Рішення № 87988565, 04.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 р. № 520/11402/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Кривуц О.Ю.,

представника відповідача - Зеленохатова І.Е.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 2201171-5706-2031 від 18.04.2019р., на суму 49668,98 грн., винесене ГУ ДПС у Харківській обл. Скасувати податкову вимогу № 124897-57, від 05.09.2019, на суму 49668,98 грн., винесену ГУ ДПС у Харківській обл., на суму 49668,98 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2011 року ОСОБА_1 належать на праві приватної власності нежитлові приміщення цоколя №XLVІ, XLVII, XLVIII, XLIX, LI, LІІ, LІІI, LIV, LV, LVI, LVII, LVIII, LIX, LX, LXI, LXII, загальною площею 277,5 кв.м за адресою АДРЕСА_2 .

ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення №2201171-5706-2031 від 18.04.2019р. про визначення податкового зобов`язання з земельного податку за 2019 рік на суму 49668,98 грн. та податкову вимогу № 124897-57 від 05.09.2019 на суму 49668,98 грн.

Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області та податкову вимогу протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України також визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

В підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказаними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Таким чином, приписи пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

В листі ГУДПС у Харківській області від 08.10.2019 № 794/Н/20-40-57-06-20 зазначено, що земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік за земельні ділянки нараховано позивачу на підставі рішення Харківської міської ради від 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 №1284/18, а також згідно методики розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичними особами на 2019 рік.

У відзиві на адміністративний позов відповідач посилається на рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», яким затверджено ставки плати за землю та пільги з земельного податку.

За таких обставин, відповідачем для обчислення податку на землю з фізичних осіб не використовувалась інформація центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.02.2018 року по справі № 826/14191/16.

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Отже, розрахункова площа земельної ділянки стосовно якої контролюючим органом здійснюється нарахування податкового зобов`язання з земельного податку, повинна бути визначена пропорційно до частки нежитлових приміщень позивача в загальній площі нежитлової будівлі та не може дорівнювати загальній площі нежитлових приміщень позивача.

Для визначення площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, необхідно з`ясувати наступне: загальну площу нежитлової будівлі, загальну площу земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, якою користується позивач, пропорційно до частки його нежитлових приміщень в загальній площі нежитлової будівлі.

Проте, відповідачем не надано ані акту визначення меж та площі земельних ділянок, ані розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивача в нежитловій будівлі, ані площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до його частки в нежитловій будівлі.

Крім того, відповідачем не зазначено правову підставу визначення податкового зобов`язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 17.04.2018 року по справі №820/3171/17, яка також застосовується судом при вирішенні даної справи у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність обґрунтованості формування суми оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 2201171-5706-2031 від 18.04.2019р. на суму 49668,98 грн., та податкової вимоги № 124897-57, від 05.09.2019, які прийняті ГУ ДПС в Харківській області всупереч приписів чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого Головним управління ДПС у Харківській області податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №2201171-5706-2031 від 18.04.2019р. на суму 49668,98 грн.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №124897-57, від 05.09.2019 на суму 49668,98 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.03.2020.

Суддя В.В. Єгупенко