Ухвала суду № 87983423, 02.03.2020, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8244/19

Провадження №2/751/265/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Яременко І. В.

секретаря Клименко К.Є.,

за участю представника позивачів – адвоката Сагаль С.В., представника відповідача ОСОБА_1 -Конащук ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про стягнення одноразової грошової допомоги працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України у зв`язку із встановленням інвалідності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з даним позовом до Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, в якому просять стягнути на їх користь з відповідачів у солідарному порядку 350275,00 гривень одноразової грошової допомоги працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Позов мотивовано тим, що позивачі є спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (дружина та дочка), який проходив службу в органах МВС України з 01.01.1987 року по 01.08.2004 рік в слідчому ізоляторі № 31 Державної кримінально-виконавчої служби України у Чернігівській області та був звільнений відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України за вислугою років. Військово-лікарською комісією УМВС України у Чернігівській області встановлено отримання ОСОБА_5 захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків та проходженням служби в ОВС, про що видано свідоцтво про хворобу № 580 від 14.07.2004 року. У серпні 2017 року ОСОБА_5 встановлено ІІ групу інвалідності. На звернення ОСОБА_5 до відповідачів щодо виплати одноразової допомоги у зв`язку з тим, що захворювання, яке слугувало для встановлення групи інвалідності пов`язане із проходженням служби, останніми було відмовлено з причини пропущення ним строку звернення з відповідною заявою. Після звернення спадкодавця до Чернігівського окружного адміністративного суду щодо неправомірності дій Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України, останнім у відзиві на позов було надано висновок про призначення грошової допомоги працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України у разі поранення або встановлення інвалідності від 29.03.2018 року, згідно якого сума одноразової допомоги до виплати становила 350275,00 гривень. Таку ж суму одноразової грошової допомоги вказано у протоколі № 4-18 від 30.03.2018 року. Усі вказані документи були передані Міністерству юстиції України для здійснення оплати, однак останнім було відмовлено. Позивачі вважають, що права та законні інтереси ОСОБА_5 були порушені відповідачами, тому звертаються до суду з даним позовом.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву (а.с.45-49, 53-60), в яких вони посилаються на неможливість розгляду судової справи в порядку цивільного судочинства з підстав встановлених п.17 ч.1 ст. 4 КАС України та просять закрити провадження у справі у відповідності до ч.1 ст. 255 ЦПК України.

У підготовчому судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримав, просив призначити справу до судового розгляду, клопотань не заявляв.

Представник відповідача Міністерства юстиції України у підготовчому судовому засіданні проти позову заперечувала, просила провадження у справі закрити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Суд, враховуючи положення ст.198, ч.1 ст. 223 ЦПК України, проводить підготовче засідання у справі у відсутності відповідача Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Відповідно до положень ч.2 ст. 200 ЦПК України суд за результатами підготовчого засідання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За положеннями ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Визначається, що задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За положеннями ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами доданими до позовної заяви, під час виникнення спірних правовідносин проходив службу в органах кримінально-виконавчої служби, отримував грошове забезпечення та був звільнений у відставку в званні майора внутрішньої служби за п. 65 «а» (за віком) (а.с.30).

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV(далі - Закон № 2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби працівниками органів Кримінально-виконавчої системи України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення); постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року за № 393 (в редакції чинній на момент звільнення позивача) «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Відповідно до п. 10 вказаного Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723-ХІІ) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апаратів щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Частиною другою ст. 9 Закону № 3723-XII передбачено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пов`язані з правовідносинами, які виникли під час проходження служби спадкодавця ОСОБА_5 в органах кримінально-виконавчої служби, діяльність яких врегульована спеціальними законами, а також із наслідками невиплати йому суб`єктом владних повноважень одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, суд дійшов висновку, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки вони підпадають під юрисдикцію адміністративного судочинства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини підлягають врегулюванню спеціальним законодавством.

При цьому, норми згаданих спеціальних нормативно-правових актів є пріоритетними перед загальними нормами трудового законодавства.

Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої вказаної статті, суд повинен повідомити заявникові до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 19, 200, 255, 256 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про стягнення одноразової грошової допомоги працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України у зв`язку із встановленням інвалідності,- закрити.

Роз`яснити позивачам їх право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повну ухвалу суду складено 02 березня 2020 року.

Суддя І. В. Яременко