Ухвала суду № 87986752, 04.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 березня 2020 року Справа № 160/1510/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Управління Державної казначейської служби України у м.Кам`янському Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Управління Державної казначейської служби України у м.Кам`янському Дніпропетровської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) начальника Управління Державної казначейської служби України у м.Кам`янському С.Губи щодо неприйняття рішення про стягнення коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа - Постанови №ДН149/245/АВ/МГ-ФС/182 протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству;

- зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м.Кам`янському прийняти рішення про стягнення коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа - Постанови №ДН149/245/АВ/МГ-ФС/182.

Ухвалою суду від 12.02.2020 року у задоволенні заяви Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про поновлення строку звернення до суду було відмовлено. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:

- документу про доплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить вимоги немайнового характеру у розмірі 181,00 грн.;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.02.2020 року уповноваженим представником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було отримано нарочно у приміщенні суду копію ухвали суду від 12.02.2020 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

28.02.2020 року через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано письмове клопотання, в якому він просить суд: звільнити Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області від сплати судового збору за подання позову у справі №160/1510/20; у разі відмови у звільненні від сплати судового збору продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

В обгрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є юридичною особою з організаційно-правовою формою - орган державної влади. Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №1704624600316 від 29.06.2017 року позивача включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій та з 18.12.2017 року включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів відповідно до довідки УДКСУ у Шевченківському районі м.Дніпро про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до Довідки №86 від 26.02.2020 року, станом на теперішній час оплата судового збору не можлива, тому враховуючи, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є бюджетною організацією, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету, на даний час відсутні кошти на фінансування, зокрема, кошти на оплату судового збору, тому позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання позову у справі №160/1510/20, а у разі відмови, продовжити строк для усунення недоліків.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14.11.2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.

За приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2102,00 грн.

Отже, звертаючись до суду з немайновими вимогами, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повинно було сплатити судовий збір в сумі 2102,00 грн., але до позовної заяви додано копію платіжного доручення №795 від 21.10.2019 року про сплату судового збору лише в розмірі 1921,00 грн., тому позивачу необхідно було доплатити судовий збір у сумі 181,00 грн.

Вирішуючи клопотання позивача щодо звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону №3674-VI, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону №3674-VI визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Суд зазначає, що на підтвердження неможливості сплати судового збору позивачем подано довідку, в якій зазначено, що за кошторисними призначеннями на 2020 рік позивачу затверджено асигнувань за КЕКВ 2800 "Інші видатки" у сумі 16900,00 грн.

Суд вважає, що обмежене фінансування суб`єкта владних повноважень не є підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ “Креуз проти Польщі” (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи викладене, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Суд також звертає увагу, що письмових доказів щодо можливості сплатити судовий збір станом на день ухвалення судового рішення, позивач до суду не надав.

Щодо продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Статтею 119 КАС України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що в обгрунтування заявленого клопотання про продовження процесуального строку щодо усунення недоліків позовної заяви, позивач жодних письмових доказів незадовільного майнового стану, з якого суд має встановити підстави щодо продовження строку, до суду не подає, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо задоволення такого клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинно сплачувати судовий збір.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, а також продовження процесуального строку на усунення недоліків, наведені у клопотанні не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.

Таким чином, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що станом на 04.03.2020 року вимоги ухвали суду від 12.02.2020 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем не виконані.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Пунктом 1 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вимоги ухвали суду від 12.02.2020 року про залишення позовної заяви без руху, станом на 04.03.2020 року не виконано, тому, дана позовна заява з копіями доданих до неї документів, підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Керуючись ст.ст.14, 44, 118, 119, 121, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо звільнення від сплати судового збору та продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Управління Державної казначейської служби України у м.Кам`янському Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко