Рішення № 87988844, 27.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Київ № 826/18204/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А.; суддів: Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т., секретаря судового засідання Новаковської І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - адвокат Дереча В.О.;

представника Державної фіскальної служби України - Діанов О.І.;

представника Міністерства юстиції України - Таран А.С.

ОСОБА_1 звернувся до суду, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.02.2015, з позовом про:

- скасування наказу ДФС України від 24.10.2014 №1012-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки ДФС України;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки ДФС України;

- зобов`язання ДФС України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомостей щодо ОСОБА_1 .

Ухвалами суду: від 26.11.2014 - відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд; від 22.04.2015 - зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України в справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади".

На підставі розпорядження керівника апарату та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями - справу розподілено судді Донцю В.А. Ухвалами суду: від 12.06.2019 - призначено підготовче судове засідання; від 01.07.2019 - поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів по суті. В судому розгляді оголошувались перерви в зв`язку з витребуванням доказів. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Підставами позову зазначено недотримання відповідачами вимог Закону України "Про очищення влади" під час звільнення позивача, оскільки не було проведено перевірки для встановлення вини позивача, вчинення ним дій, які б свідчили про наявність підстав для застосування процедури люстрації. За твердженням позивача, з урахуванням посадових обов`язків, специфіки роботи він не брав участі в переслідуванні активістів Революції Гідності, не приймав рішень, не вчиняв дій, які б могли свідчити про сприяння узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або порушенню прав і свобод людини. Позивач також наголосив, що не може нести відповідальність у вигляді заборони встановленої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", лише на підставі факту зайняття у минулому певної посади без встановлення вини.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник ДФС України під час судового розгляду справи проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченнях. Представник зазначив, що за результатами перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", оскільки позивач обіймав посади керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу податкової міліції в області, які відносяться до посад, що передбачені частиною першою, другою, четвертою та восьмою статті 3 Закону України "Про очищення влади".

Представник Міністерства юстиції України проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що вимога є передчасною. В разі скасування наказу про звільнення, набрання рішенням суду законної сили, може виникнути підстава для вилучення інформації про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.

Відповідно до довідки про результати перевірки відомостей, зазначених особою в особовій справі та/або трудовій книжці, затвердженої наказом ДФС України від 17.10.2014 №199 до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Наказом Державної фіскальної служби України від 24.10.2014 №1012-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1, начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки Державної фіскальної служби звільнено з посади та податкової міліції з 24.10.2014 відповідно до пункту 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII, пункту 62 підпункту "а" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 та на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

До позову додано листок непрацездатності серія АГЗ № 735148 , відповідно до якого ОСОБА_1 з 16.10.2014 до 24.10.2014 включно перебував на стаціонарному лікуванні в Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682.

Як уже вказувалось, правовою підставами для прийняття оскаржуваного наказу від 24.10.2014 №1012-о зазначено, зокрема, підпункт 1 пункту 2 (в оскаржуваному наказі пункт 1 частини другої) Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", відповідно до якого впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

Іншою правовою підставою зазначено підпункту "а" пункту 62 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (зі змінами), за яким звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться в запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби.

На думку суду, оскаржуваний наказ не містить підстав, визначених частиною першою статті 3 Закону України "Про очищення влади", що унеможливлює встановлення судом критерію, який був застосований до позивача під час вирішення питання про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, встановлених вказаним законом.

Зі змісту відзиву, можна дійти висновку, що до позивача застосовано критерії, встановлені частинами першою, другою, четвертою та восьмою статті 3 Закону України "Про очищення влади".

Позивача звільнено з посади начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки Державної фіскальної служби. Відповідно до копії трудової книжки від 10.05.1997 НОМЕР_5 ОСОБА_1 прийнятий на службу в податкову міліцію органів Державної податкової служби - 19.07.199, звільнений з податкової міліції Державної фіскальної служби - 24.10.2014.

Згідно з довідкою про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 17.10.2014 №199 ОСОБА_1 обіймав посади:

з 24.10.2005 по 21.01.2011 - старший слідчий в особливо важливих справах контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України;

з 21.01.2011 по 17.02.2011 - виконувач обов`язків начальника управління - начальника контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України;

з.17.02.2011 по 15.12.2011 - заступник начальника управління - начальник контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України;

з 15.12.2011 по 11.04.2013 - заступник начальника Головного управління - начальник управління організації досудового слідства Головного слідчого управління ДПС України;

з 11.04.04.2013 по 27.08.2014 - заступник начальника Головного управління - начальник управління планування і моніторингу Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України.

Наведені обставини представником позивача не запручувались.

У довідці зроблено висновок про застосовність до ОСОБА_1 заборони, встановленої частиною третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади", відповідно до якої протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 року керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції (пункт 7).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням - керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.

Представником ДФС України додано до матеріалів судової справи Положення про Головне слідче управління ДПС України, затверджене наказом від 28.10.2011 №77, Положення про Головне слідче управління ДПС України, затверджене наказом від 27.11.2012 №77, Положення про Головне слідче управління фінансових розслідувань, затверджене наказом 01.07.2013 №77, відповідно до яких ці управління були самостійними структурними підрозділами ДПС України, Міністерства доходів і зборів України.

На думку суду, досліджені судом довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 17.10.2014 №199, положення про відповідні управління, дають підстави дійти висновку, що позивач у період з 21.01.2011 по 27.08.2014 перебував на посадах виконувача обов`язків першого заступника та заступника управлінь ДПС України, Міністерства доходів і зборів України.

Зі змісту відзиву та пояснень представника відповідача саме ця обставина слугувала підставою для застосування до позивача Закону України "Про очищення влади", проте всупереч вимогам підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" відповідачем в оскаржуваному наказі не вказано критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, які слугували підставою для звільнення позивача.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захисті

Крім уже вказаної довідки, в якій зазначено інформацію про обіймання позивачем посад виконувача обов`язків заступника начальника управлінь, заступника начальника управління в період з 21.01.2011 по 27.08.2014, інших доказів щодо здійснення перевірки відносно позивача не надано.

Не додано доказів, які б підтверджували прийняття ОСОБА_1 рішень, вчинення дій, здійснення заходів, сприяння у їх здійсненні, які були спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

На думку суду, відсутність таких доказів дає для висновку про необґрунтованість застосування до позивача статті 3 Закону Украйни "Про очищення влади". При цьому лише та обставина що позивач обіймав вказані посади у відповідний період не є достатньою для висновку про наявність підстав для застосування до позивача заборон, передбачених цим Законом. Крім того, суд ураховує, що оскаржуваний наказ не містить чіткої підстави, критерію, визначеного частиною першою статті 3 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДФС України від 24.10.2014 №1012-о, яким позивача звільнено з посади.

Позивачем заявлено вимогу про поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 24 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено: в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша); при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга).

Отже, підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення його на посаді, з якої його було звільнено - начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки ДФС України з 25.10.2014 (наступний день за днем звільнення).

До матеріалів судової справи додано довідку ДФС України від 29.10.2019 №373, відповідно до якої середньоденний розмір грошового забезпечення склав - 490,53 грн. Заперечень з приводу цієї суми не заявлено.

З урахуванням періоду вимушеного прогулу з 25.10.2014 (наступний день за днем звільнення) по 27.11.2019 (день ухвалення судом рішення) та 490,53 грн. середньоденного заробітку, сума вимушеного прогулу становить 625425,75 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з відрахуванням з цієї суми податків та обов`язкові платежів.

Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Відтак, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми за один місяць у розмірі 10301,12 грн., з якої мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

Позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомостей щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ "Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 №1704/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за №1280/26057, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є надходження до Реєстратора, зокрема, відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на таке правове регулювання, вимога до Міністерства юстиції України є передчасною, тому задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено 73,08 грн. судового збору (квитанція від 03.02.2015 №10113420-1). Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки в задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України відмовлено, відповідачами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 24 жовтня 2014 року №1012-0 "Про звільнення ОСОБА_1 " щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки Державної фіскальної служби України відповідно до пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ та підпункту "а" пункту 62 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Української РСР від 29 липня 1991 року №141.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки Державної фіскальної служби України з 25 жовтня 2014 року.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2014 року по 27 листопада 2019 року в розмірі 625425,75 грн. (шістсот двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень сімдесят п`ять копійок), без урахування податків та обов`язкових платежів.

5. У задоволенні позову до Міністерства юстиції України відмовити повністю.

6. Виконати негайно рішення суду в частині:

1) поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника першого оперативного управління Головного управління власної безпеки Державної фіскальної служби України з 25 жовтня 2014 року;

2) стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2014 року по 27 листопада 2019 року в розмірі стягнення за один місяць - 10301,12 грн. (десять тисяч триста одна гривня дванадцять копійок), без урахування податків та обов`язкових платежів.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Державна фіскальна служба України (ідентифікаційний код 039292197, місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8).

Відповідач - Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Пунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147- VIIІ передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко