Рішення № 87988839, 30.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2019 року №826/16325/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" (далі - позивач, ТОВ "Авіакомпанія Скайап") з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - відповідач, Державіаслужба), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови серії АБ №000134, №000135, №000136, №000137, №000138, №000139, №000140, №000141, №000142 від 19.09.2018 р.

Ухвалою суду від 02.11.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі №826/16325/18 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У подальшому до суду від позивача надійшла письмова заява вх. №118345/18 від 21.11.2018 р., згідно з якою позовні вимоги викладені у наступній редакції, а саме, позивач просив визнати протиправними та скасувати постанови серії АБ №000143, №000144, №000145, №000146, №000147, №000148, №000149, №000150, №000151 від 19.09.2018 р.

При цьому, ухвалою суду від 26.11.2018 р. залишено без задоволення клопотання Державіаслужби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без руху вх. №119353/18 від 23.11.2018 р. визнано судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем вірно сплачений судовий збір у розмірі 2295,00 грн. (17000,00 х 9 х 1,5% = 2295,00).

Також, судом визнано необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду вх. №122571/18 від 03.12.2018 р., оскільки заявою позивача вх. №118345/18 від 21.11.2018 р. позовні вимоги викладено новій редакції, що спростовує твердження відповідача про те, що у провадженні суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У подальшому, подане позивачем клопотання про зупинення виконання стягнення за постановами вх. №03-14/9909/19 від 29.01.2019 р. визнано судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не передбачено право/обов`язок суду зупинення виконання стягнення за оскаржуваними постановами за клопотанням, поданим не в межах інституту забезпечення позову.

Позовні вимоги обґрунтовуються необґрунтованістю оскаржуваних постанов про накладення на позивача штрафу за порушення пункту 2.6.18 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України, затвердженої наказом Державіаслужби від 05.06.2018 №399, яка визначає порядок підготовки експлуатанта повітряного судна до виконання авіаційних перевезень і робіт в інших державах, зокрема, і забезпечення авіаційної безпеки при організації авіаційних перевезень і робіт в іншій державі, тобто за межами України. При цьому, на думку позивача, відповідач підміняє поняття виконання авіаційних перевезень за межами України, тобто в іншій/іноземній країні/державі та виконання авіаційних перевезень з/до України з/о інших/іноземних країн /держав, допускаючи зловживання своїми посадовими обов`язками, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані постанови прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Авіакомпанія Скайап" в установленому порядку надано право на експлуатацію таких повітряних ліній:

- Київ - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Київ від 31.05.2018 №2506, що підтверджує надання Державіаслужбою дозволу на виконання чартерних міжнародних перевезень з/до України або в межах України з частотою 22 рейси на тиждень до 27.10.2018;

- Харків - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Харків від 31.05.2018 №2515, що підтверджує надання Державіаслужбою дозволу на виконання чартерних міжнародних перевезень з/до України або в межах України з частотою 3 рейси на тиждень до 27.10.2018;

- Львів - Шарм-Ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) - Львів від 31.05.2018 №2521, що підтверджує надання Державіаслужбою дозволу на виконання чартерних міжнародних перевезень з/до України або в межах України з частотою 2 рейси на тиждень до 27.10.2018.

В межах цих дозволів ТОВ "Авіакомпанія Скайап" виконано польоти:

- 27.06.2018 (рейс №KUP 7321) з КП "МА "Київ (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 28.06.2018 (рейс №KUP 5301) з КП "МА "Київ (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 28.06.2018 (рейс №KUP 5313) з КП "МА "Бориспіль" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 29.06.2018 (рейс №KUP 5301) з КП "МА "Львів ім.Данила Галицького" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 30.06.2018 (рейс №KUP 8321) з КП "МА "Бориспіль" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 01.07.2018 (рейс №KUP 5301) з КП "МА "Бориспіль" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 02.07.2018 (рейс №KUP 5301) з КП "МА "Бориспіль" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 02.07.2018 (рейс №KUP 5303) з КП "МА "Київ (Жуляни) до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

- 01.07.2018 рейс №KUP 5313) з КП "МА "Львів ім.Данила Галицького" до аеропорту Шарм-Ель-Шейх;

За порушення ТОВ "Авіакомпанія Скайап" при здійсненні цих польотів підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України, затвердженої наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 05.06.2006 №399, Державіаслужбою на підставі, складених 06.09.2018 протоколів:

- серії АА №003037 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000143 (політ 27.06.2018 (рейс №KUP 7321);

- серії АА №003038 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000144 (політ 28.06.2018 (рейс №KUP 5301);

- серії АА №003039 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000145 (політ 28.06.2018 (рейс №KUP 5313);

- серії АА №003040 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000146 (політ 29.06.2018 (рейс №KUP 5301);

- серії АА №003041 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000147 (політ 30.06.2018 (політ рейс №KUP 8321);

- серії АА №003043 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000148 (політ 01.07.2018 (рейс №KUP 5301);

- серії АА №003044 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000149 (політ 02.07.2018 (рейс №KUP 5301);

- серії АА №003045 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000150 (політ 02.07.2018 (рейс №KUP 5303);

- серії АА №003046 винесено постанову від 19.09.2018 серії АБ №000151 (політ 02.07.2018 (рейс №KUP 5303).

Кожною з вказаних постанов на позивача накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із цими постановами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлено Повітряним кодексом України.

Згідно з преамбулою цього Кодексу державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 4 Повітряного кодексу України Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснює у межах повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації).

За змістом частин першої, другої та четвертої статті 10 Повітряного кодексу України безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки.

З метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом: встановлення критеріїв безпеки авіації; встановлення необхідного рівня безпеки авіації; здійснення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки авіації; проведення планових та позапланових перевірок, інспектування суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності; встановлення строків і здійснення контролю за проведенням коригуючих дій суб`єктами авіаційної діяльності; заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України; анулювання, тимчасового припинення дії сертифікатів, свідоцтв, ліцензій, дозволів, обмеження прав, наданих цими документами, скасування погодження кандидатур згідно з частиною десятою цієї статті; накладення штрафів та вжиття інших заходів щодо забезпечення безпеки авіації.

З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановлювати обмеження або заборону щодо вчинення певних дій суб`єктами авіаційної діяльності або зобов`язати їх вчиняти певні дії відповідно до авіаційних правил України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 87 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації постійно проводить оцінку ризиків та рівня загрози безпеці цивільної авіації з метою впровадження відповідних рівню загрози заходів безпеки.

З урахуванням оцінки рівня загрози уповноважений орган з питань цивільної авіації визначає перелік держав та аеропортів, до яких тимчасово заборонено чи обмежено польоти повітряних суден експлуатантів.

Пунктом 186 Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації", встановлено, що загальна оцінка рівня загрози та ризиків авіаційній безпеці цивільної авіації у межах території України та повітряного простору над нею, а також українській цивільній авіації за межами території України проводиться уповноваженим органом з питань цивільної авіації на підставі інформації, отриманої від правоохоронних органів, з інших джерел, у тому числі анонімних.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну авіаційну службу України (далі - Положення №520), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №520, Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Пунктом 4 Положення №520 визначено повноваження Державіаслужби, яка відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює нагляд за безпекою польотів повітряних суден, льотною придатністю суден, внесених до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, придатністю до експлуатації аеродромів, наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), інших об`єктів цивільної авіації, а також забезпечує державне регулювання, здійснює контроль та проводить перевірку ефективності системи авіаційної безпеки (підпункт 8);

- здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами авіаційної діяльності вимог законодавства, авіаційних правил України, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок, аудитів та інспектувань, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень (підпункт 9);

- надає дозволи на виліт цивільних повітряних суден з аеродромів України, приліт повітряних суден до аеродромів України або на проліт територією України та погоджує дозволи на виконання польотів за Договором з відкритого неба (підпункт 27);

- постійно проводить оцінку ризиків та рівня безпеки цивільної авіації з метою впровадження відповідних заходів (підпункт 69).

Відтак, до повноважень відповідача належить проведення оцінки ризиків та рівня безпеки цивільної авіації з метою впровадження відповідних заходів, а також здійснення нагляду за безпекою польотів повітряних суден шляхом проведення відповідних перевірок.

Відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України (далі - Інструкція №399), затвердженої наказом Державіаслужби від 05.06.2006 №399, під час організації забезпечення авіаційної безпеки для виконання авіаційних перевезень і робіт у державі перебування відповідальна особа, яка призначена керівником авіакомпанії, повинна керуватися положеннями програми авіаційної безпеки авіакомпанії, погодженої із спеціально вповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації, вимогами програми безпеки аеродрому базування, наказами та вказівками органу державного управління діяльністю цивільної авіації України, договірними обов`язками щодо забезпечення авіаційної безпеки, укладеними з юридичними особами в державі перебування, інструкцією експлуатанта з питань забезпечення авіаційної безпеки.

Згідно з пунктом 2.6.18 вищевказаної Інструкції польоти до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем, виконуються тільки за окремим дозволом органу державного управління діяльністю цивільної авіації України.

Вищевказаними протоколами про правопорушення у галузі цивільної авіації, складеними відповідачем стосовно позивача, встановлено порушення останнім підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №399 у зв`язку зі здійсненням польотів до Арабської Республіки Єгипет, яку віднесено до країн з нестабільним становищем, без відповідних на те дозволів Державіаслужби.

Суд критично сприймає доводи позивача про те, що підпункт 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №399, як і згадана Інструкція в цілому, не підлягають застосуванню до нього, які останній обґрунтовує тим, що пункт 2.5 Авіаційних Правил України "Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній" розрізняє право на експлуатацію повітряної лінії надається щодо певних повітряних ліній для виконання: регулярних повітряних перевезень у межах України; регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України; чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, що становлять систематичну серію - не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць; авіаційних перевезень в інших державах, тому й приписи Інструкції підлягають застосуванню тільки до тих авіаперевізників, які виконують авіаційні перевезення і роботи за межами України.

Не погоджуючись із такими доводами позивача, суд звертає увагу на різні сфери застосування згаданих Авіаційних Правил та Інструкції №399.

Так, зазначені Авіаційні правила визначають процедуру надання, анулювання, відмови у наданні та обмеження обсягу прав на експлуатацію повітряних ліній українським та іноземним авіаперевізникам незалежно від форми власності, внесення змін до документів про права на експлуатацію повітряних ліній, тоді як Інструкція №399 встановлює вимоги до порядку забезпечення авіаційної безпеки, захисту екіпажів, авіаційного персоналу, повітряних суден та майна експлуатантів від актів незаконного втручання під час виконання авіаційних перевезень та робіт за межами України.

Крім того, позивач здійснював авіаційні перевезення з України до Арабської Республіки Єгипет, та в зворотному напрямку, відтак логічним є висновок про здійснення ним перевезення за межами України та в межах Арабської Республіки Єгипет.

Додатково необхідно звернути увагу, що відповідно до пункту 2.7.1 Інструкції №399 при підготовці до польоту до/з аеропортів в країнах з обмеженим виконанням польотів КПС одержує консультацію в органах обслуговування повітряного руху про безпечні маршрути польоту, запасні маршрути, безпечні зони і схеми заходження на посадку, а згідно з пунктом 1.5 цієї Інструкції держава з обмеженим виконанням польотів - іноземна держава, польоти в яку обмежені відповідними резолюціями ООН або в якій мають (мали у минулому) місце події, що визначені критеріями загрози безпеці цивільної авіації, затвердженими спеціально вповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.

Крім того, суд не погоджується із доводами позивача стосовно того, що польоти до Арабської Республіки Єгипет виконано ним в установленому порядку на підставі дозволів на експлуатацію відповідних повітряних ліній з/до України з/до Арабської Республіки Єгипет, в яких відсутні будь-які застереження та додаткові умови уповноваженого органу щодо здійснення перельотів до цієї держави.

Дійсно, згідно з частиною другою статті 94 Повітряного кодексу передбачено, що для виконання польотів з перевезення пасажирів, багажу та/або вантажу, пошти за плату та/або за наймом авіаперевізник повинен мати відповідне право на експлуатацію певної повітряної лінії.

За змістом пункту 1.2 Авіаційних правил України "Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній", затверджених наказом Державіаслужби від 24.10.2014 №686, документ про право на експлуатацію повітряної лінії - це документ встановленої форми, яким засвідчується право зазначеного в ньому авіаперевізника здійснювати повітряні перевезення в обсягах і відповідно до умов, які зазначені в цьому документів.

Однак, наявність у позивача документів на право експлуатації відповідних повітряних ліній не звільняє його від обов`язку дотримуватись вимог авіаційної безпеки, визначених Інструкцією №399 в частині отримання дозволу на польоти до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем.

Згідно з пунктом 6 Положення №520 Державіаслужба має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання або неналежного виконання персоналом суб`єктів авіаційної діяльності вимог авіаційної безпеки.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.5 Поряду накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті (далі - Порядок №637), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації складається протокол.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки ТОВ "Авіакомпаія Скайп" з огляду на те, що результати його перевірок не оформлені актами перевірок, що не відповідає вимогам пункту 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, який за аналогією законодавства необхідно застосувати у спірних правовідносинах.

Так, вказаний Порядок не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки розроблений відповідно до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тоді як до правовідносин щодо розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, підлягає застосуванню виключно Порядок №637.

Що стосується оформлення посадовими особами Державіаслужби результатів перевірки відповідними актами, то Порядок №637 не встановлює їм такого обов`язку.

Зі змісту пункту 5.3 Порядку №637, яким передбачено, що акти перевірок суб`єкта, документи, які підтверджують факти правопорушень у галузі цивільної авіації, заперечення до актів перевірок (у разі наявності) та інші матеріали перевірок подаються разом з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації для розгляду та прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про можливість складення актів перевірки. Основним документом, яким підтверджується факт виявленого правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення.

Разом з тим, щодо суті виявлених порушень, за які відносно позивача складено оскаржувані постанови, суд зазначає наступне.

Наказом Державіаслужби від 23.02.2006 №143 "Про забезпечення авіаційної безпеки, посилення контролю та обмеження польотів українських повітряних суден у країнах з нестабільним становищем" затверджено Критерії загрози та вразливості в галузі авіаційної безпеки, які обмежують або забороняють виконання польотів повітряних суден українських експлуатантів за кордоном, відповідно до яких обмежено здійснення польотів у разі діяльності терористичних організацій ; актів незаконного втручання у минулому; внутрішніх збройних конфліктів; локальних (прикордонних) конфліктів; наявності загроз скоєння актів незаконного втручання стосовно об`єктів цивільної авіації; рейсів підвищеного ризику;

Наказом Державіаслужби від 14.12.2017 №977 "Про створення робочої групи Державіаслужби з оцінки ризиків та загроз безпеці цивільної авіації" створено однойменну Робочу групу та затверджено Методику оцінки ризиків та загроз безпеці цивільної авіації України.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних постанов відповідач посилався на те, що 17.08.2018 р. Головою Державіаслужби затверджено Загальну оцінку ризиків та загроз безпеці цивільної авіації у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, відповідно до якої, Арабська Республіка Єгипет є країною з нестабільним становищем. Поширення інформації щодо затвердженої Загальної оцінки здійснюється шляхом її розміщення у встановленому порядку на офіційному веб-сайті Державіаслужби у підрозділі "Оцінка загроз та ризиків АБ" розділу "Авіаційна безпека" в обсязі, що передбачає перелік країн аеропортів, аеродромів, злітно-посадкових майданчиків, до яких обмежено/заборонено польоти повітряних суден українських експлуатантів та відповідну оцінку загроз та ризиків, а також окремі обмеження оцінок подальшого розвитку безпечної ситуації. Поширення інформації щодо загальної оцінки рівня загроз та ризиків авіаційної безпеки у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, здійснюється шляхом внесення щоквартально змін у відомості, що викладені на офіційної веб-сайті уповноваженого органу з питань цивільної авіації у підрозділі "Оцінка загроз та ризиків АБ" розділу "Авіаційна безпека" та у разі наявності суттєвих змін щодо вказаної оцінки, розглянутих на засіданні Ради з безпеки авіації уповноваженого органу з питань цивільної авіації та затверджених керівником цього органу.

Зазначені вище твердження суд вважає неналежними доказами правомірності прийняття оскаржуваних постанов, оскільки спірні польоти до аеропорту Шарм-Ель-Шейх здійснені в червні-липні 2018 року, в той час як Загальна оцінка ризиків та загроз безпеці цивільної авіації у державах та аеропортах, до яких виконуються польоти повітряних суден українських експлуатантів, на які посилався відповідач, затверджені Головою Державіаслужби 17.08.2018 р., тобто після здійснення таких польотів.

Суд звертає увагу, що відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано суду належних та достатніх доказів того, що станом на час виконання позивачем спірних польотів, Арабську Республіку Єгипет віднесено до країн з нестабільним становищем.

Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що відповідачем не доведено факт того, що станом на час виконання позивачем спірних польотів Арабську Республіку Єгипет віднесено до країн з нестабільним становищем, а тому відсутні правові підстави для притягнення ТОВ "Авіакомпанія Скайап" до відповідальності за порушення вимог підпункту 2.6.18 пункту 2.6 Інструкції №399.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані постанови відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування постанов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2295,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, літера 2А; код ЄДРПОУ 41403314) до Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 37536026) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Державної авіаційної служби України від 19.09.2018 р. серії АБ №000143, №000144, №000145, №000146, №000147, №000148, №000149, №000150 та №000151.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" сплачений ним судовий збір у розмірі 2295,00 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко