Ухвала суду № 87988460, 28.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

28.02.2020 р. № 520/14210/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання – Остропільця Є.Є.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Амельченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (майдан Театральний, буд. 1,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43023403)

про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь позивача заробітну плату в якості середнього заробітку з 09.09.2016 року по 30.11.2016 року за 59 (п`ятдесят дев`ять) робочих днів затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 448, 46 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі з повідомленням сторін. Ухвалою суду від 03.02.2020 р. замінено відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях.

У відзиві на позов від 30.01.2020 р. відповідач зазначив, що Харківським окружним адміністративним судом вже розглядалась справа №820/1313/18 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, предметом розгляду якої, зокрема, було стягнення з відповідача середнього заробітку, на підставі ст.117 КЗпП України, за порушення строків виплати належних позивачу коштів за березень 2016 р. у сумі 409,01 грн. Отже, відповідач вважає наявні підстави для закриття провадження у даній справі.

20.02.2020 р. позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що у адміністративній справі № 820/1313/18 предметом розгляду було стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.09.2016 рок по 23.02.2018 року, тобто середній заробіток за весь період затримки, який станом на день подання позову 23.02.2018 року не був ні визнаним, ні оплаченим з боку РВ ФДМУ по Харківській області, тобто був спірним, а підставою для його подання був припис Головного управління Держпраці у Харківській області від 11.08.2017 року № 20-01/4201/1462-1502. Зазначив, що крім тотожності сторін у адміністративних справах №520/14210/19 та №820/1313/18 будь-які ознаки тотожностей предметів та підстав позовів у них відсутні, а встановлені обставини за ними становлять події лютого 2018 року щодо несвоєчасного розрахунку у вересні 2016 року та скасування припису Головного управління Держпраці у Харківській області від 11.08.2017 року № 20- 01/4201/1462-1502 у справі № 820/3870/17 та події січня 2020 року щодо набрання законної сили та виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у адміністративній справі № 520/10125/19 стосовно стягнення компенсації частини доходів через несвоєчасну виплату заробітної плати за березень 2016 року лише у листопаді 2016 року.

У судове засідання прибув позивач, який заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:

Відповідно до ч.4 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Тобто, постановлення ухвали про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст.238 КАС України, можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав.

Судом встановлено, що 23.02.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на його користь в якості середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнені 128070,87 грн., а також в якості компенсації за перебування у відрядженні у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі у сумі 3109,28 грн., що складає загальну суму 131180,15 грн.;

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на його користь в якості відшкодування моральної шкоди 1000000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 р. у справі №820/1313/18 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення ХОАС від 21.06.2018 залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 02.01.2019 р. у справі №820/1313/18 відкрито касаційне провадження. На час розгляду даної справи №520/14210/19 не прийнято рішення касаційної інстанції у справі №820/1313/18.

В адміністративній справі №820/1313/18 судами встановлено, що наказом № 120 від 08.09.2016 зобов`язано начальника відділу фінансово-господарської роботи здійснити виплату позивачу грошової компенсації за 55 календарних днів невикористаної щорічної відпустки. На виконання зазначеного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області виплатило позивачу 8073,29 грн. Згідно реєстру бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №134 від 08.09.2016, відповідачем 08.09.2016 внесено фінансове зобов`язання у сумі 8073,29 грн., яке одержане Державною казначейською службою 09.09.2016.

З рішення суду та позовної заяви у справі №820/1313/18 вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на його користь в якості середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнені 128070,87 грн, а також в якості компенсації за перебування у відрядженні у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі у сумі 3109,28 грн, що складає загальну суму 131180,15 грн; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на його користь в якості відшкодування моральної шкоди 1000000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України протиправно не виплатив йому суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнені в період з 09.09.2016 по 04.05.2018 в розмірі 128070,87 та не виплатив в якості компенсації за перебування у відрядженні у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі 3109,28 грн. Зокрема, в позовній заяві ОСОБА_1 у справі №820/1313/18 зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 116-117 КзпП України, виплатив належні йому до сплати кошти за березень 2016 року лише 30.11.2016, тому відповідач мав виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки.

24.12.2019 року до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь позивача заробітну плату в якості середнього заробітку з 09.09.2016 року по 30.11.2016 року за 59 (п`ятдесят дев`ять) робочих днів затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 448, 46 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем в адміністративній справі №520/14210/19 були заявлені позовні вимоги, які в тому числі вже заявлялися у справі №820/1313/18 про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області сум середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнені (а.с.134-139).

Суд зазначає, що під час розгляду справи №820/1313/18 судом було досліджувалися обставини щодо виплати лише 30.11.2016 р. належних позивачу до сплати коштів за березень 2016 року, та питання щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу середнього заробітку за весь час затримки.

Отже, спір у справі №520/14210/19 та №820/1313/18 в частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь позивача заробітну плату в якості середнього заробітку з 09.09.2016 року по 30.11.2016 року за 59 (п`ятдесят дев`ять) робочих днів затримки розрахунку при звільненні є тотожнім, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У постанові від 09.10.2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це с, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Суд вважає за необхідне відмітити, що, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд зазначає, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі №820/1313/18, суд виходив з того, що відповідач розрахувався із позивачем за березень 2016 року в листопаді 2016 року в сумі 409,01, що не заперечується сторонами по справі та той факт, що на момент звільнення ОСОБА_1 (08.09.2016) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не мало реальної можливості здійснити вказаний перерахунок. Суд дійшов висновку, що у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів вини відповідача у затримці розрахунку не має, тому не встановлено підстав для настання відповідальності роботодавця за ст. ст. 116-117 КЗпП України.

В обґрунтування відмінності підстав позову у справі №520/14210/19 ОСОБА_1 посилається на наявність судового рішення у справі №520/10125/19 стосовно стягнення компенсації частини доходів через несвоєчасну виплату заробітної плати за березень 2016 р. лише у листопаді 2016 р., яким встановлено допущення відповідачем порушення встановленого строку виплати грошового забезпечення, що зумовлює наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу за період з квітня 2016 року по листопад 2016 року включно. У вказаному рішенні суд з посиланням на висновки рішень Європейського суду з прав людини "Кечко проти України" від 08.11.2005, "Войтенко проти України" від 29.06.2005, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 дійшов висновки про необґрунтованість посилань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на відсутність об`єктивної можливості здійснити перерахунок заробітної плати за березень 2016 року через відсутність бюджетних асигнувань.

Суд не приймає такі посилання позивача, оскільки предметом розгляду справи №520/10125/19 є стягнення компенсації частини доходів через несвоєчасну виплату заробітної плати за березень 2016 р. Водночас підставами позову у справах №520/14210/19, №520/10125/19, №820/1313/18 є обставини та факт несвоєчасної виплати заробітної плати за березень 2016 р., яким у справах №520/10125/19 та №820/1313/18 надана різна юридична оцінка.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати.

Щодо застосування заходів процесуального примусу до позивача суд зазначає наступне.

Відповідно положень ст.45 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи, що позовні заяви у справах №820/1313/18 та №520/14210/19 подані з різницею більш ніж один рік, подання позивачем касаційної скарги у справі №820/1313/18, суд вважає відсутніми підстави для висновку, що метою подання зазначених позовних заяв була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Тому суд вважає відсутні підстави для застосування заходів процесуального примусу до позивача.

Керуючись статтями 45, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі №520/14210/19 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати.

У задоволенні клопотання відповідача про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.

Ухвала в частині відмови в задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу окремо не оскаржується, заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 04 березня 2020 року.

Суддя Мінаєва К.В.