Рішення № 87986871, 04.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/10476/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі зниженням пенсійного віку на 7 років протиправною;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 7 років.

В обґрунтування позову зазначає, що має статус потерпілої особи 2 категорії, що дає йому право користування пільгами, визначеними Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З моменту аварії на ЧАЕС і до 15.11.1993 проживав в зоні безумовного (обов`язкового) відселення в с.Рудня-ПовчанськаЛугинського району Житомирської області, відтак має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно ч.2 ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 7 років. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області йому неправомірно відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням віку.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

04.11.2019 до суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а саме: потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, вік виходу на пенсію зменшується на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років та при умові, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Згідно довідки від 12.12.2016 року № 543, виданої виконавчим комітетом Повчанськоїсільської ради Лугинського району, ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав в с.Рудня-Повчанська Лугинського району, яке відноситься до зони безумовного відселення в період з 10.08.1986 по 15.11.1993. Водночас, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 06.05.1984, у період з 27.05.1984 по 21.05.1986, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії. Згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, ОСОБА_1 у період з 01.09.1983 у по 01.07.1987 навчався у Ірпінському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку. Відповідно довідки від 10.06.2019 № 246, виданої відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України "Ірпінський економічний коледж", яке є правонаступником Ірпінського сільськогосподарського технікуму, позивач у 1983 році був зарахований на 2 курс денного відділення Ірпінського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку, згідно наказу від 17.05.1984 №82 надано академічну відпустку у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії, після строкової військової служби поновлено учнем денного відділення з 01.06.1986 згідно наказу від 13.06.1986 №60. Відповідно до матеріалів пенсійної справи станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожив у зоні безумовного (обов`язкового) відселення 6 років 3 місяці 4 дні ((з 12.08.1987 (дата прийняття на роботу) по 15.11.1993)). Отже, вважає, дії управління щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 7 років є правомірними та вмотивованими.

В поясненнях (відповідь на відзив) ОСОБА_1 вказав, що період його навчання в Ірпінському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку безпідставно не врахований в період проживання на території радіоактивного забруднення, оскільки транспортне сполучення дозволяло йому щотижнево, щоденно приїзджати з навчання в с.Рудня-Повчанська, а практику та канікули він проводив за місцем проживання. Оскільки довідка, видана виконавчим комітетом Повчанської сільської ради Лугинського району, підтверджує факт постійного проживання позивача в с.Рудня-Повчанська у спірний період та не спростована жодним чином, відтак його право на зниження пенсійного віку на 7 років є підтвердженим.

В судовому засіданні 10.12.2019 позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд перейшов в письмове провадження по даній справі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, категорія 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 30.09.2003.

13.05.2019 позивач звернувся до Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку (вх.№124).

Листом №163/03-09 від 21.08.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожив у зоні безумовного (обов`язкового) відселення 6 років 3 місяці 4 дні та підстав для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 4 роки немає. А саме, згідно довідки від 12.12.2016 № 543, виданої виконавчим комітетом Повчанськоїсільської ради Лугинського району, ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав в с.Рудня-ПовчанськаЛугинського району, яке відноситься до зони безумовного відселення в період з 10.08.1986 по 15.11.1993. Водночас, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 06.05.1984, у період з 27.05.1984 року по 21.05.1986 року, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії. Згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, ОСОБА_1 у період з 01.09.1983 у по 01.07.1987 навчався у Ірпінському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку. Відповідно довідки від 10.06.2019 № 246, виданої відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України "Ірпінський економічний коледж", яке є правонаступником Ірпінського сільськогосподарського технікуму, позивач у 1983 році був зарахований на 2 курс денного відділення Ірпінського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку, згідно наказу від 17.05.1984 №82 надано академічну відпустку у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії, після строкової військової служби поновлено учнем денного відділення з 01.06.1986 згідно наказу від 13.06.1986 №60.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років- зменшення віку передбачено на 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років (абзац 4).

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз ст.55 зазначеного закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз.4 ч.2 ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є факт постійного проживання та (або) праці такої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом двох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 4 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік закожний рік проживання/роботи.

Згідно наявної в матеріалах справи трудової книжки ОСОБА_1 , його страховий стаж складає понад 15 років.

Як вбачається із довідки, від 12.12.2016 № 543, виданої виконавчим комітетом Повчанськоїсільської ради Лугинського району, ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав в с.Рудня-ПовчанськаЛугинського району, Житомирської області в період з 10.08.1986 по 15.11.1993.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. N 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" с.Рудня-Повчанська Лугинського району Житомирської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

В той же час, у відповідності до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 06.05.1984, у період з 27.05.1984 по 21.05.1986, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії у військовій частині 34154-У та 44121.

Згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_4 , диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987 та довідки від 10.06.2019 № 246, виданої відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України "Ірпінський економічний коледж", ОСОБА_1 у період з 01.09.1983 по 01.07.1987 навчався у Ірпінському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку на денному відділенні. Згідно наказу від 17.05.1984 №82 позивачу надано академічну відпустку у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії, після строкової військової служби поновлено учнем денного відділення з 01.06.1986 згідно наказу від 13.06.1986 №60.

Отже, з 01.06.1986 по 01.07.1987 позивач перебував на денній формі навчання у м.Ірпінь, Ірпінського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку.

Суд повторює, що обов`язковою умовою для зниження пенсійного віку згідно абзацу 4 пункту 1 частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є встановлення обставин саме постійного проживання (постійної роботи) особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року та в подальшому.

Проте у цих правовідносинах факт навчання ОСОБА_1 на денній формі навчання в Ірпінському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку виключає можливість його постійного проживання в с.Рудня-Повчанська Лугинського району Житомирської області в період з 01.06.1986 по 01.07.1987.

Таким чином, враховуючи досліджені документи у їх сукупності, суд робить висновок, що позивач постійно проживав в с.Рудня-Повчанська Лугинського району Житомирської області з 02.07.1987 по 15.11.1993, тобто 6 років 4 місяці 13 днів, що дає право ОСОБА_1 для зниження пенсійного віку у відповідності до приписів ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"на 6 років.

Доказів постійного проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, для застосування початкової величини зниження пенсійного віку позивачем не надано. В момент аварії і до 21.05.1986 позивач проходив строкову військову службу, а з 01.06.1986 по 31.07.1986 перебував на навчанні в м.Ірпінь.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

ОСОБА_1 станом на 14.05.2019 досяг 53 років, а отже, з урахуванням зниження пенсійного віку на 6 років, на вказану дату не набув права на отримання пенсії у відповідності до абзацу 4 пункту 1 частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таке право позивачем може бути реалізовано після досягнення ним 54 років.

Відтак, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 7 років є правомірною.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, та недоведеність позивачем свої вимог, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова