Рішення № 87986218, 03.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 березня 2020 р. Справа № 120/115/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровичам, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії за віком та донарахуванні грошової допомоги, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня" до стажу роботи у подвійному розмірі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 18 вересня 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії, зарахувавши період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня" до стажу роботи у подвійному розмірі, а також щодо перерахунку разової грошової допомоги з 14 липня 2019 року.

Проте, листом від 15 жовтня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача, що поданих документів недостатньо для здійснення перерахунку пенсії та запропоновано подати уточнюючі документи.

Звернувшись 11 листопада 2019 року повторно до відповідача із заявою, до якої додано документи, які свідчать про роботу в кабінеті інфекційних захворювань, позивач отримала відмову у проведенні такого перерахунку.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому й звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою від 17 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків з тих підстав, що позивачкою не долучено документа, що підтверджує сплату судового збору в повному розмірі.

На виконання вимог ухвали від 17 січня 2020 року позивачкою 30 січня 2020 року подано до суду квитанцію, якою підтверджується доплата судового збору в належному розмірі.

Ухвалою від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку, визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

07 лютого 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

17 лютого 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач вказує на те, що за приписами частини 4 статті 24 вказаного Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Крім того, щодо зарахування стажу роботи за період з 14 серпня 1990 року по 31 грудня 2003 року у подвійному розмірі як за роботу в інфекційному закладі відповідач вказує на неможливість такого зарахування, оскільки із документів, які подала позивач до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, вказане не підтверджується.

Позивачем 24 лютого 2020 року подано заперечення на відзив, які не беруться судом до уваги з огляду на те, що статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права подавати інших заяв по суті справи, окрім як позову та відзиву.

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року за результатами розгляду поданого відповідачем 07 лютого 2020 року клопотання відмовлено у його задоволенні.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 03 лютого 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

З 14 липня 2019 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про зарахування періоду роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога до стажу роботи у подвійному розмірі та проведення перерахунку розміру пенсії та грошової допомоги, призначеної при виході на пенсію.

Однак, за результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 15 жовтня 2019 року вих. №2863/Н-12 повідомив заявницю, що поданих документів недостатньо для здійснення відповідного перерахунку пенсії та запропонував подати додаткові документи.

11 листопада 2019 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, до якої додано документи, які підтверджують роботу в кабінеті інфекційних захворювань на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня", а саме: довідку із місця роботи № 114 від 08 листопада 2019 року; наказ №42 по Барській ЦРЛ від 25 травня 1992 року "Про підвищення посадових окладів та тарифних ставок працівникам установ охорони здоров`я"; наказ №120 по Вінницькому обласному відділу охорони здоров`я від 18 травня 1992 року "Про підвищення посадових окладів та тарифних ставок працівникам установ охорони здоров`я"; витяг з наказу №51 МОЗ України від 19 березня 1992 року "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників охорони здоров`я та соціального забезпечення України"; наказ №58 від 06 липня 1992 року "Про зміну штатного розпису по Барській ЦРЛ"; наказ №5 від 16 січня 1991 року "Об утверждении внештатных специалистов Барской ЦРБ"; наказ №102 по Барській ЦРЛ від 21 грудня 1992 року "Про створення комісії по боротьбі з розповсюдженням венеричних захворювань в районі".

За результатами розгляду цієї заяви листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24 грудня 2019 року вих. №3522/Н-10 заявниці відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №133 від 19 липня 1995 року "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороблюдини і носійства збудників цих хвороб" зарахування вказаного періоду роботи у подвійному розмірі можливе лише у разі роботи в шкіряно-венерологічних диспансерах з хворими на вказані патології. Також листом повідомлено, що заявниці нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що становить 26696 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відмовляючи у зарахуванні позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі період її роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня", орган пенсійного фонду керувався тим, що зарахування вказаного періоду роботи у подвійному розмірі можливе лише у разі підтвердження роботи в шкіряно-венерологічних диспансерах з хворими на відповідні патології (такі як сифіліс, гонорея, трихофісія, мікроспорія, фавус тощо).

Проте, на переконання суду, відповідач необгрунтовано відмовив ОСОБА_1 в зарахуванні відповідного періоду її роботи до стажу в подвійному розмірі, а, відповідно, і в перерахунку пенсії, зважаючи на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

Особливості обчислення стажу за роботу в деяких медичних закладах визначені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частиною 1 якої передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" під інфекційними хворобами розуміються розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Водночас, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року №133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних, паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" сифіліс, гонорея, трихофісія, мікроспорія відносяться до небезпечних інфекційних хвороб; короста та демодекоз - до групи аскарози, паразитарних хвороб.

