Рішення № 87988447, 21.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2020 р. № 520/9632/19

Головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача1,МВС України - Какоркіна З.М.,

представника відповідача 2 - не прибув,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати неправомірним наказ № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання "старшина міліції".

- зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області зібрати вичерпний перелік документів, оформити подання за підписом начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області та надіслати їх для розгляду до МВС України з метою вирішення питання про видання наказу МВС України про присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "старший лейтенант міліції" з 20.05.2014.

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України у розгляді звернення до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади № БО-9386456 від 03.06.2019. та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України вжити необхідних заходів для підготування, видання та підписання наказу про присвоєння ОСОБА_2 з 20.05.2014 року спеціального звання "старший лейтенант міліції".

- зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області, оскільки, згідно п.1.6 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 р. № 499, "Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби", зробити у розумні строки перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно посадового окладу за спеціальним званням "старший лейтенант міліції" та визначити суму заборгованості по заробітній платі у розмірі різниці грошового забезпечення згідно перерахунку та фактично отриманого за весь час служби у підпорядкуванні Головному управлінню МВС України в Дніпропетровській області. Зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області надіслати в розумні строки зроблені розрахунки Суду, відповідачу №1 та позивачу.

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити розраховану Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити позивачу ОСОБА_1 компенсацію за завдану неправомірними діями та бездіяльністю Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду у розмірі 75156 (сімдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 48 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність дій відповідачів, що потягли незаконне позбавлення його звання "старший лейтенант міліції", а також порушили його права на отримання грошового забезпечення.

Відповідач, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, надав до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на той факт, що у підрозділі до якого вступав на службу позивач не було передбачено посад, що відповідали званню позивача, крім того, на призначення на вказану посаду позивач самостійно надав згоду.

Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, подало до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на той факт,що для призначення позивачу спеціального звання "старший лейтенант міліції", Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у підпорядкування якого поступив позивач на службу повинно було скласти та направити відповідне подання, яке є підставою для розгляду МВС України питання щодо присвоєння звання. Проте, такого подання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області до Міністерства внутрішніх справ України не подавало.

Судове засідання було проведено в режимі відеоконференції за участі представника МВС України та позивача.

В судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції.

Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

02.12.1996 року наказом ГУМВС України в Харківській області № 182 о/с позивачу було присвоєно спеціальне звання "старший лейтенант міліції".

03.03.1998 року наказом № 34 о/с ГУМВС України у Харківській області віл 03.03.1998 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням у спеціальному званні "старший лейтенант міліції".

12.05.2014 року за завою позивача про вступ на службу наказом № 122 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12.05.2014 позивача було зараховано на посаду міліціонера Батальйону патрульно-постової служби міліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУМВС в Дніпропетровській області.

Відповідно до наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 позивачу було присвоєно звання молодшого начальницького складу "старшина міліції".

Позивач зазначає, що таке присвоєння нижчого звання суперечить приписам наказу МВС № 218 від 21.01.2012 "Про затвердження Порядку присвоєння спеціальних звань та подання матеріалів для їх присвоєння.", відповідно до якого особи які раніше проходили службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього, старшого начальницького складу, у разі повторного прийому на службу, зараховуються в кадри МВС України Міністром внутрішніх справ України, або особою, яка виконує його обов`язки, у спеціальних званнях, які вони мали перед звільненням, про що видається відповідний наказ.

03.06.2019 року позивач подав електронне звернення до Урядового контактною центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади №БО-9386456 від 03.06.2019, у якому просив:

- Надати інформацію, на підставі яких нормативних актів, під час мого повторною прийому на службу до органів внутрішніх справ 23.05.2014 до складу БППСПОП "Дніпро-1" УМВС України в Дніпропетровській області, всупереч діючого на той час Порядку присвоєння спеціальних звань та подання матеріалів для їх присвоєння. затвердженого наказом МВС #218 від 21.03.2012. зокрема п. 1.8 Розділу1. позивачу було присвоєно не спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, яке він мав, до звільнення за власним бажанням з органів внутрішніх справ у 1997 році, а нижче звання старшини міліції відповідний наказ.

- У разі відсутності законних підстав присвоєння нижчого спеціального звання, ніж мав до звільнення, або підстав пониження його у спеціальному званні, просив поновити його у спеціальному званні старшого лейтенанта міліції з урахуванням строку вислуги у спеціальному званні старшого лейтенанта міліції з дати мого повторного зарахування до органів внутрішніх справ 23.05.2014 до дати переводу до Національної поліції України.

У відповідь на вищевказане звернення позивач отримав відповідь від МВС України за вихідним № 22/1/1/Б-1281 від 13.06.2019, у якій було повідомлено про направлення звернення для розгляду за належністю до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області. Ліквідаційною комісією у свою чергу було надано відповідь за вихідним № 1/Б-1638пу/103/лк-2019 віл 26.06 2019), що було отримано у відділенні Укрпошти 02.07.2019, яким було повідомлено "у зв`язку з погіршенням на початку 2014 року оперативної обстановки у південно-східних областях України, на підставі окремих вказівок керівництва МВС України, на посади міліціонерів підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення приймалися громадяни, в тому числі офіцери запасу та особи начальницького складу - колишні працівники органів внутрішніх справ України, з присвоєннням їм спеціальних звань молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, в теперішній час відсутні підстави для присвоєння спеціального звання "старший лейтенант міліції" під час повторного прийому на службу в органи внутрішніх справ України".

Позивач вважає, що МВС України безпідставно відмовило в розгляді його звернення та перенаправило його до ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові відносини, що склалися підчас прийняття на службу та присвоєння спеціального звання "старшини міліції" станом на день їх виникнення врегульовано Законом України "Про міліцію".

Відповідно до ст. 16 зазначеного Закону особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до Постанови ВРУ "Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України" від 22.04.1993 року установлено для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ такі спеціальні звання:

Молодший начальницький склад:

молодший сержант міліції

сержант міліції

старший сержант міліції

старшина міліції

прапорщик міліції

старший прапорщик міліції

Середній начальницький склад

молодший лейтенант міліції

лейтенант міліції

старший лейтенант міліції

капітан міліції.

Звання начальницького складу органів внутрішніх справ є довічним. До спеціальних звань осіб, які звільнені зі служби, додаються слова "у відставці".

Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначається Міністерством внутрішніх справ України.

Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу присвоюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пониження в спеціальному званні осіб молодшого, середнього і старшого начальницького складу на один ступінь може провадитись як захід дисциплінарного стягнення згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ , затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: зокрема пониження в спеціальному званні на один ступінь.

Відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" від 29.07.1991 року (п. 37) зниження в спеціальному званні на одну ступінь осіб молодшого, середнього і старшого начальницького складу провадиться в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. Особи молодшого, середнього і старшого начальницького складу знижені в спеціальному званні, поновлюються в попередньому званні не раніше ніж через рік після зниження звання при позитивній атестації незалежно від займаної ними штатної посади наказами начальників, які прийняли рішення про зниження в званні, їм рівних і вище. До поновлення особи молодшого, середнього, старшого начальницького складу в попередньому спеціальному званні і присвоєння їй чергового спеціального звання повторне зниження в спеціальному званні не допускається.

Відтак, відповідно до вимог законодавства та зокрема Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що пониження у спеціальному званні можливе лише на одне звання та є дисциплінарним стягненням.

Будь-яких інших підстав для пониження у спеціальному званні, в тому числі на прохання або за згодою особи чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, як вже було зазначено вище, звання начальницького складу органів внутрішніх справ є довічним, а отже не потребують повторного присвоєння підчас повторного вступу особи, що раніше звільнилася з органів внутрішніх справ на службу в такі органи.

Відповідачі у відзивах на адміністративний позов посилаються на той факт, що позивач самостійно надав згоду на присвоєння нижчого звання.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідачів з огляду на наступне.

На виконання ухвали суду про витребування доказів ГУ НП у Харківській області надало заяву про вступ позивача на службу від 17.05.2014 року.

Як вбачається з копії заяви про вступ позивача на службу, позивач у вказаній заяві зазначив:

"Прошу прийняти мене на службу в органи внутрішніх справ України.

Із запропонованою посадою міліціонера взводу № 1 роти № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУМВС України в Дніпропетровській області згоден. Згодний на проходження професійного відбору".

Відтак, з вказаної заяви вбачається, що позивач погодився на проходження служби на посаді міліціонера взводу № 1 роти № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Стосовно згоди на пониження його у званні, з вказаної заяви такої згоди позивача не вбачається.

Відтак, твердження відповідачів спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Стосовно повноважень відповідачів на призначення спеціальних звань, судом встановлено наступне.

