Рішення № 87987793, 03.03.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 р. справа № 400/459/20

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Артилерійська, 18,Миколаїв,54030 про:визнання протиправними та скасування постанов від 24.04.2019 р. ВП № 51969603, від 23.12.2019 р. ВП № 51969603; зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати старшого державного виконавця Центрального відділу виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Герасимчук О.О. скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.08.2018 р. за виконавчим провадженням №51969603 від 25.11.2011 р.; визнати протиправною та скасувати постанову від 24.04.2019 р. у виконавчому провадженні №51969603 про накладення штрафу на боржника – ОСОБА_1 на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 39333,50 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову від 23.12.2019 р. у виконавчому провадженні №51969603 про стягнення виконавчого збору з боржника – ОСОБА_1 , що становить 7946 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при винесенні постанови про накладення штрафу від 24.04.2019 р. та постанови про стягнення виконавчого збору, протиправно застосував ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі – Закон №1404) та ст. 27 Закону в редакції з 28.08.2018 р., оскільки ці норми можуть поширюватися лише на заборгованість, яка виникла після цієї дати (28.08.2018 р.).

Ухвалою від 03.02.2020 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про старшого державного виконавця Центрального відділу виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Герасимчук О.О. скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.08.2018 р. за виконавчим провадженням №51969603 від 25.11.2011.

Ухвалою від 03.02.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки при винесенні спірних постанов державним виконавцем, з метою здійснення примусового виконання рішення, було здійснено усі дії, передбачені Законом в редакції чинній на момент проведення відповідних виконавчих дій.

Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він наполягає на тому, що положення ч. 14 ст. 71 та ст. 27 Закону №1404, які введені в дію з 28 серпня 2018 року, не можуть поширюватися на заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла до вказаної дати.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

18.08.2016 р. відповідачем відкрито виконавче провадження №51969603, за виконавчим листом від 25.11.2011 р. №2-3898/11, виданим на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 30% усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 01.10.2011 року до її повноліття.

24.04.2019 р. відповідачем прийнято постанову, відповідно до якої ним встановлено за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів та керуючись ст. 71 Закону № 1404 постановлено накладення штрафу на боржника (позивача) на користь стягувача в сумі 39333,50 грн.

23.12.2019 р. відповідачем прийнято постанову, відповідно до змісту якої ним встановлено ч. 27 Закону №1404 за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування, постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в сумі 7994,48 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За нормами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону №1404, зокрема, ч.1 цієї статті передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404)

Згідно ч. 1 ст. 71 Закону №1404, порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. (ч. 4 ст. 71 Закону №1404).

Частиною 14 ст 71 Закону №1404, доповненою згідно із Законом України №2475-VIII від 03.07.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належну утримання», передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Тобто, ч. 14 ст.71 Закону №1404, сформульована законодавцем таким чином, що передбачає триваюче правопорушення, щодо несплати аліментів протягом певного періоду часу: 1, 2 та 3 роки.

В той же час, ч. 1статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року1-рп/99(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Надання зворотної сили законам, які передбачають розширення змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина чи звільнення їх від певних обов`язків, не може підірвати впевненість людей у стабільності свого правового становища.

Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Таким чином, оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась за період з липня 2016 р по квітень 2019 р., при цьому відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів, яка передбачена частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404, яка введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» лише з 28.08.2018, тому, з огляду на вказані обставини, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку з несвоєчасністю сплати / несплатою аліментів.

При цьому, Закон України № 2475, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, тому суд дійшов висновку, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 50% із суми заборгованості зі сплати аліментів, а тому спірна постанова про накладення такого штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Аналогічна за змістом позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №620/655/19, від 01 серпня 2019 року у справі №440/1253/19, від 02 вересня 2019 року №520/3935/19, від 17 грудня 2019 року у справі №500/2025/19.

Також, з огляду на вищезазначене, відповідачем протиправно при прийняті постанови про стягнення виконавчого збору протиправно застосовано ст. 27 в редакції, чинній з 28.08.2018 р.

Так, ст 27 Закону №1404, (в редакції чинній з 18.08.2016 року по 28.08.2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Водночас, ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній з 28.08.2018 року) визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 27 Закону №1404 в редакції, чинній з 28.08.2018, оскільки правовідносини щодо виконання виконавчого документу виникли до 28.08.2018 (заборгованість виникла з липня 2016 р.), тому до них не можуть бути застосовані нові положення закону, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідач не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат надано до суду квитанцію про сплату судового збору № 53188 від 24.01.2020 р. в сумі 840, 80 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Артилерійська, 18,Миколаїв,54030 35065742) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 24.04.2019 р. у виконавчому провадженні №51969603 про накладення штрафу на боржника – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 39333,50 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову від 23.12.2019 р. у виконавчому провадженні №51969603 про стягнення виконавчого збору з боржника – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), що становить 7946 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Артилерійська, 18,Миколаїв,54030 ідентифікаційний код 35065742) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич