Рішення № 87988959, 04.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року м. Київ № 826/10988/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., за участю секретаря судових засідань Мельник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Універсал-Транс»до Головного управління Держпраці у Київській областіпро визнання протиправною та скасування постанови

за участі представників сторін:

від позивача: Шерстюк О.Г.

від відповідача: Чичкань С.Д.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 лютого 2020 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства «Універсал-Транс» (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач) в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ534/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-286 від 03.07.2018 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним не було допущено порушення вимог законодавства про працю, оскільки з працівниками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які працювали водіями автотранспортних засобів у Приватному підприємстві «Універсал-Транс» було належним чином оформлено трудові відносини, що підтверджується відповідними заявами, наказами по підприємству, записами у трудових книжках та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття зазначених працівників на роботу. З огляду на викладене, позивач вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що перевіркою установлено, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в день інспекційного відвідування не були оформлені на роботі, оформлення прийняття зазначених працівників на роботу відбулось після початку проведення інспекційного відвідування, тобто наявний факт порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України. Також, зазначає, що позивачем не було повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

01 червня 2018 року, відповідно до Закону України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.07.2007 №877, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 №1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 №75, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 №1338, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин прийнятим за результатами аналізу інформації на підставі отриманого листа Громадської організації «Всеукраїнський антикорупційний альянс» від 21.05.2018 року №2018/21-05-01п Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області прийнято наказ №1833 про проведення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, виявлення неоформлених трудових відносин субєктом Приватним підприємством «Універсал-Транс».

01 червня 2018 року Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області видано направлення №534 на проведення інспекційного відвідування, яким, на період з 05 червня 2018 року по 18 червня 2018 року, направлено головного державного інспектора Куліш Надію Іванівну для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ПП «Універсал-Транс» код ЄДРПОУ 30056005 за юридичною адресою: 02089, м. Київ, просп. Броварський, 51.

За результатами проведення інспекційного відвідування, інспектором праці Куліш Н.І. було складено акт інспекційного відвідування ПП «Універсал-Транс» №КВ 534/57/АВ від 18 червня 2018 року (далі - Акт) за висновками якого, виявлено наступні порушення:

- у порушення частини третя статті 24 Кодексу законів про працю України - працівники допускаються до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу;

- у порушення постанови КМУ №413 від 17 червня 2015 року - станом на дату інспекційного відвідування не було подано роботодавцем ПП «Універсал-Транс» повідомлень про прийняття працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку підприємства як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою;

- у порушення пункту 2.5 Глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (із записом в особових картках, що занесено до трудових книжок на підставі наказу про призначення на роботу працівники - ОСОБА_13 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 не ознайомлені під розписку);

- у порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України з правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_3 не ознайомлений - прийнятий в ПП «Універсал-Транс» з 07 червня 2018 року на посаду водія згідно наказу №57 від 07 червня 2018 року, який видано на підставі заяви від 07.06.2018 року.

23.06.2018 року Головне управління Держпраці у Київській області складено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу ПП «Універсал-Транс», яке відбудеться 03.07.2018 року о 10:00 за адресою м. Київ, вул. Вавілових 10, каб. 303. Вказане повідомлення було 27.06.2018 року направлено на адресу ПП «Універсал-Транс» засобами поштового зв`язку, та було отримано уповноваженою особою 04.07.2018 року.

На підставі викладеного, Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу №КВ534/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-286 від 03 липня 2018 року, якою, на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на ПП «Універсал-Транс» накладено штраф у розмірі 1 116 900,00 грн.

Позивач, вважаючи вищевказану постанову протиправною, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абз. 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.

У відповідності до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про накладення штрафу №КВ534/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-286 від 03 липня 2018 року, винесена на підставі Акту № КВ 534/57/АВ від 18 червня 2018 року, складеного за результатами здійснення відповідачем інспекційного відвідування, проведеного у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), який визначає процедуру проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).

За змістом підпункту 1 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

У відповідності до пунктів 19, 20, 27 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 Порядку №295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція №81), Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Стаття 16 Конвенції №81 визначає, що Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас, при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

За результатами проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці були встановлені наступні порушення:

- у порушення частини третя статті 24 Кодексу законів про працю України - працівники допускаються до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу ( саме встановлено факт неоформлених трудових відносин з 10 (десятьма) особами, які займали посади водії автотранспортних засобів) ;

- у порушення постанови КМУ №413 від 17 червня 2015 року - станом на дату інспекційного відвідування не було подано роботодавцем ПП «Універсал-Транс» повідомлень про прийняття працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку підприємства як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою;

- у порушення пункту 2.5 Глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (із записом в особових картках, що занесено до трудових книжок на підставі наказу про призначення на роботу працівники - ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 не ознайомлені під розписку);

- у порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України з правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_3 не ознайомлений - прийнятий в ПП «Універсал-Транс» з 07 червня 2018 року на посаду водія згідно наказу №57 від 07 червня 2018 року, який видано на підставі заяви від 07.06.2018 року.

Так, за визначенням, наведеним у частині перші статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

Висновки контролюючого органу про порушення ПП «Універсал-Транс» трудового законодавства були зроблені на підставі пояснень працівників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 зафіксовані інспектором праці в письмових поясненнях, що долучені до акту перевірки.

Суд критично оцінює вказані пояснення, оскільки надані пояснення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 не містять особистого підпису вказаних осіб.

У той же час, у матеріалах справи міститься:

- копія трудового договору №251 від 06.06.2018 укладеного між ОСОБА_13 та ПП «Універсал-Транс»;

- копія наказу №36 від 07.06.2018 року про призначення ОСОБА_11 на посаду водія, копія заяви про прийняття на роботу, копія повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_11 , докази направлення вказаного повідомлення;

- копія наказу №34 від 07.06.2018 року про призначення ОСОБА_6 на посаду водія, копія заяви про прийняття на роботу, копія повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_6 , докази направлення вказаного повідомлення;

- копія наказу №41 від 07.06.2018 року про призначення ОСОБА_5 на посаду водія, копія заяви про прийняття на роботу, копія повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_5 , докази направлення вказаного повідомлення;

- копія наказу №42 від 07.06.2018 року про призначення ОСОБА_7 на посаду водія, копія заяви про прийняття на роботу, копія повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_7 , докази направлення вказаного повідомлення;

- копія наказу №57 від 07.06.2018 року про призначення ОСОБА_3 на посаду водія, копія заяви про прийняття на роботу, копія повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_3 , докази направлення вказаного повідомлення;

- копія трудового договору №ТН.342 від 07.06.2018 року укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Універсал-Транс», копія заяви про прийняття на роботу, копія наказу №54 від 07.06.2018 року про прийняття ОСОБА_4 на посаду водія.

Також, актом перевірки підтверджується, що: ОСОБА_14 був призначений на посаду водія відповідно до наказу №33 від 06.06.2018 року; ОСОБА_8 був призначений на посаду водія відповідно до наказу №34 від 06.06.2018 року; ОСОБА_9 призначений на посаду водія відповідно до наказу №56 від 07.06.2018 року; ОСОБА_10 призначений на посаду водія згідно наказу №35 від 06.06.2018 року. Вказані накази було надано ПП «Універсал-Транс» під час проведення перевірки, що відповідачем не заперечується.

Також судом було неодноразово викликалися до суду в якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для надання пояснень по справі, однак вказані особи у судові засідання не прибули, пояснень до суду не надали.

Таким чином, матеріалами справи та актом перевірки підтверджується факт укладення між позивачем та вказаними водіями, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 затверджено форму повідомлення про прийняття працівника на роботу.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 не передбачено права надання страхувальниками повідомлення про прийом на роботу поштою.

Відповідно до акту перевірки інспектором встанволено, що ПП «Універсал-Транс» фактично допускаючи до роботи з вказаних періодів відповідних водіїв, не повідомив належним чином центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, що є порушенням частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

У той же час, суд зазначає, що абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);

- оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;

- виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Тобто, з аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що відповідальності за фактичний допуск до роботи працівника без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України не передбачено.

Водночас, суд зазначає, що частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено наступні види відповідальності у разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Аналізуючи вказані вище положення, судом встановлено, що оскільки відповідальність за неподання або порушення строків подання до органу ДФС повідомлення про прийняття працівника на роботу, а також порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях не відноситься до абзаців 2 - 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, а за своєю сутністю таке порушення є порушенням трудового законодавства, притягнення до відповідальності за його вчинення повинно відбуватись на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тобто у розмірі мінімальної заробітної плати.

З постанови про накладення штрафу №КВ534/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-286 від 03 липня 2018 року вбачається, що ПП «Універсал-Транс» було притягнуто до відповідальності лише на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, а також застосовано до неї штрафні санкції передбачені вказаною статтею у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати - в сумі 1 116 900 грн.

Будь - яких штрафів за неподання або порушення строків подання до органу ДФС повідомлення про прийняття вказаних водіїв на роботу, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідачем до позивача не застосовувалось.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Насамперед, суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 1 116 900 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

За обставинами даної адміністративної справи, лист від 23.06.2018 року № 44/2/18/9117 про розгляд справи про накладення штрафу 03.07.2018 о 10:00, за адресою м. Київ, вул. Вавілових, 10 було скеровано позивачу 27.06.2018 року. Лист було вручено позивачу 04.07.2018 року. Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судом не встановлено, а також враховано, що період з 28 по 30 червня були неробочими днями.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.06.2019 року в адміністративній справі №813/3415/18.

Суд також, критично оцінює надані, в якості доказу відеозаписи інспекційного відвідування оскільки згідно з ч. 2, 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Також, із вказаних відео доказів не можливо встановити місце проведення вказаної перевірки, осіб які надавали вказані пояснення. А отже, надані відповідачем відеозаписи не дають можливості встановити фактичні обставини справи.

За вказаних обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи та наявність у матеріалах справи доказів оформлення трудових відносин із вказаними в акті перевірки водіями, суд приходить до висновку про можливість задоволення вимог позивача та скасування постанови про накладення штрафу №КВ534/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-286 від 03 липня 2018 року, винесеної Головним управлінням Держпраці у Київській області.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу №КВ534/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-286 від 03 липня 2018 року, не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №2468 від 12.07.2018 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 16 753,50 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «Універсал-Транс» (02089, м. Київ, просп. Броварський, 51, ЄДРПОУ 30056005) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ534/57/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-286 від 03 липня 2018 року

Стягнути на користь Приватного підприємства «Універсал-Транс» (02089, м. Київ, просп. Броварський, 51, ЄДРПОУ 30056005) сплачений ним судовий збір у розмірі 16 753 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, ЄДРПОУ 39794214).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2020 р.