Рішення № 87987626, 04.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/514/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправної відмови у призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06.12.2019 № 24 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

-зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянуту заяву від 17.09.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи в Луганській (Ворошиловградській) механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 03.09.1979 по 28.09.1988 (а.с.1-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Рішенням Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06.12.2019 року № 24 відмовлено в призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах згідно пункту п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умов зі зменшенням віку відповідач зазначає відсутність пільгового стажу.

Позивач зазначив, що на день подання заяви про призначення пенсії (17.09.2019) йому виповнилося 58 років та відповідно до трудової книжки має загальний трудовий стаж 40 років 8 місяців 14 днів. Із зазначеного стажу 9 років 26 днів відносяться до пільгового стажу, оскільки, як вказує позивач, працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Позивач зазначає, що у трудовій книжці є всі необхідні записи про періоду роботи з 03.09.1979 по 28.09.1988 до пільгового за списком № 2.

У зв`язку з відсутністю в державному архіві Полтавської та Луганської областей документів відносно Луганської (Ворошиловградської) механізованої колони № 15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» відомості про отримання позивачем заробітної плати у спірний період підтверджуються комсомольським квитком № НОМЕР_1 від 19.12.1976, а також архівними довідками, які були видані органом, який здійснює свою діяльність на території, яка є тимчасово непідконтрольною органам державної влади України - «Архивное управление администрации города Луганска Луганской народной республики», які додаються до позовної заяви, проте, як вважає позивач, безпідставно не були прийняті відповідачем під час подання заяви про призначення пенсії від 17.09.2019.

Позивач вважає протиправним рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06.12.2019 № 24 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 11.02.2020 за вхідним реєстраційним номером 5457/2020 надав відзив на позовну заяву від 10.02.2020 №774/07-н-23 (а.с.44-47), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що 17.09.2019 на адресу Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшла заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV. До заяви позивачем були надані документи, а саме: копію паспорта серії НОМЕР_2 , копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудову книжку серії НОМЕР_3 від 13.07.1982, копію атестату №8471 від 10.08.1979, відповідь на запит від Державного архіву Луганської області, відповідь на запит від трудового архіву архівного від ділу Полтавської міської ради.

Відповідач зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку загальний стаж роботи позивача становить 40 років 08 місяців 14 днів, стаж для призначення пенсії на пільгових умовах відсутній.

Зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в якості електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі в Луганській механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 03.09.1979 по 31.08.1981, з 01.12.1981 по 05.08.1986, з 22.04.1987 по 28.09.1988, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 , згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не має законних підстав, у зв`язку з відсутністю архівних документів, визначених п.11 «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 за №1231/13105.

Як зазначив відповідач, позивачем не надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

04.12.2019 рішенням Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу відмовлено в задоволенні заяви про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Періоди роботи в якості електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі в Луганській механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 03.09.1979 по 31.08.1981, з 01.12.1981 по 05.08.1986, з 22.04.1987 по 28.09.1988, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 , згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до пільгового стажу не включено.

Правом оскарження рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області позивач не скористався.

У зв`язку з тим, що у позивача відсутній пільговий стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.40-41).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 05.03.1997 Новопсковським РВ УМВС України у Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.10,11).

17.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити пенсію за п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зворотній бік а.с.52, 56).

Разом з вказаною заявою відповідачем надано наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, паспорт, трудову книжку, диплом, документи про стаж (а.с.53).

Заява про призначення пенсії зареєстрована за №1055 (а.с.53).

Відповідач листом від 28.10.2019 за №6250/022/н-22 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому направив документи ОСОБА_1 для розгляду на комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.57).

04.12.2019 за №11/23 Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області винесено рішення, яким відмовлено в розгляді заяви на підтвердження пільгового стажу за Списком №2 за період роботи в Луганській механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» (відкрите акціонерне товариство «Полтава електро») з 03.09.1979 по 31.08.1981, з 01.12.1981 по 05.08.1986, з 22.04.1987 по 29.09.1988 в якості електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі у зв`язку з відсутністю архівних документів, визначених п.11 «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 за №1231/13105 (а.с.9).

Рішенням Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06.12.2019 №24 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.7-8).

З вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії стало відсутність пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбачений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також з посиланням на рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.12.2019 №11/23 відповідач зазначив, що зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в Луганській механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» (відкрите акціонерне товариство «Полтаваелектро») з 03.09.1979 по 31.08.1981, з 01.12.1981 по 05.08.1986, з 22.04.1987 по 28.09.1988 зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 в якості електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі, у зв`язку з відсутністю документів, визначених пунктом 11 Порядку не можливо (а.с.8).

З трудової книжки позивача НОМЕР_3 вбачається, що:

-наказом від 03.09.1979 № 98-к Ворошиловградської механізованої колони №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» позивача прийнято на посаду електромонтера-лінійника з монтажу повітряних ліній високої напруги та контактної мережі 3 розряду;

-наказом від 30.09.1981 №45-к Ворошиловградської механізованої колони № 15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 01.09.1981 позивача переведено трактористом 4 розряду;

-наказом від 11.12.1981 №61-к Ворошиловградської механізованої колони № 15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 01.12.1981 позивача було переведено на посаду електромонтера-лінійника з монтажу повітряних ліній високої напруги та контактної мережі 5 розряду;

-наказом від 26.08.1986 №47-к Ворошиловградської механізованої колони № 15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 06.08.1986 позивача переведено бурмашиністом 5 розряду;

-наказом від 20.04.1987 №15-к Ворошиловградської механізованої колони № 15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 22.04.1987 позивача переведено на посаду електромонтера-лінійника з монтажу повітряних ліній високої напруги та контактної мережі 5 розряду;

-наказом від 11.09.1987 № 251 Ворошиловградської механізованої колони №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 12.09.1987 позивача переведено на посаду майстра дільниці;

-наказом від 19.08.1988 №38-к Ворошиловградської механізованої колони № 15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 18.08.1988 позивача було переведено на посаду електромонтера-лінійника з монтажу повітряних ліній високої напруги та контактної мережі 5 розряду;

-наказом від 03.10.1988 №38-к Ворошиловградської механізованої колони №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» з 01.12.1981 позивача було звільнено з 28.09.1988 за власним бажанням (а.с.12-16).

В матеріалах справи наявні архівні довідки від 16.08.2019 №03-28/6586 та від 16.08.2019 №03-28/6587, які видані на непідконтрольній українській владі території і містять штамп та печатку так званої «ЛНР» щодо заробітної плати ОСОБА_2 за період з вересня 1979 року по грудень 1983 року та з січня 1987 року по грудень 1988 року (а.с.33,35-35).

Також, в матеріалах справи наявна архівна довідка від 16.08.2019 №03-28/6582, 6583, 6585, які видана на непідконтрольній українській владі території і містить штамп та печатку так званої «ЛНР» в якій зазначена інформація щодо роботи ОСОБА_2 з 03.09.1979 по 28.09.1988 на вказаних вище посадах в Ворошиловградській механізованій колоні № 15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» (а.с.36-37).

Крім того, в матеріалах справи наявні індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за період з 1999 року по серпень 2019 року (зворотній бік а.с.48 – а.с.51).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та пояснення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

-заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

-заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

-органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058- IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно в дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Розділом XXIX «Будівництво будинків і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, культурно-побутових, а також наземних споруд і будівельних шахт, рудників і комунікації» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року 1173, передбачено, що бурильники, електромонтери-лінійники з монтажу повітряних ліній високої напруги та контактної мережі, а також майстри мають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи в трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо роботи позивача з 03.09.1979 по 28.09.1988 в Луганській (Ворошиловградській) механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд».

Позивачем на підтвердження пільгового стажу надано, крім трудової книжки, архівні довідки від 16.08.2019 №03-28/6586, від 16.08.2019 №03-28/6587, які видані на непідконтрольній українській владі території і містять штамп та печатку «ЛНР» щодо заробітної плати ОСОБА_2 за період з вересня 1979 року по грудень 1983 року та з січня 1987 року по грудень 1988 року. Також надано архівну довідку від 16.08.2019 №03-28/6582, 6583, 6585 яка видана на непідконтрольній українській владі території і містить штамп та печатку «ЛНР» в якій зазначена інформація щодо роботи ОСОБА_2 з 03.09.1979 по 28.09.1988 в Ворошиловградської механізованої колони №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд».

