Ухвала суду № 87987571, 04.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

04 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/11/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: Головне управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 43144729)

відповідач: державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, Проммайданчик, код ЄДРПОУ 04853709)

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" про стягнення податкового боргу.

Позов мотивовано тим, що відповідач зареєстрований як платник не за основним місцем обліку в Казанківському районі ГУ ДПС у Миколаївській області та має податковий борг з земельного податку у розмірі 52 023, 79 грн., зокрема по Дмитро-Білівській сільській раді у розмірі 17252,62 грн., по Миколо-Гулаківській сільській раді у розмірі 24831,75 грн., по Ново-Федорівській сільській раді у розмірі 9939,42 грн. Оскільки відповідач не сплатив самостійно визначені ним у податкових деклараціях податкові зобов`язання та не погасив податковий борг, що виник, на вимогу контролюючого органу, тому позивач просить суд стягнути з відповідача в дохід держави податковий борг в сумі 52023,79 грн. з розрахункових рахунків у банках, що його обслуговують, або за рахунок його готівкових коштів.

Ухвалою судді від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі за цим позовом, визначено її справою незначної складності (п.10 ч.6 статті 12 КАС України) та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою суд витребував від позивача докази, необхідні для вирішення спору: податкові декларації з плати за землю за 2018, 2019 роки (по Дмитро-Білівській сільській раді, по Миколо-Гулаківській сільській раді, по Ново-Федорівській сільській раді), подані відповідачем, а також інтегровані картки платника податків із земельного податку з юридичних осіб (в розрізі сільських рад) за 2018, 2019, 2020 роки.

Ухвала суду направлена позивачу та отримана ним 13.01.2020 року. Проте в установлений судом строк - упродовж 15 днів від дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі - позивач не надав до суду витребуваних судом документів, що перешкоджає вирішенню даного публічно-правового спору.

Так, предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача податкового боргу з земельного податку, що виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, самостійно визначених у податкових деклараціях з плати за землю за 2018 та 2019 роки.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.39, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Водночас податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Як передбачено пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок обчислення плати за землю унормовано статтею 286 ПК України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктами 287.3, 287.4 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за №751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі – Порядок №422).

Цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У пункті 1 глави 1 Розділу I Порядку №422 наведені такі визначення:

- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

- первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

- первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 глави 1 Розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пунктом 2 глави 1 Розділу ІІ Порядку №422 передбачено, що ІКП відкривається: за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку); за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).

Крім того, ІКП відкриваються автоматично кожному платнику зокрема у разі нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків).

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІУ Порядку №422 первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку (далі - Звітні документи).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звертатися ся до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 4 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтями 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обставинами, які підлягають доказування у цій справі, є факт наявності у відповідача податкового боргу з земельного податку у розмірі 52023, 79 грн., що виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, самостійно визначених у податкових деклараціях з плати за землю за 2018 та 2019 роки, поданих відповідачем як власником земельних ділянок, розташованих на території Дмитро-Білівської сільської ради, Миколо-Гулаківської сільської ради та Ново-Федорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Тож доказами, які підтверджують вимоги позову, є дані податкових декларацій з плати за землю про суми земельного податку, самостійно обчислені платником, та дані інтегрованих карток платника з земельного податку, відкритих щодо відповідача в ГУ ДПС у Миколаївській області (за місцем розташування земельних ділянок), у яких відображені первинні показники податкової звітності, стан розрахунків відповідача з бюджетом та обліковується його податковий борг.

Проте на підтвердження своїх вимог позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність та розмір податкового боргу відповідача по Миколо-Гулаківській сільській раді, заявлений до стягнення у сумі 24831,75 грн., та по Ново-Федорівській сільській раді, заявлений до стягнення у сумі 9939,42 грн.

Вимоги ухвали суду від 08.01.2020 року про надання документів, необхідних для вирішення спору, позивач не виконав та не подав їх до суду у визначений судом строк.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частинами 1, 3 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

За правилами частин 3, 6, 7 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 9 статті 80 КАС України передбачено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Через неподання позивачем належних та достатніх доказів для підтвердження своїх позовних вимог суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, що робить об`єктивно неможливим вирішення справи по суті позовних вимог.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

З огляду на те, що позивач - суб`єкт владних повноважень - у встановлений судом строк не подав до суду витребувані докази, а також не повідомив суд про причини їх неподання, суд дійшов до висновку про залишення його позовної заяви без розгляду.

Частиною 4 статті 240 КАС України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 44, 80, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш