Рішення № 87988392, 24.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2687/19

24 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача Василишин К.В.

представника відповідача Мурована І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі, позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00010491302 від 24.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 140370,00 грн., №00010481302 від 24.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 151599,60 грн., №00010471302 від 24.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військового збору за результатами річного декларування в сумі 12633,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, та, на думку позивача, висновок контролюючого органу про те, що витрати ФОП ОСОБА_1 щодо оплати комунальних послуг за частину приміщень, що здавались в суборенду не пов`язані з господарською діяльністю платника податку є протиправним та таким, що не узгоджується з фактичними обставинами справи. Позивач зазначила, що такі висновки контролюючого органу спростовуються первинними документами, у зв`язку із чим просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 26.12.2019 о 10:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзив на позовну заяву.

У строк, встановлений судом, представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 01.09.2018 встановлено, що до складу податкового кредиту безпідставно включено суми ПДВ (у розмірі 67% від суми ПДВ з послуг електропостачання) по податкових накладних, виписаних на операції, із постачання електроенергії для утримання всієї площі майна за адресою АДРЕСА_1 , які не пов`язані з господарською діяльністю платника податку, в зв`язку із тим що суборендарями не відшкодовувалися комунальні витрати на утримання майна, яке використовувалось суборендарями у господарській діяльності. Таким чином, вважає, що податковий кредит на утримання орендованого приміщення (послуги електропостачання) повинен використовуватися пропорційно до площ, які використовувала ФОП ОСОБА_1 , та які використовували суборендарі.

26.12.2019 у відкритому судовому засіданні відкладено розгляд справи до 28.01.2020 о 10:00 год.

28.01.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 17.02.2020 о 11:00 год.

17.02.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд даної справи відкладено до 24.02.2020 о 09:30 год.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що вартість комунальних послуг суборендарями ФОП ОСОБА_1 не відшкодовується, а всі комунальні послуги по утриманню загальної площі об`єкта понесені ФОП ОСОБА_1 .

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю, з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Судом встановлено, що у період з 03.06.2019 по 14.06.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2017 по 31.12.2018, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 24.06.2019 №774/19-00-13-02/ НОМЕР_1 , яким виявлені наступні порушення: п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (надалі, ПК України), із змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат у 2017-2018, п.63.3 ст.63 ПК України, а саме неподання повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 101066,40 грн. в тому числі за 2017 в сумі 56999,70 грн. та за 2018 в сумі 44066,70 грн., п.п. 1.2 п.16-1 Підрозділу 10 Інших перехідних положень ПК України, а саме занижено податкові зобов`язання з військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою всього в сумі 8422,20 грн., в тому числі за 2017 в сумі 4749,98 грн., та за 2018 в сумі 3672,22 грн., п.198.5, ст.198, ст.199, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до заниження повноти нарахування податку на додану вартість всього в сумі 112296,00 грн.

24.07.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00010491302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 140370,00 грн.

Також, 24.04.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00010481302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 151599,60 грн.

Крім того, 24.07.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00010471302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 12633,30 грн.

В подальшому, позивач звернулась до ДПС України зі скаргою від 06.08.2019 б/н, однак рішенням ДПС України про результатами розгляду скарги від 11.10.2019 №5248/6/99-00-08-05-04 прийняті податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернулася з даними позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як визначено у п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

В той же час, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/по слуг не може бути нижче звичайних цін, база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Склад та порядок формування собівартості наданих послуг з оренди та облік отриманого відшкодування (компенсації) комунальних платежів має визначатися орендодавцем в обліковій політиці із врахуванням принципу превалювання сутності над формою та згідно з вимогами П(c)БО 16, та пунктів 10 - 14 П(c)БО 15, які визначають порядок визнання доходів та витрат від надання послуг.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Також, згідно п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Відповідно до пункту 1.3 Правил користування електричної енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 серпня 2002 року №928) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2002 року за №903/7191 (надалі - Правила; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно із пунктом 1.1 Правил, субспоживач - суб`єкт господарської діяльності - споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб`єкта господарської діяльності - споживача (субспоживача).

Також, згідно пункту 1.6 Правил, відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" (Орендодавець) укладено Договір оренди №2 від 01.02.2016, у відповідності до якого Орендодавець передає Орендареві за плату у тимчасове володіння та користування (оренда) для розміщення магазину та офісу приміщення добудови до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1285,1 кв.м

Пунктом 2.1.6. зазначеного договору передбачено обов`язок Орендаря самостійно сплачувати платежі за послуги з обслуговування приміщення: тепло-, водопостачання, електроенергію та ін.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед видів діяльності позивача зазначено, серед іншого, код КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

В той же час, за результатами проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 частину орендованого приміщення здавала в суборенду (всього 400 кв.м), а саме: згідно договору суборенди від 01.08.2016р. ФОП ОСОБА_2 суборендувала торгове приміщення площею 125кв.м.; згідно договору суборенди від 03.01.2017р. ФОП ОСОБА_2 суборендувала торгове приміщення площею 125кв.м., суборендна плата становила 1500,00грн., в місяць; згідно договору суборенди від 03.05.2017р. ФОП ОСОБА_2 суборендувала частину торгового приміщення площею 250кв.м., суборендна плата становила 13500,00грн., в місяць; згідно договору суборенди від 19.07.2017р. ФОП ОСОБА_3 суборендував частину торгового приміщення площею 250кв.м., суборендна плата становила 13500,00грн., в місяць; згідно договору суборенди від 01.08.2016р. ФОП ОСОБА_4 суборендував торгове приміщення площею 125кв.м.; згідно договору суборенди від 03.05.2017р. ФОП ОСОБА_4 суборендував торгове приміщення площею 250кв.м., суборендна плата становила 13500,00грн.; згідно договору суборенди від 09.11.2017р. ФОП ОСОБА_5 суборендувала торгове приміщення площею 250кв.м., суборендна плата становила 13500,00грн.; згідно договору суборенди від 16.02.2016р. ПАТ КБ "Приватбанк" орендує приміщення площею 1 кв.м., суборендна плата становила 800,00грн., в місяць. (договір розірваний 15.12.2017р); згідно договору суборенди від 14.03.2016р. ТОВ"Сітібокс" орендує приміщення площею 1 кв.м., суборендна плата становила 800,00грн., в місяць.

Таким чином, суд вважає, що частина приміщення використовувалась позивачем для здійснення підприємницької діяльності, а частина приміщень надавалась в суборенду згідно укладених договорів. Суд зазначає, що зі змісту договору суборенди не вбачається відшкодування комунальних послуг суборендарями ФОП ОСОБА_1 , однак такий обов`язок покладений на орендаря ФОП ОСОБА_1 .

Тобто, позивачем самостійно сплачувались витрати на комунальні послуги за фактично спожиті енергоносії з огляду на те, що договорами не передбачалося обов`язку у суборендаря здійснювати таку оплату. На підтвердження понесення таких витрат ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено справи договір про постачання електричної енергії від 10.11.2015, рахунки за договором, акти про обсяги спожитої енергії. Факт оплати спожитої електроенергії ФОП ОСОБА_1 не заперечений відповідачем у судовому засіданні.

У контексті наведеного, на думку суду, ФОП ОСОБА_1 , за договором оренди не є субспоживачем, оскільки договору про спільне використання технологічних електричних мереж з споживачем - ТОВ « Тернопрестиж» не укладала. При цьому, суд приймає до уваги, що 10.11.2015 позивач уклала Договір №3267 з ВАТ " Тернопільобленерго" про постачання електричної енергії.

За умовами договору оренди об`єктів нерухомості у даному випадку сторони домовилися про відшкодування орендарем орендодавцю фактичних витрат, зокрема, пов`язаних з електропостачанням, що не суперечить законодавству.

За таких обставин, суд вважає, що висновок контролюючого органу про те, що витрати ФОП ОСОБА_1 щодо оплати комунальних послуг за частину приміщень, що здавалися в суборенду не пов`язані з господарською діяльністю платника податку є протиправним та таким, що не узгоджується із фактичними обставинами справи.

В той же час, позивач мала право на формування витрат та включення до податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з його контрагентами.

З наведеного мотиву, суд вважає, що такі суми не є доходом платника податку, а тому не можуть бути об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військового збору, що свідчить про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до частин першої та другої і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити в повному обсязі. Таким чином, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 24.07.2019 №00010491302, №00010481302, №00010471302.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 43142763) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід.№ НОМЕР_1 ) 3046 (три тисячі сорок шість) грн. 04 коп., сплаченого у відповідності до квитанції №0.0.1528615258.1 від 19.11.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 02 березня 2020 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.