Рішення № 87986737, 04.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 160/10958/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.08.2019 року №Ф-1229-54/424 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 21 030,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 року №Ф-1229-54/424, відповідно до якої нараховано недоїмку у розмірі 21 030,90 грн. Позивач вважає протиправною вимогу про нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки позивач не здійснювала підприємницьку діяльність та працювала на підприємстві, яке сплачувало єдиний внесок, у зв`язку з чим вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

07.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 07.11.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

28.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

10.12.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення у межах виконавчого провадження з виконання оскаржуваної вимоги.

18.12.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для її скасування відсутні.

10.02.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

24.02.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої вказано, що аргументи на які посилається відповідач є необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства.

04.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було поновлено строк звернення з даною позовною заявою до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку доходів і зборів, як фізична особа-підприємець з 15.11.2007 року (дата державної реєстрації) по 24.06.2019 року (дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності).

11.05.2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області винесло вимогу №Ф-1229/54/424 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.

27.06.2019 року позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу на вищевказану вимогу.

01.08.2019 року за результатами розгляду скарги позивача ДФС прийняло рішення №36929/6199-99-11-05-02-25 відповідно до якого скаргу задоволено частково, вимогу скасовано та зобов`язано відповідача сформувати та направити нову вимогу, при цьому вказано, що встановлені порушення не скасовують суму недоїмки по суті.

12.08.2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області винесло вимогу №Ф-1229/54/424 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн., розраховану станом на 30.07.2019 року.

30.08.2019 року позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу на вищевказану вимогу.

03.10.2019 року за результатами розгляду скарги позивача ДФС прийняло рішення №4303/6199-00-08-06-01 відповідно до якого вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Судом встановлено, що 24.06.2019 року було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, при цьому позивачем вказано, що з 2004 року по теперішній час позивач працює на ФГ «Шевела», яке здійснює нарахування та сплату єдиного внеску в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати.

При цьому, суд зазначає, що за змістом вищевказаних положень Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є окремими платниками єдиного внеску, незалежно від того, чи є вони одночасно найманими працівниками, за яких внесок сплачує також роботодавець, оскільки закон чітко розмежовує платників єдиного внеску, у цьому випадку роботодавців та фізичних осіб-підприємців, та не встановлює для останніх будь-яких інших пільг, окрім тих, що передбачені у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI.

Суд зазначає, що вищевказаними нормами встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

При цьому, позивачем не надано доказів наявності права на звільнення від сплати єдиного внеску.

Також, доводи позивача, щодо протиправності оскаржуваного рішення, оскільки з 2004 року вона працює в ФГ «Шевела» та роботодавець за неї постійно сплачує внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування судом не приймаються, з огляду на те, що відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», роботодавці, які використовують працю фізичних осіб, є самостійними платниками єдиного внеску, а фізичні особи підприємці також є самостійними платниками єдиного внеску.

Таким чином, те що ФГ «Шевела», де працює позивач, сплачує єдиний внесок як роботодавець, не звільняє її від обов`язку сплачувати єдиний внесок як фізичну особу-підприємця.

Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу платнику податків був нарахований єдиний соціальний внесок станом на 30.07.2019 року у сумі 21 030,90 грн.

Таким чином судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, будучи зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, не нарахувала та не сплатила у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску внаслідок чого станом на дату винесення вимоги утворилася недоїмка, яка склала 21 030,90 грн.

Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1229-54/424 від 12.08.2019 року сформована податковим органом на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Щодо доводів позивача про не проведення відповідачем перевірки, за результатами якої податковий орган мав би право сформувати податкову вимогу та порядку зняття з обліку платника податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) (далі - Порядок № 1588), визначено що у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи Є8ДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Відповідно до пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв