Ухвала суду № 87987812, 04.03.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

04 березня 2020 р. № 400/571/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Калінічевої М.С. у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Миколаївської обласної ради, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

третя особа:Департамент фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та нечинними окремих положень рішення від 26.12.2019 р. № 15, зокрема: п.п.3,4,13,14,15 в частинах,

За участю представників сторін:

від позивача: Русс С.В.,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: Ротар О . Ф. ,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська обласна державна адміністрація звернулася з позовом до Миколаївської обласної ради, за участю третьої особи Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними та нечинними окремих положень (п. 3 в частині , п. 4 в частині , п. 13. в частині, п. 14 в частині, п. 15 в частині) рішення № 15 від 26.12.2019 р. "Про обласний бюджет Миколаївської області на 2020 рік".

У підготовче засідання прибули представники позивача та третьої особи. Представник відповідача у підготовче засідання не прибув, про дату час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно, копію позовної заяви з додатками представник відповідача отримав 11.02.2020 р., про що є розписка в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання Відповідач суд не повідомив.

Підстави для відкладення підготовчого засідання та\або оголошення перерви, передбачені ч. 2 ст. 181 КАС України, відсутні. Неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, не перешкоджає суду для проведення підготовчого засідання по адміністративній справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 183 КАС України, за результатами проведення підготовчого судового засідання суд постановляє Ухвалу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію згідно якої, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу (у тому числі й органу місцевого самоврядування), бо це означатиме позов держави до неї самої.

Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

Як свідчать матеріали, у справі, що розглядається, встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Миколаївською обласною радою рішення від 26.12.2019 р. № 15 "Про обласний бюджет Миколаївської області на 2020 рік", окремі пункти якого (п. 3, п. 4, п. 13, п. 14, п. 15 в частині) позивач вважає протиправними.

А саме: п. 3, п. 4, п. 13, п. 14, п. 15 в тій частині, де визначено, що Позивач (ОДА) як орган, на який покладено виконання Рішення Миколаївської Облради № 15 "Про обласний бюджет Миколаївської області на 2020 рік", при виникненні потреби та\або можливості «використання, у тому числі перерозподілу бюджетних призначень коштів субвенцій з державного, місцевих, обласного бюджету між місцевими бюджетами області, головними розпорядниками коштів обласного бюджету та зміни до розпису обласного бюджету, визначеного пунктами 3, 4, 13, 14 цього рішення, здійснюється за умови розгляду всіма постійними комісіями обласної ради та схвалення більшості з них».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Одним із повноважень місцевої державної адміністрації в галузі бюджету та фінансів є складання, схвалення і подання на розгляд ради прогнозу відповідного бюджету, складання і подання на затвердження ради проекту відповідного бюджету та забезпечення його виконання; звітування перед відповідною радою про його виконання (п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

На підставі п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду.

З аналізу вище перелічених законодавчих актів, суд приходить до висновку, що у даному випадку предметом спору є не розмежування компетенції між повноваженнями Обл Ради та ОДА щодо розподілу коштів обласного бюджету, а предметом спору у даному випадку є незгода Позивача з процедурою виконання Рішення Обл Ради № 15 «Про обласний бюджет Миколаївської області на 2020 рік », а відтак, такий спір не можна віднести до компетенційного спору.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні № 826/3115/17 від 13.11.2019 р. звертає увагу на те, що спір у подібній справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Миколаївською Обласною Радою та Миколаївською Обласною Державною адміністрацією. Позивач звертається з вимогою визнати частково пункти Рішення суб`єкта владних повноважень (облради) протиправними та нечинними, якому він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи компетенцію у сфері розпорядження коштами, своїм рішенням визначив порядок і процедуру реалізації свого рішення.

Як свідчать матеріали справи, та в судовому засіданні представник Позивача підтвердив викладену в позові позицію, Миколаївська ОДА обґрунтувала своє право на звернення до суду з цим позовом необхідністю реалізації повноважень щодо виконання Рішення Відповідача (№ 15 від 26.12.2020 р.), та вважає, що пункти Рішення № 15 протирічать ст. 23 Бюджетного кодексу України.

Зважаючи на те, що право Миколаївської ОДА на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та нечинним окремих положення Рішення Миколаївської обласної Ради та/або визначення протиправним та нечинним Рішень Миколаївської обласної Ради в цілому не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, суд приходить до висновку, що Миколаївська ОДА у цій справі не має права на звернення до суду.

Аналогічна правова позиція неодноразова була викладена у рішеннях Великої Палати Верховного Суду, у тому числі по справі № 826/3115/17від 13.11.2019 р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 238 КАС України).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн згідно платіжного доручення від 30.01.2020 р. № 21. Таким чином, сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Керуючись ст. 19, 238, 248 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 00022579) до Миколаївської обласної ради (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 25696652), за участю третьої особи Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02314955), про визнання протиправними та нечинними окремих положень рішення від 26.12.2019 р. № 15 "Про обласний бюджет Миколаївської області на 2020 рік".

2. Повернути Миколаївській обласній державній адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 00022579) судовий збір у сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.), сплачений згідно платіжного доручення від 30.01.2020 р. № 21, з Держаного бюджету України.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Ухвала підписана суддею 04.03.2020 р.

Суддя Н. В. Лісовська