від 21 жовтня 2019 року не був доведений позивачу до відома ні службою управління персоналом Вищого антикорупційного суду, ні службою управління персоналом Державної судової адміністрації України;

- підстави невідповідності, які були викладені у зазначеному листі не вказані у змісті попередження про звільнення позивача, що, на думку позивача, свідчить про порушення порядку, визначеного п. 6 ст. 35 Закону України «Про державну службу», та порушує права державного службовця, зокрема, щодо безперешкодного ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, (ст.7 Закону України «Про державну службу»);

- твердження про відсутність необхідних лідерських і організаторський здібностей, а також достатньої фаховості й ініціативності в робот, які визначені в якості підстави для звільнення, на думку позивача, не відповідають дійсності.

Представником Державної судової адміністрації позовні вимоги заперечуються з тих підстав, що звільнення позивача з посади було здійснено на підставі відповідного подання та в межах наявних повноважень.

Представниками Вищого антикорупційного суду позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на те, що звільнення позивача відбулось внаслідок визначення певних якостей позивача під час проходження позивачем випробувального терміну.

Зокрема, присутній в судовому засіданні керівник апарату Вищого антикорупційного суду пояснив, що, підставою для прийняття рішення відносно позивача стала відсутність у позивача лідерських та організаторських здібностей, ініціативності в роботі, які, на думку представника відповідача є необхідними для заступника керівника апарату новоствореного суду.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, наказом Державної судової адміністрації України від 21 травня 2019 № 486, було оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» - заступника керівника апарату Вищого антикорупційного суду та відповідно затверджено умови проведення конкурсу.

Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя провела конкурс, позивача було визнано переможцем конкурсу.

Наказом керівника апарату Вищого антикорупційного суду від 31 липня 2019 року №139/к «Про призначення ОСОБА_1 » оголошено наказ Державної судової адміністрації України від 31 липня 2019 року №272/к, яким ОСОБА_1 вирішено вважати такою, що приступила до виконання обов`язків заступника керівника апарату Вищого антикорупційного суду з 02 серпня 2019 року строком на п`ять років, з випробуванням строком на три місяці.

12 серпня 2019 року затверджено посадову інструкцію заступника керівника апарату Вищого антикорупційного суду, з якою ознайомлено позивача.

Головою Вищого антикорупційного суду направлено до Державної судової адміністрації України 21 жовтня 2019 року лист з пропозицією звільнити ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату, у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування.

23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 працівниками служби управління персоналом Державної судової адміністрації України було вручено попередження про звільнення за результатами випробування.

Наказом Державної судової адміністрації України від 30 жовтня 2019 року № 436/к видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату, у зв`язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, пункт 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року №430/к оголошено наказ Державної судової адміністрації України та зазначено - вважати ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади заступника керівника апарату та відрахована зі штату 30 жовтня 2019 року, у зв`язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

Розглядаючи вимоги позивача, суд висловлює наступну правову позицію.

Дані правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю ( далі - КЗпП), які містять ідентичні посилання щодо строку випробування.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу», метою випробування є перевірка відповідності державного службовця займаній посаді. Частиною шостою вказаної правової норми визначено, що суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді.

Частиною сьомою статті 35 встановлено, що, у разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 КЗпП України, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Тобто, працівник повинен виконувати всі трудові обов`язки, покладені на нього трудовим договором і законодавством, а випробування не тягне жодних інших, окрім можливості звільнення за спрощеною процедурою, обмежень трудових прав працівника, зокрема й щодо оплати праці.

Положенням статті 28 КЗпП України визначено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

У період випробувального терміну роботодавець з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки за трудовим договором. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право розірвати з працівником трудовий договір з причини незадовільного результату випробування. Прийняти таке рішення роботодавець має право в будь-який час протягом іспитового строку, в т. ч. не чекаючи дня закінчення цього строку.

При цьому, роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

З огляду на вищезазначене, відповідач вправі вирішувати питання відповідності працівника займаній посаді та приймати рішення за наслідками роботи працівника у період строку випробування, що й відповідає меті встановлення такого випробувального терміну.

Таким чином, підставою для розірвання трудового договору у розумінні частини другої статті 28 КЗпП України та статті 35 Закону України «Про державну службу», стало отримання позивачем негативної оцінки за результатами його випробування через невідповідність роботі, що була доручена йому та неналежне виконання ним покладених обов`язків і завдань.

Така негативна оцінка за результатами випробування, яка виразилась у поданні від 21.10.2019р., є підставою для розірвання трудового договору з позивачем, як з таким, що не пройшов випробування.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №823/3540/14.

Як вбачається посадової інструкції позивача, до складу обов`язків заступника керівника апарату віднесено:

організація й координація роботи підрозділів апарату суду з питань забезпечення судового процесу, служби судових розпорядників, управління державним майном, матеріально-технічного й господарського забезпечення, забезпечення розробки положень про ці підрозділи й посадових інструкцій працівників;

організація взаємодії зі Службою судової охорони, Національною поліцією України, Національною гвардією України з питань дотримання особами, які перебувають у суді, встановлених правил і підтримання громадського порядку в залі судового засідання та в приміщенні суду, щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, учасників судового процесу;

координація організації забезпечення дотримання особами, які перебувають у Вищому антикорупційному суді встановлених правил, законодавства щодо проведення судового засідання (зокрема закритого), належного стану залів судових засідань, підготовки їх до слухання справ;

уживання заходів безпеки, щодо недопущення виведення з ладу засобів фіксування судового процесу особами, присутніми в залі судового засідання;

забезпечення дотриманням секретарями судового засідання порядку роботи з технічними засобами фіксування судового засідання та роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання; надання практичної та методичної допомоги, зокрема шляхом проведення нарад, навчань тощо з цих питань;

забезпечення дотримання вимог Закону України «Про охорону праці», забезпечення дотримання заходів пожежної безпеки.

організація здійснення господарського обслуговування суду, забезпечення належної експлуатації приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А, контроль санітарно-технічного стану робочих приміщень, інженерних систем і комунікацій, збереження матеріальних цінностей, виконання інших функцій, пов`язаних із забезпеченням діяльності суду.

Як стверджує представник відповідача, позивач достатнього рівня самостійності в організації роботи та ухваленні управлінських рішень не демонструвала, постійно потребувала доручень і контролю з боку керівника, не займалась належним чином організацією й координацією роботи підрозділів апарату суду, щодо яких була визначена куратором, а саме: підрозділів з питань забезпечення судового процесу, служби судових розпорядників, управління державним майном, матеріально-технічного й господарського забезпечення.

Представник відповідача стверджував, що, у зв`язку з розміщенням ВАКС у трьох приміщеннях (проспект Перемоги, 41, вулиця Хрещатик, 42-А, та провулок Хрестовий, 4 - Апеляційна палата ВАКС) працівники зазначених вище підрозділів працюють у всіх приміщеннях. При цьому, позивачем здійснювалась організація та координування роботи лише підпорядкованих їй працівників апарату суду, робочі місця яких розташовані в тому ж приміщенні, де й робоче місце позивача.

Позивачем було підтверджено ту обставину, що позивач не перебував в інших приміщеннях суду протягом всього періоду роботи на посаді заступника керівника апарату суду під час випробувального терміну.

На думку суду, дана обставина однозначно свідчить про відсутність контролю з боку позивача за працівниками апарату суду, робочі місця яких розташовані в інших приміщеннях, оскільки, на думку суду, є об`єктивно неможливим здійснення функцій щодо працівників, без присутності на їх робочих місцях.

Судом не приймаються посилання позивача на виконання всіх вказівок керівництва, як на підставу для визнання безпідставними висновків відповідача про невідповідність позивача вимогам.

При цьому, суд виходить з того, що посада заступника керівника апарату є керівною посадою, тобто державний службовець, який перебуває на такій посаді, має демонструвати інші якості, зокрема, самостійності та ініціативності, наявність яких не може підтверджуватися відсутністю зауважень до виконання поставлених завдань.

Суд вважає дискерційними повноваження Вищого антикорупційного суду щодо визначення відповідності позивача вимогам, які висуваються роботодавцем до працівника, та не може вирішувати питання успішного чи не успішного проходження позивачем строку випробування.

З огляду на викладене, суд доходить висновків про відсутність підстав для визнання протиправними наказів про звільнення та поновлення на посаді.

Судом не встановлено будь - якої дискримінації позивача, тобто прийняття певних рішень з урахуванням статі чи будь - якого статусу позивача, тому судом не приймаються посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. ст. 2-1, 22 КЗпП України

З урахуванням того, що судом не вбачається протиправності в діях відповідачів, судом вбачаються відсутніми підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Вимоги про зобов`язання виплатити кошти за зношування її власного комп`ютера(ноутбука) під час виконання своїх посадових обов`язків на посаді заступника керівника апарату виплату у розмірі 500 грн. суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на відсутність жодних доказів такого зношування та посилань на існування нормативно - правових підстав для таких виплат.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, вимоги про стягнення судових витрат задоволенню також не підлягають, у зв`язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 04.03.2020.

Суддя С.К. Каракашьян