Відтак, наведені приписи свідчать про те, що період роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Водночас, допускається лікування хворих на інфекційні хвороби (до яких, окрім інших, належать сифіліс, гонорея, трихофісія, мікроспорія, фавус, короста, демодекоз) в тому числі й в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я, до яких належить і комунальне некомерційне підприємство "Барська центральна районна лікарня".

Особливості підтвердження наявного трудового стажу визначені Кодексом законів про працю України та Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Так, відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , довідкою комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня" вих. №95 від 12 вересня 2019 року підтверджується факт роботи позивача з 14 серпня 1990 року по момент звернення її із заявою про перерахунок пенсії на посаді лікаря-дерматовенеролога у комунальному некомерційному підприємстві "Барська центральна районна лікарня".

Разом із тим, як слідує із довідки комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня" вих. №1141 від 08 листопада 2019 року, як лікар шкірвенкабінету, лікар-дерматовенеролог ОСОБА_1 , окрім іншого, здійснює лікування венеричних і заразних шкірних хвороб, залучає до лікування виявлених хворих, проводить огляди сімей хворих, контактних осіб в навчальних закладах, дошкільних закладах та веде їх облік.

Відтак, судом встановлено, що позивач при виконанні своїх обов`язків на посаді лікаря-дерматовенеролога контактує зі збудниками таких небезпечних інфекцій, як сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, фавус, короста, демодекс та інші інфекційні хвороби, що свідчить про наявність підстав для зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи позивача лікарем-дерматовенерологом у комунальному некомерційному підприємстві "Барська центральна районна лікарня".

До подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

За наведених вище обставин відповідачем необгрунтовано відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії із зарахуванням періоду роботи її на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня" до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії за віком, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня" до стажу роботи у подвійному розмірі, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні позивачу грошової допомоги, то суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 згаданого Порядку передбачено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 вказаного вище Порядку).

Відтак, аналіз наведених вище положень свідчить, що грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій виплачується при призначенні пенсії за віком з першою виплатою пенсії станом на день її призначення.

Більше того, пенсійним законодавством не передбачено можливості перерахунку грошової допомоги під час здійснення усіх наступних перерахунків пенсії.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав у відповідача для відмови у донарахуванні позивачу грошової допомоги, призначеної при виході на пенсію, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", адже, по-перше, позивачем не оспорюється розмір такої грошової допомоги на момент її виплати (станом на липень місяць 2019 року), а по-друге, позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо виплати грошової допомоги в неналежному розмірі, що унеможливлює надання оцінки діям пенсійного органу в частині здійснення перерахунку грошової допомоги в цій справі, адже вказане не входить до предмету спору.

Крім того, вимога позивача в частині донарахування грошової допомоги з 14 липня 2019 року не може бути задоволеною з огляду на те, що суд не надавав оцінку діям відповідача щодо правомірності виплати такої допомоги при виплаті першої пенсії. Натомість, далі у тексті рішення йтиметься про необхідність здійснення перерахунку пенсії з 01 жовтня 2019 року, що також підтверджує неможливість проведення перерахунку грошової допомоги з 14 липня 2019 року.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Разом із тим, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії за віком, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до стажу періоду роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога у подвійному розмірі, також підлягає задоволенню.

Водночас, визначаючись з приводу дати, з якої слід здійснити такий перерахунок, суд звертає увагу на таке.

Частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Суд встановив, що позивач 18 вересня 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії, а тому відповідача слід зобов`язати провести такий перерахунку з 01 жовтня 2019 року.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в частині позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанціями від 11 січня та від 27 січня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, а тому на користь позивача слід стягнути 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера №26 від 10 січня 2020 року.

Однак, на переконання суду, підстави для стягнення на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката відсутні, зважаючи на таке.

Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, цією статтею визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

При цьому, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Проте, матеріали справи містять лише квитанцію до прибуткового касового ордера №26 від 10 січня 2020 року на суму 1000 гривень, що не може вважатись достатнім доказом понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що надана саме в межах розгляду цієї адміністративної справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката, не підтверджені достатніми доказами, а тому стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі період її роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня" .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 жовтня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога комунального некомерційного підприємства "Барська центральна районна лікарня".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 03.03.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович