Рішення № 87986518, 20.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Справа № 160/13260/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Савенко О.О. Петренко Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року Приватне акціонерне товариство "Розівський елеватор" (далі – ПрАТ "Розівський елеватор", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової служби України (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393) надану Приватному акціонерному товариству “Розівський елеватор” (ідентифікаційний код 00954337) в письмовій формі за вих.№1776/6/99-00-04-04-03-15/ІПК від 06.12.2019 року “Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України № 1776/6/99-00-04-04-03-15/ІПК від 06.12.2019 року “Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що суперечить нормам та змісту податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказує, що будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні абз. «є» п.п.266.2.2 п.266 ст.266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року відкрито провадження у даній справі, та призначено розгляд адміністративної справи № 160/13260/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання 20.02.2020 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов, а саме: позивач без надання підтверджуючих документів проінформувало, що має у власності будівлі та споруди хлібоприймального пункту, які відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є об`єктом нерухомого майна, який має єдиний реєстраційний номер. У своїй заяві від 13.11.2019 року позивач просив надати роз`яснення щодо оподаткування податком складових частин об`єкта нежитлової нерухомості - майнового комплексу, які мають різне функціональне призначення відповідно до Державного класифікатора ДК 018-2000 (далі - Класифікатор). Перелік об`єктів нерухомості, визначених п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України не містить такого об`єкта нежитлової нерухомості, як «майновий комплекс». Водночас відповідно до п.2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, об`єктами майнового комплексу є об`єкти, які можуть бути виділені у самостійні окремі об`єкти нерухомості, що підлягають державній реєстрації. Таким чином об`єкти різного цільового призначення можуть бути класифіковані за різними кодами Класифікатора, що передбачає застосування різних ставок при обчисленні податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказує, що при направленні звернення від 13.11.2019 року на отримання індивідуальної податкової консультації позивачем не надано жодного підтверджуючого документу щодо об`єктів нерухомого майна (будівель та споруд хлібоприймального пункту). Вказує, що з огляду на не надання контролюючому органу жодного підтверджуючого документу, який би давав підстави зробити обґрунтований висновок, відповідачем у спірній консультації було зазначено про необхідність з метою уникнення невірного оподаткування отримати експертний висновок щодо класифікації приналежних йому об`єктів нерухомості за Класифікатором для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ "Розівський елеватор" в порядку статті 52 Податкового кодексу України направлено до Державної податкової служби України заяву про надання податкової консультації вих..№ 249 від 13.11.2019 року.

У вказаній заяві визначено питання: яким чином нараховувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на будівлі, які не задіяні безпосередньо для надання послуг, а використовуються Товариством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового, транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій - застосовуючи різні ставки податку до окремих різних будівель, що входять до складу майнового комплексу (розподіляючи за кодами типу об`єкта за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000) або застосовувати єдину ставку для всіх будівель, що входять до складу єдиного майнового комплексу, та відносини до одного коду типу об`єкта?.

Листом № 1776/6/99-00-04-04-03-15/ІПК від 06.12.2019 року “Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” Державною податковою службою України надано податкову консультацію наступного змісту: Товариство без надання підтверджуючих документів поінформувало, що має у власності будівлі та споруди хлібоприймального пункту, які відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є об`єктом нерухомого майна, який має єдиний реєстраційний номер.

Перелік об`єктів нерухомості, визначених п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не містить такого об`єкта нежитлової нерухомості, як «майновий комплекс».

Водночас відповідно до п. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, об`єктами майнового комплексу є об`єкти, які можуть бути виділені у самостійні окремі об`єкти нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Таким чином об`єкти різного цільового призначення можуть бути класифіковані за різними кодами Класифікатора, що передбачає застосування різних ставок при обчисленні податкових зобов`язань з Податку.

Також, з метою уникнення невірного оподаткування, запропоновано ПрАТ "Розівський елеватор" отримати експертний висновок щодо класифікації приналежних йому об`єктів нерухомості за Класифікатором для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Таким чином, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

Пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;

підпис платника податків;

дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

Пунктом 53.3 статті 53 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Аналізуючи викладені норми, суд зазначає що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, що полягає у наданні податковим органом практичної допомоги платнику податків у вигляді певних порад, рекомендацій, надання інформації, розкритті змісту закону, поясненні термінів щодо використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів. При цьому консультація не може виходити за межі закону.

За приписами пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Перелік об`єктів нерухомості визначений у підпункті 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме: об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Водночас відповідно до пункту 2 статті 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, об`єктами майнового комплексу є об`єкти, які можуть бути виділені у самостійні окремі об`єкти нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Таким чином об`єкти різного цільового призначення можуть бути класифіковані за різними кодами Класифікатора, що передбачає застосування різних ставок при обчисленні податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За сукупності викладених обставин, надаючи оцінку змісту індивідуальної податкової консультації № 1776/6/99-00-04-04-03-15/ІПК від 06.12.2019 року на відповідність нормам податкового законодавства у контексті обставин, викладених ПрАТ "Розівський елеватор" в заяві про надання податкової консультації вих..№ 249 від 13.11.2019 року, суд вважає, що при наданні оскаржуваної податкової консультації відповідачем враховано загальні принципи податкового законодавства, висновки контролюючого органу не суперечать нормам чинного податкового законодавства, отже така податкова консультація є правомірною та скасуванню не підлягає.

Суд акцентує увагу, що ПрАТ "Розівський елеватор" до заяви про надання податкової консультації вих..№ 249 від 13.11.2019 року не надано підтверджуючих документів щодо права власності на будівлі та споруди хлібоприймального пункту, тобто тих, які мають відношення до практичної необхідності отримання податкової консультації.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, отже позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор", суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 лютого 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков