Рішення № 87987754, 27.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006247

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представників позивача Шокала В.С.,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» (далі ТОВ СММ Груп», позивач)

до Галицької митниці Держмитслужби (далі відповідач)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СММ Груп», в якому позивач згідно заяви про збільшення позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості:

-від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201106/2;

-від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201105/2;

-від 17.07.2019 року № UA 209000/2019/201156/2;

-від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201158/2;

-від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201161/2;

-від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/201227/2;

-від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/211226/2;

-від 25.07,2019 року № UA 209000/2019/201207/2;

-від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201201/2;

-від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201060/2;

-від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201062/2;

-від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201061/2;

-від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201066/2;

-від 16.07.2019 року № UA 209000/2019/201149/2;

-від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201068/2;

-від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201359/2;

-від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201339/2;

-від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201338/2;

-від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201331/2;

-від 22.08.2019 року № UA 209000/2019/201349/2;

-від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201250/2;

-від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201307/2;

-від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201306/2;

-від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201406/2;

-від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201410/2;

-від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201482/2;

-від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201476/2;

-від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201515/2;

-від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201513/2;

-від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201521/2;

-від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201545/2;

-від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201546/2;

-від 08.10.2019 року № UA 209000/2019/201567/2;

-від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201586/2;

-від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201587/2;

-від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201619/2;

-від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201620/2;

-від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201626/2;

-від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201627/2;

-від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201667/2;

-від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201678/2;

-від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201684/2;

-від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201685/2;

На обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, 20.07.2018 року між Компанією P.P.H.U. «DELFIN» S.C., що іменується продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» (далі - ТОВ «СММ Груп»), що іменується покупець укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2 (далі – контракт №1/2), відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю продукцію (товар) згідно з фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару. На підставі даного контракту, позивачем було ввезено товар з описом: «одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися». У всіх митних деклараціях вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні). За результатами опрацювання поданих документів, відповідачем винесені рішення про коригування митної вартості.

Позивач зазначає, що для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товарів за основним методом і переходу до резервного. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнівів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Натомість наведені митним органом сумніви для витребування у декларанта додаткових документів не відповідають наведеним критеріям. Також позивач вказав на те, що органом доходів і зборів, в порушення визначеної митним законодавством процедури, не наведено обґрунтованих підстав для неможливості визначення митної вартості товару шляхом послідовного застосування основного методу.

Таким чином, позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає, що митні декларації містили усі необхідні відомості та обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, до них були додані усі необхідні документи, а тому оскаржені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 28.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.12.2019 року.

24.12.2019 підготовче засідання відкладено на 30.01.2020 року.

30.01.2020 року ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом замінено відповідача у справі на Галицьку митницю Держмитслужби.

30.01.2020 року ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 27.02.2020.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про збільшення позовних вимог. Зазначає, що митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 Митного кодексу України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року". У ДМВ вказувалось джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, яке є неактуальне за часовими параметрами: у ДМВ в гр. 8 зазначена МД UА209140/2019/101874 від 14.01.2019. Використання таких даних не відповідає вимогам Тлумачних приміток до ст. 7 Угоди. В гр.2 МД - відправником являється польська фірма TELL-TEX GMBH, інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті. У фактурах зазначено умови поставки DAP-Львів, а в контракті в п.3 (CPT-Львів), контракті в п. 14.1 та 14.3 зазначено, що всі зміни та доповнення вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі. Про жодні зміни в умовах поставок не повідомлялося. У гр.3 CMR не уточнено місто розвантаження товару, хоча умови поставки, зазначені у гр.. 20 МД, DAP – м. Львів. Тобто, за маршрутом Львів-Чернівці-Рівне-Ужгород-Житомир-Луцьк-Івано-Франківськ-Берегове, мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. У графі 4 СМR не уточнено місто завантаження, лише вказана країна, в багатьох випадках у гр.4 (місце та дата завантаження) зазначено Szwajcaria та дата, що співпадає з тією, що в гр.21 (місце та дата складання CMR) в Tarnobrzeg (існують сумніви, щодо часових параметрів доставки). У графі 5 CMR – відсутня дата інвойсу, у графі 22 – незаповнена, що суперечить вимогам ЗУ «Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V.

Відповідно до ч.4 ст.57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Подаючи до митного оформлення декларації із заявленням митної вартості за другорядним (резервним) методом декларант своїми діями підтвердив факт проведення таких консультацій та відсутність у нього інформації щодо ціни договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Зазначає що поданий Висновок експертного товарознавчого дослідження від 27.02.2019 року за №19/1/058 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом лютого 2019 року.

Також, перед винесенням рішення Львівською митницею ДФС надсилалося у кожному випадку в порядку проведення консультацій повідомлення щодо цінової інформації, наявної у органу доходів і зборів. Неможливо було застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 26 (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, UA 206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД № UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, UA206010/2019/6038 від 15.07.2019.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не проводились консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості, адже подавалася лише вимога подати документи, а не інформація про наявну у митного органу ціну та прохання надати інформацію про відому брокеру ціну, по яких проводилося митне оформлення інших подібних чи аналогічних товарах. Представник позивача також вказує, що починаючи з січня 2019 року відповідач почав вживати заходи по підняттю митної вартості, а саме приймати рішення про коригування митної вартості. Вказані рішення прийняті в період з 17 січня по 26 квітня 2019 року оскаржені позивачем в судовому порядку, однак, незважаючи на судове оскарження відповідачем і далі приймаються рішення про коригування митної вартості. Оскарження цих рішень відбувалось по справі №1.380.2019.001584. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року у цій справі апеляційну скаргу Львівської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

20.07.2018 року між Компанією P.P.H.U. «DELFIN» S.C., що іменується продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» (далі - ТОВ «СММ Груп»), що іменується покупець укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2 (далі – контракт №1/2), відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю продукцію (товар) згідно з фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару.

Відповідно до вказаного контракту товариством було ввезено товар з описом “одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися”, у всіх митних деклараціях вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні).

Товариством з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» 02.07.2019, 03.07.2019, 09.07.2019, 16.07.2019, 17.07.2019, 23.07.2019, 25.07.2019, 30.07.2019, 01.08.2019, 13.08.2019, 19.08.2019, 20.08.2019, 27.08.2019, 03.09.2019, 04.09.2019, 18.09.2019, 19.09.2019, 01.10.2019, 11.10.2019, 16.10.2019, 18.10.2019, 25.10.2019, 28.10.2019, 29.10.2019 здійснювалось митне оформлення вищевказаного товару (одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися) та подано до митного оформлення митні декларації: №UA209140/2019/158336 від 09.07.2019, №UA209140/2019/158333 від 09.07.2019, №UA209140/2019/161051 від 17.07.2019, №UA209140/2019/160644 від 16.07.2019, №UA209140/2019/161419 від 18.07.2019, №UA209140/2019/165060 від 30.07.2019, №UA209140/2019/165059 від 30.07.2019, №UA209140/2019/163682 від 25.07.2019, №UA209140/2019/162933 від 23.07.2019, №UA209140/2019/156158 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156168 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156165 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156568 від 03.07.2019, №UA209140/2019/160635 від 16.07.2019, №UA209140/2019/156583 від 03.07.2019, №UA209140/2019/173492 від 27.08.2019, №UA209140/2019/171638 від 20.08.2019, №UA209140/2019/171637 від 20.08.2019, №UA209140/2019/171219 від 19.08.2019, №UA209140/2019/172373 від 22.08.2019, №UA209140/2019/165888 від 01.08.2019, №UA209140/2019/169563 від 13.08.2019, №UA209140/2019/169562 від 13.08.2019, №UA209140/2019/176326 від 03.09.2019, №UA209140/2019/176745 від 04.09.2019, №UA209140/2019/181630 від 18.09.2019, №UA209140/2019/182221 від 19.09.2019, №UA209140/2019/184383 від 25.09.2019, №UA209140/2019/184229 від 25.09.2019, №UA209140/2019/185110 від 27.09.2019, №UA209140/2019/186511 від 01.10.2019, №UA209140/2019/186658 від 01.10.2019, №UA209140/2019/189096 від 08.10.2019, №UA209140/2019/190411 від 11.10.2019, №UA209140/2019/190408 від 11.10.2019, №UA209140/2019/192236 від 16.10.2019, №UA209140/2019/192256 від 16.10.2019, №UA209140/2019/193095 від 18.10.2019, №UA209140/2019/193096 від 18.10.2019, №UA209140/2019/195599 від 25.10.2019, №UA209140/2019/196448 від 28.10.2019, №UA209140/2019/196861 від 29.10.2019, №UA209140/2019/196862 від 29.10.2019.

На кожну партію товарів позивач разом з митними деклараціями подав відповідачу товарно-супровідні документи: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

Проте, Львівська митниця ДФС скерувала ТОВ “СММ Груп” повідомлення про те, що відповідно до ч.3 - 4 ст.53 МК України прошу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, специфікації, прайс-листи. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару”.

На вимогу митниці ТОВ “СММ Груп” подало витребувані та інші додаткові документи, а саме:

1)зовнішньоекономічний договір (контракт);

2)копію митної декларації країни відправлення (МRN);

3)прейскурант (прайс-лист) виробника товару.

Також на підтвердження ціни товару позивачем було надано лист фірми продавця товару P.P.H.U. «DELFIN» S.C. з інформацією про ціну товару.

Окрім того, позивачем подано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а саме Висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_1 від 27.02.2019 року №19/1/058.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Львівської митниці ДФС були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, а саме: від 09.07.2019 року №UA209000/2019/201106/2; від 09.07.2019 року №UA209000/2019/201105/2; від 17.07.2019 року №UA209000/2019/201156/2; від 18.07.2019 року №UA209000/2019/201158/2; від 18.07.2019 року №UA209000/2019/201161/2; від 30.07.2019 року №UA209000/2019/201227/2; від 30.07.2019 року №UA209000/2019/211226/2; від 25.07,2019 року №UA209000/2019/201207/2; від 25.07.2019 року №UA209000/2019/201201/2; від 02.07.2019 року №UA209000/2019/201060/2; від 02.07.2019 року №UA209000/2019/201062/2; від 02.07.2019 року №UA209000/2019/201061/2; від 03.07.2019 року №UA209000/2019/201066/2; від 16.07.2019 року №UA209000/2019/201149/2; від 03.07.2019 року №UA209000/2019/201068/2; від 27.08.2019 року №UA209000/2019/201359/2; від 20.08.2019 року №UA209000/2019/201339/2; від 20.08.2019 року №UA209000/2019/201338/2; від 19.08.2019 року №UA209000/2019/201331/2; від 22.08.2019 року №UA209000/2019/201349/2; від 03.08.2019 року №UA209000/2019/201250/2; від 13.08.2019 року №UA209000/2019/201307/2; від 13.08.2019 року №UA209000/2019/201306/2; від 04.09.2019 року №UA209000/2019/201406/2; від 04.09.2019 року №UA209000/2019/201410/2; від 19.09.2019 року №UA209000/2019/201482/2; від 18.09.2019 року №UA209000/2019/201476/2; від 25.09.2019 року №UA209000/2019/201515/2; від 25.09.2019 року №UA209000/2019/201513/2; від 27.09.2019 року №UA209000/2019/201521/2; від 01.10.2019 року №UA209000/2019/201545/2; від 01.10.2019 року №UA209000/2019/201546/2; від 08.10.2019 року №UA209000/2019/201567/2; від 11.10.2019 року №UA209000/2019/201586/2; від 11.10.2019 року №UA209000/2019/201587/2; від 16.10.2019 року №UA209000/2019/201619/2; від 16.10.2019 року №UA209000/2019/201620/2; від 18.10.2019 року №UA209000/2019/201626/2; від 18.10.2019 року №UA209000/2019/201627/2; від 25.10.2019 року №UA209000/2019/201667/2; від 28.10.2019 року №UA209000/2019/201678/2; від 29.10.2019 року №UA209000/2019/201684/2; від 29.10.2019 року №UA209000/2019/201685/2, якими визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за один кілограм за 6 (резервним) методом митної вартості.

У графі 33 спірних рішень про коригування митної вартості, що містить назву “Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 МК України та Угоді про застосування статті 7 Генеральної угоди тарифів та торгівлі 1994 року. У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, котре є неактуальне за часовими параметрами: у ДМВ в гр.8 зазначена МД UА209140/2019/101874 від 14.01.2019. Використання таких даних не відповідає вимогам Тлумачних приміток до ст.7 Угоди. Відповідно до ст.54 МК України здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В гр.2 МД - відправником являється польська фірма TELL-TEX GMBH, інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті. У фактурах зазначено умови поставки DAP-Львів, а в контракті в п.3 (CPT-Львів), контракті в п.14.1 та 14.3 зазначено, що всі зміни та доповнення вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі. Про жодні зміни в умовах поставок не повідомлялося. У гр.3 CMR не уточнено місто розвантаження товару, хоча умови поставки, зазначені у гр. 20 МД, DAP – м. Львів. Тобто, за маршрутом Львів-Чернівці-Рівне-Ужгород-Житомир-Луцьк-Івано-Франківськ-Берегове, мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. У графі 4 СМR не уточнено місто завантаження, лише вказана країна, в багатьох випадках у гр.4 (місце та дата завантаження) зазначено Szwajcaria та дата, що співпадає з тією, що в гр.21 (місце та дата складання CMR) в Tarnobrzeg (існують сумніви, щодо часових параметрів доставки). У графі 5 CMR – відсутня дата інвойсу, у графі 22 – незаповнена, що суперечить вимогам ЗУ «Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V. Відповідно до статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана та перелічено зміст вимоги. Далі зазначено перелік поданих декларантом документів. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Вказано декларації, що на думку відповідача слугували джерелом інформації для коригування митної вартості: МД №UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, №UA206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД №UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, №UA206010/2019/6038 від 15.07.2019.

Не погоджуючись із прийнятими посадовими особами Львівської митниці ДФС рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

-надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто зазначена стаття Митного кодексу України не містить норм про контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей саме в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із частинами 3-7 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частинами 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин 1, 2, 4 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Судом встановлено, що декларантом із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

Однак, Львівською митницею ДФС скеровано вимогу щодо необхідності подання позивачем додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що в силу ч. 1 ст. 55 МК України митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 809/784/16 (№ К/9901/17149/18).

Законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Представником відповідача не доведено та не встановлено судом, які з перелічених обставин слугували підставою для витребування від позивача додаткових документів, оскільки ним було надано документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Дані обставини свідчать про те, що витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, вимог Митного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що як встановлено під час судового розгляду, позивачем 14 січня 2019 року ввозився аналогічний товар з описом “одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися”, по іншому контракту, а 29 грудня 2018 року по цьому ж контракту, який розмитнювався по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття.

Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19 травня 1956) (далі – Конвенція КДПВ). CMR – це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися.

Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR):

Графа 3.Вказуються адреса місця вивантаження (склад одержувача).

Графа 4.Вказуються адреса місця відвантаження товару і дата завантаження.

В усіх поданих до митного контролю CMR вказувалася країна завантаження, дата завантаження і місце вивантаження. Під місцем завантаження відправник вважає саме країну, а не місто, оскільки вказівки Конвенція КДПВ не вказує необхідність зазначати саме місто завантаження.

Графа 5.Вказується перелік документів, що додаються. Вписуються номера інвойсів (рахунків - фактур, рахунків - проформ), номер книжки МДП (TIR), якщо є номери сертифікатів (ветеринарного, фітосанітарного, відповідності, тощо).

До переліку можливих документів, що додаються, належать:

Рахунок-фактура (invoice);

Відвантажувальна специфікація (Shipping Spesification);

Сертифікат якості, якщо вантажі мають промислове походження;

Ветеринарний сертифікат, якщо вантажі мають тваринне походження;

Карантинний сертифікат, якщо вантажі мають рослинне походження;

Сертифікат про походження (certificate of origin);

Акт завантаження.

У зовнішньо-економічних операціях, по яких винесені оскаржувані рішення у CMR зазначалася всі наявна інформація.

Графа 22.Вказуються фактичний час прибуття під завантаження та вибуття з-під завантаження і завіряються штампом.

Графа 23.Вказуються номер подорожнього листа, прізвище водія і штамп підприємства перевізника.

Таким чином не було жодного порушення, адже не було ні одного випадку завантаження товару до моменту виписання CMR.

Твердження про порушення, на думку відповідача заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Твердження відповідача, що в контракті та в окремих інвойсах вказані різні умови поставки, позивач спростовує тим, що окремі інвойси є письмовою формою змін по окремих поставках.

Суд не бере до уваги також доводи відповідача про те, що поданий позивачем Висновок експертного товарознавчого дослідження від 27.02.2019 року за №19/1/058 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом лютого 2019 року, оскільки такі не містять жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, жодним чином не підтверджені.

Крім того, висновок експертного товарознавчого дослідження замовлявся позивачем на вимогу митниці при перших поставках товару у 2019 році, а саме коли відповідачем вживалися заходи по підняттю митної вартості. Проте, з часу його видання жодних змін по зовнішньоекономічному контракту у позивача не відбулося.

Дана обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч. 3 ст. 53 Митного кодексу, отже, не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо правомірності визначення митної вартості товару відповідачем за шостим (резервним) методом суд зазначає наступне.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що відповідач застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному. Також, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Згідно з вимог ч.2 ст.64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 даної статті, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Згідно змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації МД №UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, UA206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД №UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, UA206010/2019/6038 від 15.07.2019.

Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, згідно з якою, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Дані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не дотримався порядку визначення митної вартості товару, передбаченого ст.57 МК України, як наслідок ним було порушено принцип належного урядування відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04) від 20.10.2011 року).

За таких обставин, відповідачем було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.64 МК України, чим порушено необхідний баланс між приватним інтересом особи з одного боку та інтересом держави з іншого.

Згідно змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, причиною їх прийняття та застосування шостого (резервного) методу стала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст.53 МК України, не подані декларантом; які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів.

Таким чином, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів правомірності спірних рішень, а відтак оскаржувані рішення Львівської митниці є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

-від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201106/2;

-від 09.07.2019 року № UA 209000/2019/201105/2;

-від 17.07.2019 року № UA 209000/2019/201156/2;

-від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201158/2;

-від 18.07.2019 року № UA 209000/2019/201161/2;

-від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/201227/2;

-від 30.07.2019 року № UA 209000/2019/211226/2;

-від 25.07,2019 року № UA 209000/2019/201207/2;

-від 25.07.2019 року № UA 209000/2019/201201/2;

-від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201060/2;

-від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201062/2;

-від 02.07.2019 року № UA 209000/2019/201061/2;

-від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201066/2;

-від 16.07.2019 року № UA 209000/2019/201149/2;

-від 03.07.2019 року № UA 209000/2019/201068/2;

-від 27.08.2019 року № UA 209000/2019/201359/2;

-від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201339/2;

-від 20.08.2019 року № UA 209000/2019/201338/2;

-від 19.08.2019 року № UA 209000/2019/201331/2;

-від 22.08.2019 року № UA 209000/2019/201349/2;

-від 03.08.2019 року № UA 209000/2019/201250/2;

-від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201307/2;

-від 13.08.2019 року № UA 209000/2019/201306/2;

-від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201406/2;

-від 04.09.2019 року № UA 209000/2019/201410/2;

-від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201482/2;

-від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201476/2;

-від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201515/2;

-від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201513/2;

-від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201521/2;

-від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201545/2;

-від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201546/2;

-від 08.10.2019 року № UA 209000/2019/201567/2;

-від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201586/2;

-від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201587/2;

-від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201619/2;

-від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201620/2;

-від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201626/2;

-від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201627/2;

-від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201667/2;

-від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201678/2;

-від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201684/2;

-від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201685/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000 м.Львів, вул.Костюшка, буд.1, код ЄДРПОУ 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» (79018, м.Львів, вул.Залізнична, 24, ЄДРПОУ 40746310) 16080,54 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.03.2020.

Суддя Крутько О.В.