Рішення № 87988993, 28.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 826/12945/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ ЕКСПЛОРЕЙШН»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ ЕКСПЛОРЕЙШН» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0242311206 та № 0242321206 від 24.04.2018 року, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган здійснюючи камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість діяв не на підставі, не у спосіб, передбачені законодавством. Позивач вказав на те, що податковий орган не мав право проводити камеральну перевірку щодо своєчасності сплати узгоджених зобов`язань, проте відповідач в порушення норм податкового законодавства здійснив перевірку дій щодо такої сплати за січень 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки при проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ «БЕНЕФІТ ЕКСПЛОРЕЙШН» встановлено факт порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вказані висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законним. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ «БЕНЕФІТ ЕКСПЛОРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 41096532), за результатами якої складено акт від 20.03.2018 №2819/26-15-12-06.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «БЕНЕФІТ ЕКСПЛОРЕЙШН» вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0242311206 та № 0242321206 від 24.04.2018 року.

Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень та звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За нормою статті 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.2 цієї статті визначає, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

При цьому, у відповідності до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність сплати грошових зобов`язань.

Позивач на обґрунтування протиправності спірного податкового повідомлення-рішення зазначив, що контролюючий орган діяв не у встановлений законодавством спосіб здійснюючи перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання за січень 2018 року.

Суд зазначає, що з 01 січня 2017 року з моменту набрання чинності Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року дійсно у податкового органу з`явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Положення вказаного закону набрали чинності з 01.01.2017, камеральна перевірка позивача здійснювалась 10.03.2018, отже на час проведення перевірки, контролюючий орган був наділений відповідними повноваженнями.

Тобто, суд звертає увагу, що вказані норми стосуються підстав проведення такої перевірки, а не безпосередньо періоду, за який здійснюється перевірка своєчасності сплати податкового зобов`язання.

Водночас, слід зазначити, що як передбачено пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Суд зазначає, що станом на час проведення камеральної перевірки встановлений статтею 102 Податкового кодексу України 1095 денний строк, протягом якого контролюючий орган може визначити платнику податків суму грошових зобов`язань не закінчився, що свідчить про дотримання відповідачем вимог даної норми Податкового кодексу України при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо суті встановлених перевіркою порушень податкового законодавства з боку позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом статей 37, 38 Податкового кодексу України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язують сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв`язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Строки сплати податкового зобов`язання передбачені статтею 57 Податкового кодексу України, що становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2018 року від 20.02.2018, суму податку за якою сплачено 05.01.2018. Тобто із затримкою граничного строку.

З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність у відповідача підстав для застосування до позивача штрафу за порушення правил сплати до бюджету податку на додану вартість.

В той час, позивачем жодних чином не спростовано та не надано доказів щодо спростування таких порушень.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, надавши оцінку матеріалам справи та наданим учасниками справи доказам, системно проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ ЕКСПЛОРЕЙШН» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, код ЄДРПОУ 41096532) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур