Ухвала суду № 87988895, 03.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 березня 2020 року м. Київ № 640/3826/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-19307-17 від 10.05.2019 року.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правовими положеннями ч. 3 ст.122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У даному випадку дія спеціального Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон про ЄСВ) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ у разі, якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону про ЄСВ, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами п. 56.18 ПКУ, ст. 102 ПКУ не застосовується.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а та від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.

Разом з тим, Верховний Суд вказав, що у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді, після оскарження її в адміністративному порядку. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Отже, позивач має право на оскарження податкової вимоги протягом 10 днів з моменту її отримання або оскарження.

У даному випадку, представником позивача наголошено, що позивач дізналася про існування оскаржуваної вимоги 05.02.2020 року, після невдалої спроби зняття коштів, у зв`язку з арештом її рахунків.

Як зазначає представник позивача, 07.02.2020 року, остання особисто ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження та оскаржуваною вимогою, а тому вважає, що строк звернення до суду має бути обрахований саме з цього моменту.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Так, з додатків до позовної заяви не вбачається, а позивачем не надано суду належних доказів коли саме останньою отримано копію оскаржуваної вимоги №Ф-19307-17 від 10.05.2019 року.

В свою чергу, позовну заяву подано до суду 17.02.2020 року, що підтверджується штампом Укрпошти на конверті, який міститься в матеріалах справи, тобто з пропуском строку, який визначений нормами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У даному випадку, ОСОБА_1 докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та заяву про поновлення пропущеного строку не подано, що в свою чергу, суперечить нормам адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, суд доходить висновку, що для запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, останньому необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.

Вказані судом недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 - без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

3. Попередити позивача, що у разі, якщо недоліки, зазначені в ухвалі, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута на підставі частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху згідно з частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту її підписання.

Згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суддя В.І. Келеберда