Ухвала суду № 87981163, 03.03.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/73/20

1-кп/583/117/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2020 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в колегіальному складі:

головуючого судді Плотникової Н.Б.,

суддів Соколової Н.О., Сидоренко Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Логвиненко Л.М.,

прокурора Волохатих К.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника Полоус С.В. Калантаєнко С.В.,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в м. Охтирка кримінальне провадження № 12019200060000353 від 28.05.2019 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи тим, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики не зникли та не зменшились, більш м`який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому наголошує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, звільнившись з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став, продовжує злочинну діяльність, ніде не працює, тому знаходячись на свободі і усвідомлюючи яка міра покарання йому може загрожувати у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, це може вплинути на його волевиявлення та стати причиною переховуватися від суду. Крім того, перебуваючи на свободі, обвинувачений зможе незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою їх неявки в судове засідання та шляхом схилення до відмови від дачі свідчень, оскільки особисто з ними знайомий. Окрім цього, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, про це свідчить те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин після звільнення з місць позбавлення волі. Ризики, враховані судом під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшились, і жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, не одружена, не має міцних соціальних зв`язків, схильна до вчинення кримінальних правопорушень, раніше судима, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики, враховані судом під час застосування обвинуваченій запобіжного заходу, не зменшились, і жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Калантаєнко С.В. в судовому засіданні зазначили, що ризики зменшились, так як свідки вже допитані судом, досліджені письмові докази по справі, тому є можливість застосувати менш суворий запобіжний захід до обвинуваченого, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання про продовження щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та щодо обвинуваченого ОСОБА_1 – тримання під вартою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою та обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту виходячи з наступного.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 14 січня 2020 року до 24.00 год. 13 березня 2020 року; до обвинуваченої ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (без застосування електронних засобів контролю) за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 на строк два місяці, тобто до 24 год. 13 березня 2020 року

Зі змісту ухвали суду вбачається, що міра запобіжного заходу була застосована обвинуваченим з урахуванням тяжкості інкримінованих їм злочинів та даних про їх особи.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 178 КПК України - при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ст. 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд вважає, що ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, які були враховані судом при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існують, вони не зменшились та їх існування не закінчилось.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яким законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна, та ч. 2 ст. 185 КК України, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за яким законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 5 років, міцних соціальних зв`язків не має, постійного місця роботи не має, через що має нестабільне матеріальне становище, тому знаходячись на свободі і усвідомлюючи яка міра покарання йому може загрожувати у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, в останнього дійсно може виникнути бажання переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Також слід погодитись із ризиком незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою їх неявки в судове засідання та шляхом схилення до відмови від дачі свідчень, оскільки обвинувачений проживає в сусідньому населеному пункті із свідками та потерпілими, особисто з ними знайомий.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за місцем проживання, отже останній є схильним до скоєння правопорушень, на шлях виправлення не став, обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого відразу після звільнення з місць позбавлення волі, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , дані про його особу та наявність ризиків, відповідно до ст.177, ст.182 КПК України, суд вважає, що ці обставини виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, оскільки підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи не завершений, потерпілі та свідки не допитані, а тому менш суворий запобіжний захід не забезпечить належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого та з урахуванням його віку та стану здоров`я, суд вважає, що з метою запобігти спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, продовженню злочинної діяльності, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, та у зв`язку з тим, що розгляд кримінального провадження не завершено, обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд дійшов висновку не визначати обвинуваченому розмір застави.

На думку суду, тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою з наведених вище підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного судового розгляду кримінального провадження про особливо тяжке кримінальне правопорушення, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, що відповідає вимогами ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Щодо застосування до обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, за який законом передбачене кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не одружена, не працює, міцних соціальних зв`язків не має, раніше судима за вчинення корисливого злочину, а тому в останньої дійсно може виникнути бажання переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 з урахуванням особи обвинуваченої, яка має молодий вік, її сімейного і матеріального стану, суд вважає, що з метою запобігти спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, обвинуваченій ОСОБА_2 необхідно продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Керуючись ст. 7- 20, 22-29, 176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 24.00 год. 01 травня 2020 року.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (без застосування електронних засобів контролю) за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шістдесят днів до 01 травня 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченими з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий суддя: Н.Б. Плотникова

Судді: Н.О. Соколова

Р.В. Сидоренко