Відповідно до Наказу МВС України від 21.03.2012 № 218 "Про затвердження Порядку присвоєння спеціальних звань та подання матеріалів для їх присвоєння", який діяв на момент винесення спірного наказу, спеціальні звання залежно від категорії осіб, яким вони присвоюються, поділяються на перші та чергові.

Відповідно до п. 1.10 зазначеного Порядку № 218 особи, які раніше проходили службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього, старшого начальницького складу, у разі повторного прийому на службу, зараховуються в кадри МВС України Міністром внутрішніх справ України, або особою, яка виконує його обов`язки, у спеціальних званнях, які вони мали перед звільненням, про що видається відповідний наказ.

Відтак, при повторному прийомі на службу осіб, які раніше проходили службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього, старшого начальницького складу такі особи зараховуються в кадри МВС України у спеціальних званнях, які вони мали перед звільненням.

Вказані положення не містять обмежень щодо посад, на які такі особи можуть призначатися. Відтак, не залежно від того на яку посаду призначається така особа, вона призначається на неї у спеціальному званні, яке вона мала перед звільненням.

Крім того, у випадку повторного прийому на службу осіб, які раніше проходили службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього, старшого начальницького складу взагалі не передбачено присвоєння підчас прийому спеціального звання, зокрема виходячи з вищезазначених норм про те, що такі званні присвоюються довічно, а відтак такі особи просто зараховуються в кадри МВС України у спеціальних званнях, які вони мали перед звільненням, про що видається відповідний наказ.

Тобто у наказі про прийняття на службу в органи внутрішніх справ має бути зазначено про прийняття на службу особи із зазначенням її прізвища, ім`я, по батькові та спеціального звання, яке вона мала перед звільненням.

З вказаної норми також вбачається відсутність будь-яких повноважень у Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо присвоєння зазначеній категорії осіб спеціальних звань, оскільки такі повноваження належать до компетенції Міністра внутрішніх справ України.

Стосовно можливості прийняття позивача, що мав спеціальне звання "старшого лейтенанта міліції" на посаду молодшого начальницького складу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 40 Постанови КМУ "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" від 29.07.1991 року призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції.

Відповідно до п. 42 зазначеного Положення переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: г) на нижчі посади :

а) при скороченні штатів;

б) за станом здоров`я згідно з висновком військово-лікарської комісії;

в) за особистим проханням;

г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей;

д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.

Відтак, призначення осіб середнього начальницького складу на нижчу посаду можливе у рази виявлення бажання такої особи.

Наявність такого бажання позивача у справі, що розглядається підтверджується його заявою від 17.05.2014 року.

Проте, підстава для призначення таких осіб на нижчу посаду не є підставою для пониження такої особи у спеціальному званні.

Судом з матеріалів справи не встановлено, а відповідачами не доведено наявність підстав для пониження позивача у спеціальному званні.

Крім того, законом визнається можливість за наявності підстав пониження у спеціальному званні на одне звання, в той час, коли стосовно позивача таке пониження мало місце на декілька звань, що не передбачено чинним законодавством України навіть у якості дисциплінарного стягнення.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність видання відповідачем, ГУ МВС України наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання "старшина міліції", а відтак зазначений наказ у вказаній частині підлягає скасуванню

Стосовно вимоги про поновлення позивача у спеціальному званні "старшого лейтенанта міліції" суд зазначає наступне.

До видання спірного наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 про присвоєння спеціального звання "Старшини міліції" позивач мав спеціальне звання "старшого лейтенанта міліції".

Вказаного звання позивач не позбавлявся у встановленому законом порядку, вказане звання відповідно до норм чинного законодавства присвоюється довічно.

У випадку скасування рішення, скасовуються і наслідки, які були обумовлені існуванням такого рішення. Рішення скасовується з моменту його прийняття та вважається таким, що не приймалося. Відтак всі правові наслідки, настання яких потягло існування протиправного рішення не мають жодного юридичного наслідку для осіб, яких вони стосуються, відтак такі особи автоматично поновлюються в стані, який існував до прийняття такого рішення.

Відтак, за умови визнання протиправним та скасування наказу, яким було змінено правове становище позивача, а саме змінено його спеціальне звання на нижче, результатом скасування є відсутність будь-якого наказу про зміну спеціального звання позивача, з огляду на що позивач після скасування рішення залишається особою, що має спеціальне звання "старший лейтенант міліції".

Додаткове зобов`язання судом відповідачів поновити чи присвоїти вказане звання не є обґрунтованим, оскільки ефективним способом захисту в даному випадку є скасування рішення, яким порушено права позивача та їх відновлення саме шляхом скасування такого рішення з моменту його винесення.

Відтак, після скасування судом наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання "старшина міліції" позивач залишається у спеціальному званні, яке він мав до винесення вказаного наказу, а саме "Старший лейтенант міліції".

Відтак, вимоги що стосуються вчинення дій відповідачами, спрямованих на поновлення позивача у спеціальному званні, яке він мав до винесення вказаного наказу, а саме "Старший лейтенант міліції" не є належним захистом права позивача, оскільки таке право відновлюється шляхом скасування наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання "старшина міліції", а відтак задоволенню не підлягають.

З урахуванням того, що за умови скасування наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання "старшина міліції", внаслідок якого позивач залишається станом з дати видання наказу у спеціальному званні "Старший лейтенант міліції" до моменту переходу на службу в органи Національної поліції України, позивач має право на перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно посадового окладу за спеціальним званням "старший лейтенант міліції" та визначити суму заборгованості по заробітній платі у розмірі різниці грошового забезпечення згідно перерахунку та фактично отриманого за весь час його служби у підпорядкуванні Головному управлінню МВС України в Дніпропетровській області, а саме з 20.05.2014 року по 06.11.2015 року.

З огляду на вищевикладене, вимоги про перерахунок грошового забезпечення та його виплати у розмірі різниці грошового забезпечення згідно перерахунку та фактично отриманого грошового забезпечення за весь час його служби підлягають задоволенню.

В той же час, вимоги про виплату такого грошового забезпечення звернуті до МВС України, як правонаступника ГУ МВС України в Дніпропетровській області, проте, з урахуванням того, що станом на дату винесення рішення ГУ МВС України в Дніпропетровській області перебуває в стані припинення, але ще не припинено, суд не вбачає підстав для звернення вказаної вимоги на адресу МВС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням положень вказаної статті суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення, яким зобов`язання про сплату перерахованої заборгованості покласти на Головне управління МВС України в Дніпропетровській області.

Стосовно відповіді на звернення позивача від 03.06.2019 року до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади №БО-9386456 від 03.06.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно ж до пп. 54 п. 4 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, МВС відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, а також стосовно актів, які ним видаються.

10.06.2019 за вхідним № Б-1281 в Департаменті персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України було зареєстроване електронне звернення ОСОБА_1 щодо вирішення питання про присвоєння спеціального звання «старший лейтенант міліції».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 393/96-ВР військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки,] а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-1 виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Відповідно до ст. з Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначає, що позивач звернувся до МВС України саме із пропозицією (зауваженням, скаргою) від 03.02.2014.

Відтак, відповідачем не заперечується, що звернення позивача підпадає під ознаки звернення громадян та є за своєю суттю зауваженням (пропозицією, скаргою).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звернення позивача позивач просив:

- Надати інформацію, на підставі яких нормативних актів, під час мого повторною прийому на службу до органів внутрішніх справ 23.05.2014 до складу БППСПОП "Дніпро-1" УМВС України в Дніпропетровській області, всупереч діючого на той час Порядку присвоєння спеціальних звань та подання матеріалів для їх присвоєння. затвердженого наказом МВС #218 від 21.03.2012. зокрема п. 1.8 Розділу1. позивачу було присвоєно не спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, яке він мав, до звільнення за власним бажанням з органів внутрішніх справ у 1997 році, а нижче звання старшини міліції відповідний наказ.

- У разі відсутності законних підстав присвоєння нижчого спеціального звання, ніж мав до звільнення, або підстав пониження його у спеціальному званні, просив поновити його у спеціальному званні старшого лейтенанта міліції з урахуванням строку вислуги у спеціальному званні старшого лейтенанта міліції з дати мого повторного зарахування до органів внутрішніх справ 23.05.2014 до дати переводу до Національної поліції України.

Відтак звернення позивача містить повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності органу, а також вимогу про поновлення прав і захист законних інтересів позивача, з огляду на що підпадає під визначення скарги.

Статтею 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною 2 статті 19 Закону №393/96-ВР встановлено, що у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Згідно ст. 13 Закону №393/96-ВР діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України 10.10.2004 № 1177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за №1361/9960 (далі - Положення), діловодство, пов`язане зі зверненнями громадян, здійснюється окремо від інших видів діловодства і покладається на відділ організації роботи зі зверненнями громадян Департаменту з питань режиму та службової діяльності МВС (у частині приймання, попереднього розгляду і реєстрації звернень громадян) та на спеціально призначених посадових осіб у структурних підрозділах апарату МВС (у частині формування та зберігання справ за зверненнями громадян), а в закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління МВС, - на окремих працівників підрозділу документального забезпечення.

Згідно з п. 5.1. Положення термін розгляду звернень обчислюється з дня їх надходження та реєстрації в апараті МВС, закладах, установах, підприємствах, що належать до сфери управління МВС, до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то за останній день терміну вважається перший після нього робочий день.

Як вже зазначалося вище, в Департаменті персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України звернення ОСОБА_1 було зареєстроване 10.06.2019 за вхідним № Б-1281.

Відповідно до п. 5.2. Положення щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження;

передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого апарату МВС, закладу, установи, підприємства, що належать до сфери управління МВС;

надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, про що одночасно повідомити автора;

залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у етатті 8 Закону України «Про звернення громадян».

В той же час, відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Відповідно до п.7.2-7.4 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України скарга на дії чи рішення апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС або посадової особи подається в порядку підлеглості вищому апарату МВС, закладам, установам, підприємствам, що належать до сфери управління МВС або посадовій особі відповідно до чинного законодавства, а в разі незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Розгляд скарг громадян на дії працівників апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС проводиться в порядку, передбаченому цим Положенням. За кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС або скаржаться на дії працівників ОВС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів апаратом МВС, закладами, установами, підприємствами, що належать до сфери управління МВС, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівникові апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб.

Відповідно до п. 7.7 вказаного Положення забороняється надсилати скарги громадян для розгляду тим закладам, установам, підприємствам, що належать до сфери управління МВС, або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також тим, до компетенції яких не належить їх розгляд або керівники яких приймали рішення за викладеними у зверненні доводами.

Як вбачається з звернення позивача, його звернення стосувалося неправомірності присвоєння нижчого спеціального звання наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Позивачем сформульовано звернення в якому останній зауважив про відсутність підстав для вчинення таких дій та просив вирішити ситуацію та поновити його права шляхом поновлення його у спеціальному званні, саме у зв`язку з тим, що вважав наказ в ГУ МВС України в Дніпропетровській області, таким, що прийнятий з порушенням норм законодавства.

Відтак, перенаправлення МВС України звернення позивача на розгляд органу, на дії якого фактично скаржився позивач суперечить ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» та встановленій п. 7.7 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України прямій забороні таких дій.

Сутність бездіяльності передбачає невчинення відповідних дій, які повинні були бути вчинені, або вчинення їх неналежним способом або не в повному обсязі.

Відтак, суд вбачає підстави для визнання бездіяльності МВС України щодо розгляду звернення позивача до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади №БО-9386456 від 03.06.2019 протиправною, та вбачає підстави для покладення на МВС України відповідного обов`язку щодо повторного розгляду звернення позивача.

Вимоги стосовно стягнення з МВС України компенсацію за завдану неправомірними діями та бездіяльністю Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду у розмірі 75156 (сімдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 48 копійок, не підлягають задоволенню з тих пістав, що з урахуванням відсутності стану припинення у ГУ МВС України в Дніпропетровській області відсутні підстави для покладення вимог зобов`язального характеру на МВС України за дії ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Стосовно стягнення з МВС України компенсацію за завдану неправомірними діями та бездіяльністю МВС України моральну шкоду, суд зазначає, що шкода заявлена позивачем не є співмірною з наслідками бездіяльності щодо розгляду звернення позивача. Крім того, така шкода позивачем не виділена в окрему суму, та не доведено які саме моральні страждання поніс позивач у зв`язку з нерозглядом його звернення.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 в частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання "старшина міліції".

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України у розгляді звернення позивача до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади № БО-9386456 від 03.06.2019 та зобов`язати Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути звернення позивача № БО-9386456 від 03.06.2019.

Зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області зробити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно окладу за спеціальним званням "старший лейтенант міліції" та виплатити суму заборгованості з виплати грошового забезпечення у розмірі різниці грошового забезпечення згідно перерахунку та фактично отриманого за весь час служби позивача у підпорядкуванні Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, а саме з 20.05.2014 року по 06.11.2015 року та виплатити розраховану заборгованість з виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Красна, 20-А, код ЄДРПОУ: 08592141) до Державного бюджету України (Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольца, буд. 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ: 00032684) до Державного бюджету України (Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.03.2020 року.

Суддя Кухар М.Д.