Рішення № 87985731, 12.02.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3270/19

2/296/563/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника відповідача Горкуши М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просить стягнути з Головного управлінняДержгеокадастру у Житомирській області на його користь в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.09.2018 року гр. РФ ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про вчинення правопорушень ОСОБА_1 . На підставі звернення ОСОБА_2 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог чинного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Ковальчуком В.В. проведено перевірку дотримання вимог законодавства за об`єктом земельної ділянки, за результати якої складено акти №814-ДК/769/АО/10/01-18, 31.10.2018 №814-ДК/1154/АО/10/01-18. Для усунення таких недоліків винесено припис. Вважаючи дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправними ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом на протиправні дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та скасування припису, винесеного за заявою ОСОБА_2 від 26.09.2018. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019, визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.10.2018 №814-ДК/0805Пр/03/01/-18. Однак, неправомірні дії відповідача, які виразилися у тривалому й безпідставному твердженні Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за його актами та приписом, щодо порушення земельного законодавства України позивачем, потягли за собою порушення нормального режиму його роботи й відпочинку та змусили витрачати свій вільний час та кошти на захист свого порушеного права, завдавши моральних і психічних страждань, в результаті чого позивачу спричинена моральна шкода, пов`язана з явкою до судових інстанцій, в розмірі 100 000, 00 грн.

Ухвалою судді Галасюка Р.А. від 03.04.2019 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07.05.2019 представником відповідача ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові за безпідставністю. Звертав увагу суду на те, що позивачем не надано суду належних i допустимих доказiв в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а саме: в чому полягає спричинена йому моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача вона спричинена i чим підтверджуєтеся протиправність цих дiй або бездiяльностi вiдповiдачiв, наявнiсть причинного зв`язку мiж шкодою i протиправними дiянням винної особи, в чому полягає вина відповідача в спричиненнi йому даного виду шкоди, чим підтверджується факт заподiяння йому моральних чи фiзичних страждань або iнших втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими дiями (бездiяльнiстю) вони заподiянi. Позивачем та не обґрунтовано, у чому полягає моральна шкода, та до суду не надано жодних вiдомостей, якi б свiдчили про ступiнь страждань (фiзичних, душевних, психiчних тощо), яких зазнав позивач, у справі вiдсутнi докази, якi б свiдчили про погiршення стану здоров`я позивача в результатi дiй чи бездiяльностi вiдповiдача, або ж про тяжкiсть вимушених змiн у життєвих i виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для вiдновлення попереднього стану тощо, вiдсутнiй як доказ висновок судово¬-психіатричної експертизи про змiну стану психiчного здоров' я позивача, також не доведено розмір моральної шкоди та причинний зв`язок цiєї шкоди з неправомiрними дiями, бездiяльнiстю вiдповiдача. Тобто позивачем не надано жодних доказiв, якi б слугували підставою для вiдшкодування моральної шкоди (а.с. 31-35).

21.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив обставини аналогічні обставинам позовної заяви. Також просив відмовити у задоволенні відзиву ОСОБА_3 на його позовну заяву (а.с.23-28).

04.10.2019 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду, у зв`язку зі звільненням 01.08.2019 року судді Галасюка Р.А. у відставку.

Ухвалою судді від 11.10.2019 року прийнято дану справу до свого провадження, за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державну казначейську службу України.

11.12.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належно.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі (а.с.54).

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши подані учасниками справи матеріали, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог чинного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Ковальчука В.В. Зокрема визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.10.2018 №814-ДК/0805Пр/03/01/-18 (а.с. 8-15).

Так, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року вказується, що 31.10.2018 відповідачем винесено припис №814-ДК/0805Пр/03/01/-18 про усунення ОСОБА_1 встановлених актами порушень до 30.11.2018, а саме в АДРЕСА_1 , з торця багатоквартирного будинку, біля входу в підвальне приміщення, громадянин ОСОБА_1 на земельній ділянці (прибудинкова територія) пл.0046 га, комунальної власності, землі житлової, громадської забудови, облаштував площадку з каменю та побудував кам`яний паркан. Рішення органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади про передачу в користування вказаної земельної ділянки обумовленому громадянину відсутні, що відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороню земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки. В зв`язку з чим ОСОБА_1 запропоновано усунути порушення вимог земельного законодавства.

Разом з тим адміністративним судом встановлено, що згідно з витягу з рішення виконкому Радомишльської ради Житомирської області від 14.07.1998 №177 ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 , надано дозвіл на проведення реконструкції головного входу та прилеглої території офісу нотаріуса по АДРЕСА_1 .

Крім того, 03.07.2006, вбудоване приміщення по АДРЕСА_1 було подаровано ОСОБА_4 , згідно договору дарування, що підтверджується копіями договору дарування від 03.07.2006 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Також суд зазначив, що державним інспектором не було визначено особу порушника, яка самовільно зайняла та використовує земельну ділянку, зокрема щодо облаштування кам`яного паркану.

Крім того, суд вказав, що відповідачем при перевірці не встановлено та в ході розгляду справи не доведено використання саме позивачем земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу влади, а отже, припис винесений за відсутності на те правових підстав та з порушенням перевірки, тому підлягає скасуванню як протиправний.

З таким висновком погодилася і колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 27.05.2019.

У своїй постанові від 27.05.2019 зазначила, що відповідачем не доведено того факту, що саме позивач здійснив будівництво паркану. Разом з тим, ОСОБА_1 не є власником приміщення приміщення по АДРЕСА_1 з 03.07.2006. Тому, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, зазначивши, що припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.10.2018 №814-ДК/0805Пр/03/01/-18 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування й моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз`яснень, наданих у п.п. 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною першою ст.15 ЦК України передбачене право кожної особа на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

На підставі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, як правило, є відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

На підставі ч.4 ст.82 ЦПК україни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру у житомирській області, які полягали у винесенні протиправного припису, доведено позивачем та підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, яке набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення, з огляду на що суд не бере до уваги посилання прокурора на рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року.

Позивач стверджує, що відповідач своїми діями щодо винесення протиправного припису спричинив йому немайнову шкоду, яка полягає у безпідставному твердженні про порушення ним земельного законодавства України, зокрема, позивач вимушений був звернутися до судових установ за захистом своїх прав, витрачати особистий час та кошти для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Завдану немайнову шкоду, як вже зазначалось, позивач оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що позивачем доведено неправомірні дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відносно нього, керуючись принципом розумності та справедливості, а також враховуючи ступінь, характер, тривалість душевних страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1 , час та зусилля витрачені останнім для відновлення порушеного права, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню - в сумі 3000 гривень.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди саме з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, слід зазначити наступне.

Як вказувалося вище, в силу ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також, відповідно дост. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Разом з тим, відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави.

Положеннями ст. 7 Бюджетного кодексу України (далі за текстом - БК України) серед принципів бюджетної системи України визначений принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (п.8).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Проте, виходячи з положень ст. 22 БК України Казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Одним із основних завдань Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.3).

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, а також здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.4).

Згідно п. 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державної казначейської служби України, які відповідно до п. 18 є окремими юридичними особами публічного права і також мають повноваження безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду ( п.4).

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінетом Міністрів України№845 від 03.08.2011 року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути завдану йому моральну шкоду саме з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.

Виходячи з норм процесуального права відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Разом з тим, відповідно до норм матеріального права обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу(ст.1174 ЦК України) та не на орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування (ст.1173 ЦК України), незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Отже, з огляду на встановлений механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ), стягнення моральної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

З урахуванням характеру та суті допущеного відповідачем правопорушення, його правових наслідків, ступеню перенесених позивачем душевних і моральних страждань та переживань, які вочевидь мали місце, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди завданої протиправним рішенням Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 15, 16, 1173, 1174 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 76 - 91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн у відшкодування моральної шкоди завданої протиправним рішенням Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, місцезнаходження: 10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513.

Третя особа: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного рішення: 21.02.20.