Доводи відповідача про те, що період з 03.09.1979 по 28.09.1988 не можливо зарахувати до стажу на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю архівних документів, визначених п.11 «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років» суд вважає прийнятними, з огляду на наступне.

Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 № 18-1 (далі – Порядок № 18-1) визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії) (пункт 3 Порядку № 18-1).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 18-1 Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи:

1) заяву про підтвердження стажу роботи;

2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

3) трудову книжку;

4) документи, видані архівними установами, зокрема:

а) довідку про заробітну плату;

б) копії документів про проведення атестації робочих місць;

в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Матеріалами справи підтверджується, що до Комісії при ГУ ПФУ в Луганській області позивач звернувся з заявою від 28.10.2019 про підтвердження стажу роботи у періоди з 03.09.1979 по 28.09.1988, про що надав довідку з Єдиного державного реєстру про ліквідацію підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, трудову книжку та копію диплому (зворотній бік а.с.57).

Рішенням комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.12.2019 №11/23 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 вирішено відмовити у розгляді на підтвердження пільгового стажу за Списком № 2 в періоди роботи в Луганській механізованій колоні №15 трест «Полтавасільелектромережбуд» (відкрите акціонерне товариство «Полтаваелектро») 03.09.1979 по 31.08.1981, з 01.12.1981 по 05.08.1986, з 22.04.1987 по 29.09.1988 в якості електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі у зв`язку з відсутністю архівних документів, визначених пунктом 11 Порядку (а.с.9).

Однак суд вважає, що наявність рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.12.2019 №11/23, яким не зараховано спірний період до стажу позивача, та яке позивач не оскаржив, не впливає на остаточне вирішення спору щодо призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, виходячи з наступного.

Так відповідно до інформації наданої Головним управлінням статистики у Луганській області від 06.05.2019 №212/10/04-13 Луганська механізована колона №15 01.12.2009 виконавчим комітетом Полтавської міської ради закрито відокремлений підрозділ (а.с.18-19).

Позивач на вказаному підприємстві працював до 28.09.1988.

Архівними установами України , а саме архівним відділом Полтавської міської ради та Державним архівом Луганської області не надано позивачу документів відносно Ворошиловградської (Луганської) механізованої колони №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд» за їх відсутності (а.с.20,21). При цьому необхідні документи надані архівною установою так званої «ЛНР».

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємство здійснювало господарську діяльність, перебувало під контролем української влади, і таке підприємство було утворено відповідно до законодавства України.

Первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96).

Отже, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Отже, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на соціальне забезпечення не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо призначення пенсії.

Таким чином суд враховує, що відомості вказані у архівних довідках, у трудовій книжці позивача є достатніми для зарахування спірного періоду до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення від 06.12.2019 №24 про відмову в призначенні пенсії згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яке вмотивовано лише рішенням комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.12.2019 №11/23 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача є обґрунтованими, як наслідок, підлягають задоволенню.

Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 03.09.1979 по 31.08.1981, з 01.12.1981 по 05.08.1986, з 06.08.1986 по 21.04.1987, з 22.04.1987 по 11.09.1987, з 12.09.1987 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 29.09.1988 на посадах електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі, бурмашніста та майстра дільниці в Луганській (Ворошиловградській) механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд».

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії для чого приймає відповідне рішення.

У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і в частині зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.09.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 29.01.2020 №23 (а.с.5а).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправної відмови у призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06 грудня 2019 року №24 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, буд.20, код ЄДРПОУ 41247405) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) періоди роботи: з 03.09.1979 по 31.08.1981, з 01.12.1981 по 05.08.1986, з 06.08.1986 по 21.04.1987, з 22.04.1987 по 11.09.1987, з 12.09.1987 по 17.08.1988, з 18.08.1988 по 29.09.1988 на посадах електромонтера-лінійника по монтажу повітряних ліній високої напруги і контактної мережі, бурмашніста та майстра дільниці в Луганській (Ворошиловградській) механізованій колоні №15 тресту «Полтавасільелектромережбуд».

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, буд.20, код ЄДРПОУ 41247405) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 17 вересня 2019 року, зареєстровану за № 1055, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, буд.20, код ЄДРПОУ 41247405) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова