Ухвала суду № 87987902, 03.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1662/20

УХВАЛА

03 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Юлії Володимирівни, третя особа: Голова П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія Олександр Валентинович про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., третя особа: Голова П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія Олександр Валентинович в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії/бездіяльність судді ООАС Харченко Ю.В. щодо не встановлення в листі від 20.02.2020 всіх фактів/обставин у справі № 420/3772/19, не вчинення дій на усунення помилки 7ААС на час відкриття провадження (27.01.2020 р.);

- зобов`язати суддю ООАС Харченко Ю.В. ініціювати складення Акту про помилки в суд рішенні 7ААС від 19.07.2019 р. (в частині наявності втрачених заяв позивачки), виправити номер справи в листі від 20.02.2020 р., копію якого надати позивачці, надати докази правомірності створення і надання службових записок, які вказано в листі від 20.02.2020 р. надавши Акт і докази позивачці.

- звільнити від сплати судового збору за принципом рівності.

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 170 КАС України, суддя дійшов висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. У статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Пунктом 1 частиною 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 6 Закону України "Про судоустрій і статус судів" встановлено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя апеляційного суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, Закон допускає оскарження саме рішень судді чи суду у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом.

Разом з тим, вирішуючи питання чи являється суддя, який здійснює розгляд справи, суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, слід перш за все звернути увагу на наступне.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних, осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у КАС України термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб`єктів публічної влади (суб`єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.

Разом з тим, суд та суддя при розгляді справ не виконують владно-управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

У зв`язку із наведеним, у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Дана правова позиція узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів».

Вказана правова позиція висловлена у Постанові ВС по справі № 820/1971/17 від 13.06.2018 року.

Суд зазначає, що поняття «справа, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих справ, які не підлягають судовому розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06, §33).

Процесуальні порушення, що їх допустили суди, можуть бути оскаржені позивачем також в апеляційному та касаційному порядку. Натомість, можливість звернення з окремим позовом про зобов`язання суду вчинити певні процесуальні дії у конкретній справі процесуальний закон не передбачав і не передбачає.

Відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів.

Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, що сформульовані у постановах від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц, від 13 березня 2018 року у справі №800/554/17, від 22 березня 2018 року у справі №П/9901/135/18, від 24 квітня 2018 року у справі №800/404/17.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені (пункт 78-80 постанови від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц; пункти 61-65 постанови від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц).

Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі №489/5045/18.

З урахуванням викладеного суддя дійшла висновку, що у відповідача (судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В.) відсутні владні управлінські функції, оскільки підставою для звернення до суду із позовною заявою є здійснення відповідачем процесуальних дій в межах розгляду адміністративної справи за № 420/3772/19, що в розумінні позиції Великої Палати Верховного Суду має бути оскаржено до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Таким чином, позовні вимоги позивача за даним позовом не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Дана обставина виключає наявність публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, що, в силу положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові по справі № 800/414/17 від 15.03.2018 року прийшла до висновку, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 170 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Юлії Володимирівни, третя особа: Голова П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія Олександр Валентинович про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.М. Токмілова