Рішення № 87986591, 27.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/102/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Смолки Я.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Пилипчука В.Ф.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2019 №Ф-13195-55 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 10 757,48 грн.

В обґрунтування позову позивач вказала, що 30.12.2019 листом отримала спірну вимогу від 08.11.2019 №Ф-13195-55, відповідно до якої станом на 31.10.2019 її заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску становить 10 757,48 грн. Заборгованість зі сплати єдиного внеску їй нарахована як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною, оскільки станом на 31.10.2019 у неї відсутня заборгованість по сплаті податків та зборів. Вказує на те, що з 30.12.2015 по 12.03.2019 вона була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, яку здійснювала у сфері права та була платником податку ІІІ групи оподаткування. Усі звіти, податки та ЄСВ за попередні роки вчасно здані та сплачені. У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності 12.03.2019 (як фізичною особою-підприємцем) відповідачем відносно неї була проведена позапланова документальна перевірка щодо вчасності і повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 12.03.2019, за результатами якої складено довідку №9199/03-20-13-02/276060942 про відсутність порушень.

11.04.2019 позивачем до ГУ ДФС у Волинській області подано заяви про реєстрацію її самозайнятою особою, яка має намір проводити незалежну професійну діяльність в галузі права (адвокатська практика), за результатами розгляду яких позивач отримала повідомлення №1903188000015 від 11.04.2019 про взяття її на облік як платника єдиного соціального внеску. З моменту реєстрації в ГУ ДФС у Волинській області самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатська практика) позивач щомісячно сплачувала єдиний соціальний внесок у розмірі по 918,06 грн за період з квітня по грудень 2019 року, всього на загальну суму 8 262,54 грн. Сплата єдиного соціального внеску за вказаний період підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у неї немає недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску. З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги заперечила (а.с.42-44). В обґрунтування своєї позиції вказала, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 16.10.2008) по 12.03.2019. Одночасно ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат). Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 21.10.2019 становить 10757,48 грн.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесені зміни до Закону №2464-VI. Відповідно до вказаних змін фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2018 становить 819,06 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в інтегрованій картці позивача відбулося нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску як фізичної особи - підприємця та як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність за період з II кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2019 року.

У зв`язку з тим, що станом на 21.10.2019 згідно облікових даних інформаційної системи контролюючого органу в інтегрованій картці ОСОБА_1 рахувався борг (недоїмка) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу від 08.11.2019 №Ф-13195-55 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 10 757,48 грн.

Також зазначила, що інформація про організаційну форму адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від того, чи така особа фактично займається адвокатською діяльністю та чи отримує дохід від такої діяльності.

Виявлення факту своєчасно не нарахованих та не сплачених платником сум єдиного внеску є підставою для ГУ ДПС у Волинській області як органу, який здійснює адміністрування єдиного внеску, для обчислення відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04. 2015 №449, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів суми єдиного внеску, яка зазначається у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Враховуючи зазначене, в разі перебування на обліку фізичної особи-підприємця та наступного взяття на облік цієї особи, як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа не звільняється від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки дохід такої особи підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Представник відповідача вважає, що оскаржувана вимога сформована правомірно – у зв`язку із невиконанням позивачем обов`язку зі сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, а тому у задоволенні позову просила відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач заперечила обставини викладені представником відповідача, та зазначила, що з 30.12.2015 по 12.03.2019 позивач перебувала на обліку в органах доходів із зборів як фізична особа-підприємець. У вказаний період ОСОБА_1 на обліку в податковому органі, як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) не перебувала.

Відповідачем самостійно нараховано позивачу недоїмку по ЄСВ в сумі 10 757,48 грн за період з II кварталу 2018 року по третій квартал 2019 року, виключно як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, незважаючи на те, що згідно висновку довідки відповідача № 9199/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 25.04.2019 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків та зборів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 12.03.2019, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - порушень не виявлено.

При цьому позивач вказує, що у 2018 році нею, як фізичною особою-підприємцем вчасно і в повному обсязі щомісячно сплачувався єдиний соціальний внесок у розмірі по 819,06 грн, всього на загальну суму 9 828,72 грн, у 2019 році, як фізичною особою-підприємцем щомісячно сплачувався єдиний соціальний внесок у розмірі по 918,06 грн, всього на загальну суму 2754,18 грн.

Зазначає, що нарахування відповідачем ЄСВ є протиправним, оскільки з 2018 року і по квітень 2019 року позивач не була зареєстрована як особа яка проводить незалежну професійну діяльність, оскільки не подавала заяву форми № 5-ОПП та заяву форми №1-ЄСВ та не подавала звітність. Статус особи, яка проводить незалежну професійну діяльність отримала лише 11.04.2019.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги аргументи відповідача, вважає, що в її інтеграційній картці платника ЄСВ (в період коли позивач мала статус ФОП) відбулося додаткове нарахування відповідачем ЄСВ шляхом безпідставного внесення додаткових даних (зміна її статусу, тобто і ФОП і особи, яка проводить незалежну професійну діяльність) без належної правової підстави та її заяви. Підтримує вимоги заявлені в позовній заяві та просить позов задовольнити (а.с.62-71).

В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача підтримала позицію викладену у відзиві на позов.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Просили позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4850 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов та відмовити у стягненні правової допомоги.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.06.2003 № 10К Пилипчук І.Л. 04.06.2003 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія №244 (а.с.35).

З 30.12.2015 по 12.03.2019 ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка здійснює діяльність у сфері права (КВЕД 69.10) та була платником єдиного податку ІІІ групи на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-27).

11.04.2019 позивачем до ГУ ДФС у Волинській області подано заяви форми №5-ОПП та №1-ЄСВ про реєстрацію її самозайнятою особою, яка має намір проводити незалежну професійну діяльність в галузі права (адвокатська практика) та взяття на облік як платника єдиного внеску (а.с. 31, 32), за результатами розгляду яких позивач отримала повідомлення від ГУ ДФС у Волинській області №1903188000015 від 11.04.2019 про взяття її на облік як платника єдиного соціального внеску (а.с. 33).

Як вбачається з та інтегрованої картки ОСОБА_1 з квітня 2018 року відповідач одночасно вів облік стосовно позивача і як фізичної особи-підприємця і як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).

Позивач, як фізична особа-підприємець за 2018 та І квартал 2019 року сплачувала єдиний внесок, що підтверджують наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 15.01.2018 №3 на суму 819,06 грн; від 14.02.2018 №5 на суму 819,06 грн; від 21.03.2018 №7 на суму 819,06 грн; від 17.04.2018 №10 на суму 819,06 грн; від 16.05.2018 №13 на суму 819,06 грн; від 03.07.2018 №16 на суму 819,06 грн; від 11.07.2018 №18 на суму 819,06 грн; від 10.09.2018 №18 на суму 819,06 грн; від 25.09.2018 №4 на суму 819,06 грн; від 09.11.2018 №7 на суму 819,06 грн; від 13.12.2018 №9 на суму 819,06 грн; від 28.01.2019 №11 на суму 819,06 грн; від 21.02.2019 №14 на суму 918,06 грн; від 13.03.2019 №1 на суму 918,06 грн; від 13.03.2019 №2 на суму 918,06 грн. Всього позивачем як фізичною особою-підприємцем за 2018 та І квартал 2019 року сплаченого єдиного внеску на суму 12 582,90 грн (а.с.80-89).

Позивач, як самозайнята особа, яка проводить незалежну професійну діяльність в галузі права (адвокатська практика) за квітень – грудень 2019 року сплачувала єдиний внесок, що підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 10.05.2019 №3 на суму 918,06 грн; від 27.06.2019 №4 на суму 918,06 грн; від 18.07.2019 №6 на суму 918,06 грн; від 19.08.2019 №7 на суму 918,06 грн; від 11.09.2019 №8 на суму 918,06 грн; від 24.09.2019 №9 на суму 918,06 грн; від 21.11.2019 №10 на суму 918,06 грн; від 13.12.2019 №11 на суму 918,06 грн; від 26.12.2019 №12 на суму 918,06 грн. Всього позивачем як самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність в галузі права (адвокатська практика) за квітень – грудень 2019 року сплачено єдиний внесок на суму 8 262,54 грн (а.с.90-94).

08.11.2019 ГУ ДФС у Волинській області сформувало ОСОБА_1 вимогу №Ф-13195-55 в про сплату боргу (недоїмки) станом на 31.10.2019 у сумі 10 757,48 грн відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.15). З відзиву на позовну заяву вбачається, що недоїмка у сумі 10 757,48 грн утворилась у зв`язку з нарахуванням органом доходів і зборів ОСОБА_1 як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, єдиного внеску за другий – четвертий квартали 2018 року та перший квартал 2019 року.

Позивач не погоджується із такою вимогою, що стало підставою для її звернення із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другої цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-VI). Відповідно до частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що законодавець розмежовує платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Закон №2464-VІ не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Позивач з 30.12.2015 по 12.03.2019 була фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, та була платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ.

З 11.04.2019 по даний час позивач є самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність в галузі права (адвокатська практика) та є платником єдиного внеску в розумінні пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №2464-VІ облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина друга статті 5 Закону №2464-VІ).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону №2464-VІ розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (далі - Порядок №1162). Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ (пункт 3 розділу І Порядку №1162).

Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ Порядку №1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець з 30.12.2015 по 12.03.2019 перебувала на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У свою чергу, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” Порядок №1162 не передбачає.

Як вбачається з інтегрованої картки ОСОБА_1 , відповідач починаючи з квітня 2018 року веде облік позивача не лише як фізичної особи підприємця, а ще як і особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивач у 2018 році подавала заяву за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість, відповідач у квітні 2018 самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску. Внаслідок таких дій відповідача ОСОБА_1 додатково нараховувався єдиний внесок з квітня по грудень 2018 року по 819,06 грн за місяць та з січня по березень 2019 року по 918,06 грн за місяць. Всього на суму 10 125,72 грн.

Як встановлено судом, в інтегрованій картці позивача проводилось нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску як фізичної особи - підприємця та як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність наступним чином:

19.07.2018 в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність за II квартал 2018 року;

19.10.2018 в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця за III квартал 2018 року;

19.10.2018 в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність за III квартал 2018 року;

21.01.2019 в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця за IV квартал 2018 року;

21.01.2019 в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність за IV квартал 2018 року;

20.03.2019 в розмірі 2754,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця за І квартал 2019 року;

19.04.2019 в розмірі 2754,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність за І квартал 2019 року;

19.07.2019 в розмірі 2754,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність за II квартал 2019 року;

21.10.2019 в розмірі 2754,18 грн єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність за III квартал 2019 року.

Сплата єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем зараховувалась контролюючим органом почергово то на сплату єдиного внеску, нарахованого фізичній особі-підприємцю, то на сплату єдиного внеску, нарахованого особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Таким чином станом на 21.10.2019 залишок непогашеної суми заборгованості по єдиному соціальному внеску становить 10 757,48 грн.

З наведеного слідує, що починаючи з квітня 2018 року по березень 2019 року в інтегрованій картці відбувається одночасне нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за двома підставами: як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності.

При вирішенні даного спору суд відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі № 520/3939/19-а.

У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абзацом третім частини другої статті 20 Закону №2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення №10-1).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V) містить відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІ як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015; надалі - Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 “Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску”, розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника “фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності” формою звіту не передбачено.

Таким чином, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону №2464-VІ.

Отже, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VІ не передбачає.

Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом №2464-VІ і підзаконними нормативно-правовими актами. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом №2464-VІ або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону № 2464-VІ в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що нею, як фізичною особою-підприємцем - на спрощеній системі оподаткування до контролюючого органу подавались звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5) за 2018 рік – І квартал 2019 року та відповідно проводилась сплата нарахованого єдиного внеску, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованим видом діяльності (діяльність у сфері права) та сплачувати єдиний соціальний внесок один раз, а не в подвійному розмірі.

Враховуючи те, що позивач за період квітень 2018 року – березень 2019 року не подавала заяву для взяття її на облік як платника єдиного внеску - особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подавала звітність як такий платник, то відповідач безпідставно нараховував ОСОБА_1 єдиний внесок під час перебування у статусі фізичної особи-підприємця та додатково єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відтак, вимога відповідача від 08.11.2019 №Ф-13195-55 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 10 757,48 грн є протиправною, порушує майнові права та інтереси позивача.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність спірної вимоги, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні позивач просила стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 840,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4850,00 гривень.

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 840,80 грн підтверджуються квитанцією від 09.01.2020 №0.0.1575299404.1, тому ці витрати суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області.

Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 03.01.2020 (а.с.97), розрахунку надання правової допомоги, акту приймання-передачі виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордера від 03.01.2020, адвокатом Пилипчуком В.Ф. було надано послуги ОСОБА_1 на суму 4850,00 грн (а.с. 97-100).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом Пилипчуком В.Ф. надано наступні послуги: оформлення позовної заяви з додатками 1600,00 грн; оформлення та направлення адвокатського запиту ГУ ДФС у Волинській області – 850,00 грн; оформлення та направлення відповіді на відзив – 1150,0 грн; надання правової допомоги та представництво інтересів у Волинському окружному адміністративному суді – 1250,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просила зменшити розмір витрат на правову допомогу у зв`язку з їх не співмірністю.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана адміністративна справа відноситься до незначної складності, а провадження у справі здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

З правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2850,00 грн, що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви (1600,00 грн) та фактичне представництво інтересів позивача в суді (1250,00 грн).

При цьому, суд зазначає, що оформлення адвокатського запиту до ГУ ДПС у Волинській області з приводу спірних правовідносин включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви, а відповідь на відзив дублює мотиви зазначені у позовній заяві.

Отже, решту витрат у сумі 2000,00 грн повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 08.11.2019 №Ф-13195-55 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 2 850,00 грн (дві тисячі вісімсот п`ятдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 березня 2020 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук