Рішення № 87985971, 03.03.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8431/19

Провадження № 2/204/403/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

представника позивача Маєвської М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Військової частини А4608 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартплаті та за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість з квартирної плати та за комунальні послуги у розмірі 20 609,10 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що у будинку, який знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро та закріплений на праві оперативного управління за військовою частиною А4608, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_1 . Громадянин ОСОБА_1 тривалий час не здійснює оплату квартплати та плати за житлово-комунальні послуги, заборгувавши військовій частині А4608 за період з червня 2015 року по квітень 2017 року 20 609,10 грн. На сьогоднішній день заборгованість перед військовою частиною А4608 не погашена. Відповідачу позивачем направлялись письмові вимоги про сплату заборгованості, однак сума боргу відповідачем не сплачена. У зв`язку з викладеним, Військова частина А4608 вирішила звернутись до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Представник позивача - Маєвська М.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Судом встановлено, що Військова частина А4608 (ідентифікаційний код 08414149) здійснює діяльність у сфері оборони, дата первинної реєстрації – 21 травня 1998 року, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 804/12, виданою 13 листопада 2012 року Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (а.с. 7).

За військовою частиною А4608 на праві оперативного управління закріплена та обслуговувалась до 01 травня 2017 будинкоуправлінням військової частини будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро та є власністю Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою № 155 від 03 червня 2019 року, виданою Військовою частиною А4608 (а.с. 11).

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартплаті та за комунальні послуги, зазначивши, що ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_3 .

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Отже, законом передбачений обов`язок сторін подавати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Згідно приписів ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що позивач в обгрунтування своїх позовних вимог та доведення перед судом вказаних у позові обставин, не надав суду належних, допустимих, достовірних, переконливих та достатніх доказів.

Так, згідно відповіді з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 лютого 1992 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 17).

Позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що відповідач ОСОБА_1 дійсно проживає та у період з червня 2015 року по квітень 2017 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а також є споживачем комунальних послуг за вказаною у позові адресою.

Більш того, з Акту, складеного заступником командира військової частини А4608 підполковником Яришевим С.Ю., начальником комендантської дільниці пр.ЗСУ ОСОБА_2 , мешканцями військового містечка АДРЕСА_5 78 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ), затвердженого командиром військової частини А4608 полковником Палагута В. від 18 червня 2019 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_8 будинку АДРЕСА_9 у військовому містечку № АДРЕСА_10 була надана під час проходження військової служби в 1992 році ст. прапорщику ОСОБА_5 на сім`ю у складі 5 осіб: він, дружина і троє дітей. Після смерті батьків в квартирі залишилось троє синів. Останнім часом (до 2010 року) в квартирі мешкав ОСОБА_1 з сім`єю. З 2010 року в квартирі ніхто не мешкає (а.с. 10).

Отже, судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , з 2010 року ніхто не проживає. Водночас, предметом позову по даній справі є стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з червня 2015 року по квітень 2017 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи надану позивачем Довідку з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 375 від 18 червня 2019 року (а.с. 9), суд зауважує, що факт реєстрації відповідача за вказаною у позові адресою, не свідчить про споживання комунальних послуг. Крім того, вказана довідка суперечить відомостям, викладеним у вищезазначеному Акті від 18 червня 2019 року, долученому самим позивачем до позовної заяви, в якому зазначено, що з 2010 року у квартирі АДРЕСА_3 ніхто не проживає, а також наданій на запит суду відповіді з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, у якій вказано, що з 25 лютого 1992 року ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 .

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що між позивачем та відповідачем наявні договірні відносини щодо надання квартири для проживання, матеріали справи не містять, як відсутні і докази того, що ОСОБА_1 проживає у вищевказаній квартирі та споживає комунальні послуги, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи мали місце обставини, викладені позивачем у позовній заяві.

Крім того, позивачем у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано підстав звернення до суду з даним позовом саме до ОСОБА_1 , оскільки з довідки-витягу з особового рахунку о/ НОМЕР_1 вбачається, що квартирна плата та комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_3 нараховувались на трьох осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 8), однак даний позов пред`явлений лише до ОСОБА_1 .

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що заявлені Військовою частиною А4608 позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості з квартирної плати та за комунальні послуги у розмірі 20 609,10 грн. є недоведеними.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог Військової частини А4608 слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Військової частини А4608 по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 13, 76-82, 89, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Військової частини А4608 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартплаті та за комунальні послуги - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез