Рішення № 87987668, 27.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/883/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника відповідача - Артимич Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.01.2020 № 16 у призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до вислуги, яка становить 27 років 11 місяців 16 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 16 січня 2020 року ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за вислугою років згідно із п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.02.2017 позивача звільнено зі служби у поліції зі стажем служби 21 рік 05 місяців 09 днів. 10.02.1017 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 40 % відповідних сум грошового забезпечення. 27.04.2017 ГУ Національної поліції у Львівській області наказом № 348о/с у доповнення до наказу ГУНП від 09.02.2017 № 120о/с, позивачу встановлено вислугу років у пільговому обчислені, що на момент звільнення становила 27 років 11 місяців та 16 днів. 16.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, оскільки згідно з витягу з наказу № 348о/с від 27.04.2017 ГУ Національної поліції у Львівській області позивачу було встановлено вислугу років у пільговому обчислені 27 років 11 місяців та 16 днів. Однак, відповідач рішенням № 16 відмовив у задоволені відповідної заяви позивача з підстав, що вислуга років останнього на день звільнення (10.02.2017) у календарному обчислені становить 21 рік 5 місяців 08 днів, а тому відсутні підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років. На переконання позивача, відповідач протиправно відмовив у переведенні останнього з пенсії по інвалідності на пенсію по вислузі років, оскільки у наказі ГУ НП у Львівській області № 120о/с від 09.02.2017 зазначено стаж служби у поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, а не призначення пенсії. Позивач вважає, що саме у наказі ГУНП у Львівській області № 348о/с від 27.04.2017 у доповнення до наказу № 120о/с від 09.02.2017, вказано вислугу років для призначення та виплати пенсії, яка становить 27 років 11 місяців 16 днів. Просить позов задовольнити, оскільки на його думку, посилання відповідача на необхідність врахування лише календарної вислуги років є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у позовній заяві позивач оскаржує рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, при цьому просить суд зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років. Звертає увагу, що призначення та переведення з одного виду пенсії на інший є різними за змістом, підставами та механізмом проведення, порядком обчислення грошового забезпечення та відповідно врегульовані різними нормами законодавства. Вказує, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, а не з питань переведення останнього з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, що свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідної вимоги. Окрім того, вислуга позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 05 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні 27 років 11 місяців 08 днів. Отже, календарна вислуга років на день звільнення становить 21 рік 05 місяців 08 днів, а відтак відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до ст. 12 Закону № 2262. Посилається на практику Верховного Суду та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також звертає увагу, що факт відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років, з розрахунку відповідно до вислуги, яка становить 27 років 11 місяців 16 днів є встановлений рішеннях Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 у справі № 1.380.2019.001317.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 10.02.2017 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до ст. 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

09.02.2017 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №120 о/с, підполковника поліції Масендича Ігоря ОСОБА_2 , старшого оперуповноваженого кримінальної поліції /карний розшук/ ГУНП, звільнено зі служби в поліції з 10.02.2017. Вислуга років на день звільнення позивача складає: календарна – 21 рік 05 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні – 27 років 11 місяців 16 днів.

16.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

24.01.020 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 1300-0330-8/1360 повідомило ОСОБА_1 , що рішенням від 16.01.2020 № 16 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з підстав, що календарна вислуга років на день звільнення складає – 21 рік 05 місяців 09 днів, що не дає йому права на отримання пенсії за вислугу років.

Позивач вважає протиправною відмову відповідача, оскільки на його думку, у нього є право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, що зумовило звернення останнього з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначено Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Статтею 10 Закону №2262-ХІІ встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Згідно з п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Одночасно статтею 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Згідно з ч. 2 цієї статті до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Отже, з наведених норм слідує, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах.

Також слід звернути увагу, що Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме 23 календарних роки і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 (справа № 295/10742/16-а) вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ календарної вислуги років.

У постанові від 22.11.2018 справа № 161/4876/17 колегія суддів Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 (справа №725/1959/17) у якому зазначено, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах: вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням висновків Верховного Суду, обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач не має встановленої п. “а” ч.1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” календарної вислуги років.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач не вперше звертається до відповідача із заявами щодо призначення/переведення на пенсію за вислугою років.

12.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.03.2019 №664/М-20/07.05-06 відмовило позивачу у переведенні на пенсію за вислугу років з посиланням на те, що календарна вислуга років на день звільнення складає – 21 рік 05 місяців 09 днів, що не дає йому права на отримання пенсії за вислугу років.

Позивач не погодився із таким рішенням відповідача та оскаржив його 21.03.2019 до Львівського окружного адміністративного суду, справа №1.380.2019.001317.

За результатами розгляду цієї справи Львівський окружний адміністративний суд 26.03.2019 прийняв рішення у справі №1.380.2019.001317, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

У цьому рішенні Львівський окружний адміністративний суд встановив, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач не має встановленої п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

Частиною 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд встановив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №1.380.2019.001317, набрало законної сили 11.11.2019.

Отже, факт відсутності у позивача необхідного стажу для призначення останньому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» підтверджений рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №1.380.2019.001317, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019.

Суд наголошує, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом, календарна вислуга років позивача не змінилася та становить 21 рік 5 місяців 8 днів.

Отже, обставини встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №1.380.2019.001317 на час прийняття судом рішення у цій справі не змінилися, оскільки наявний у позивача стаж у календарному обчисленні становить 21 рік 5 місяців 8 днів, як наслідок у позивача немає права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наявний у позивача стаж не дає права на призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки становить менше 23 календарних років.

Суд відхиляє доводи позивача, що саме у наказі ГУНП у Львівській області № 348о/с від 27.04.2017 у доповнення до наказу № 120о/с від 09.02.2017 вказано вислугу років для призначення, виплати пенсії, яка становить 27 років 11 місяців 16 днів. Оскільки у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах: вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються у календарну вислугу років. Відповідний висновок узгоджується із практикою Верховного Суду, що у силу вимог ст. 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років, а зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, при цьому не надає жодних доказів, що відповідачем приймались будь-які рішення стосовно переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років.

Зважаючи на викладене, суд погоджується із доводами відповідача, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, а не з питань переведення останнього з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, що свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідної вимоги.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

Із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, підстави, передбачені статтею 139 КАС України, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2020

Суддя Р.М. Брильовський