Рішення № 87988815, 04.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/462/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати протокол відповідача від 25.10.2019 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугою років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за вислугою років згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення до відповідача - 03.09.2019.

Позов мотивовано тим, що відповідач у справі протиправно не зараховує весь час роботи на посаді вчителя російської мови в Любецькій середній школі до спеціального трудового стажу як працівника освіти для призначення пенсії за вислугу років. Відповідач у справі відмовляючи у призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який становить не менше 26 років та шести місяців, віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, що є на її думку недопустимим.

Ухвалою суду від 07.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку подано відзив на позов, в якому останній вказує, що згідно матеріалів пенсійної справи, а саме архівної довідки від 18.10.2019 №85 позивач з 01.09.1986 по 15.08.1991 навчалась у Ніжинському ордена Трудового Червоного Прапора державному педагогічному інституті ім.М.В. Гоголя та лише 01.07.1991 прийнята на роботу вчителем російської мови. Виходячи з викладеного спеціальний стаж позивача з 16.08.1991 по 11.10.2017 складає 26 років 1 місяць та 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 01.09.1990 по 30.08.2019 працювала в Любецькій середній школі на посаді вчителя російської мови та літератури. 30.08.2019 звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (ст.38 КЗпП України) (а.с.11).

Після звільнення, 03.09.2019 позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду в Чернігівській області про призначення пенсії за вислугу років, втім, протоколом від 25.10.2019 відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017, який має становити не менше 26 років та шести місяців.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними (ст.46 Конституції України).

Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, ст.5 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058 передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ст.55 Закону №1788 (у редакції до внесення змін Законом №911) право на пенсію за вислугу років мали, зокрема:

е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців.

Згідно Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019 окремі положення ст.55, зокрема п.«е» визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними.)

Таким чином, відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно положень п.2-1, 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 03.11.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом №2148 (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788.

Відповідач зазначає, що з 04.06.2019 (дата прийняття Рішення Конституційним Судом) право на пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону №1788 визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодаством станом на 11.10.2017 (у випадку позивача - не залежно від віку).

Проте, суд зазначає, що з 04.06.2019 (дата прийняття Рішення Конституційним Судом) право на пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону №1788 визначається з урахуванням вимог цієї статті, які передбачені законодаством, що діє на момент звернення із заявою про призначення пенсії, а не станом на 11.10.2017.

Таким чином, з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно п.«е» ст.55 Закону України мають особи, які станом на 11.10.2017 мають спеціальний стаж роботи від 25 до 30 років.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18.06.2007 №4- рп/2007 зазначив, що він неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 52 та 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як встановлено з матеріалів справи, загальний страховий стаж позивача становить 33 роки та 1 день (а.с.39). При цьому, станом на 11.10.2017 позивач має спеціальний стаж 26 років 1 місяць та 27 днів, про що зазначає і відповідач.

Проте, як зазначено вище, останній помилково вважає, що станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач повинна мати 26 років та 6 місяців стажу.

Разом з цим, на думку суду, відповідач також протиправно не зараховує час роботи з 01.09.1990 по 16.08.1991, оскільки вказаний період роботи зазначений в трудовій книжці.

У ст.46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (cт.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приймаючи документи, орган, який призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, у відповідача, в даному випадку, були відсутні підстави для здійснення дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача, оскільки ним при зверненні було подано копію трудової книжки, яка містить запис про прийняття її на посаду вчителя з 01.09.1990, а не з 16.08.1991.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що такими діями відповідач, як суб`єкта владних повноважень, під час реалізації дискреційних повноважень як органу до завдань якого належить призначення (перерахунок) і виплата пенсій, допущено порушення законних прав, внаслідок чого позивача безпідставно обмежено у праві на призначення та виплаті пенсії за вислугу років як працівнику освіти, що має достатній спеціальний стаж.

Із положень Рекомендації №R (80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, прагнути досягнення мети, задля якої його наділено владними повноваженнями, та послідовно і узгоджено застосовувати загальні адміністративні приписи, водночас враховуючи конкретні обставини кожної справи (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників Міністрів).

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27.02.208 №1-р/2018).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26.03.2011 у Доповіді «Верховенство права» вказала, що основним з критеріїв розуміння верховенства права є те, що влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб, а елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

Таким чином, верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачати заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

З огляду на вказане, протокол відповідача від 25.10.2019 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугою років є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, враховуючи викладене вище та в силу ст.45 Закону №1058 слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за вислугою років згідно п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення із відповідною заявою до відповідача, а саме з 03.09.2019.

Таким чином, позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії належить задовольнити повністю.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.10.2019 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03.09.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повне рішення суду складено 04.03.2020.

Суддя Л.О. Житняк