Ухвала суду № 87980783, 28.02.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2493/2020 Справа № 490/1288/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

УХВАЛА

28 листопада 2020 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва,-

ВСТАНОВИЛА:

27.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з останнього на її користь на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2017 року та 30.06.2017 року по цивільні справі № 490/4123/16-ц, що порушують її права: судові витрати у розмірі 4 066,13 грн. та моральну шкоду в розмірі 24 698,35 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 11.05.2017 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В. рішенням у цивільні справі № 490/4123/16-ц частково задовольнила позов ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.04.2016 року і стягнула з ОСОБА_1 на користь кредитора заборгованість за кредитним договором № NKIPGK04040066 від 12.10.2007 року про надання споживчого кредиту, укладеним між кредитором і позивачем, у загальному розмірі 22 145,75 доларів США (еквівалент 575 568,04 грн.), з яких: 18 201,61 дол. США – заборгованість за кредитом; 2 428,90 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500,25 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 1 014,99 дол. США – пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, та відмовила у задоволенні зустрічного позову скаржника від 14.12.2016 року про захист конституційних прав людини і громадянина шляхом встановлення кредитного договору нікчемним. Крім того, додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2017 року по справі № 490/4123/16-ц стягнуто з позивача на користь держави 551,20 грн. за подачу позовної заяви немайнового характеру, про що зазначено в ухвалі судді апеляційного суду Миколаївської області Ямкової О.О. від 21.07.2017 року у справі № 22-ц/784/1521/17, якої була повернута апеляційна скарга позивача від 03.06.2017 року на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2017 року у цивільній справі № 490/4123/16-ц. Верховний Суд постановою від 03.04.20149 року у справі № 490/4123/16-ц скасував ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21.07.2017 року у справі № 22ц-784/1521/17 та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, визнавши незаконними вимоги судів першої та апеляційної інстанції про сплату позивачем судового збору за подання позову, пов`язаного з порушенням його прав як споживача кредитних послуг, та звернення з апеляційною скаргою. Миколаївський апеляційний суд постановою від 19.07.2019 року у справі № 22-ц/812/949/19 частково задовольнив апеляційну скаргу позивача від 03.06.2017 року і змінив рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2017 року у цивільній справі № 490/4123/16-ц і стягнув з позивача на користь кредитора заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12 661,68 дол. США (еквівалент 329 135,71 грн.), з яких: 11 049,86 дол. США – заборгованість за кредитом; 1 276,83 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 334,99 дол. США – пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також зміни мотивувальну частину цього рішення щодо відмовити у задоволені зустрічних вимог позивача до кредитора від 14.12.2016 року про захист конституційних прав людини і громадянина, шляхом встановлення кредитного договору нікчемним. Отже, незаконними рішеннями Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2017 року та 30.06.2017 року у цивільній справі № 490/4123/16-ц порушені права позивача, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі звернення до судів апеляційної та касаційної інстанції та призвело до інших негативних наслідків морального характеру.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 27.02.2020 матеріали справи передані для розгляду судді Гуденко О.А.

Дана позовна заява не може бути прийнята до провадження суддею Гуденко О.А. з огляду на таке.

Статтею 39 ч. 1 ЦПК України передбачено обов`язок судді заявити самовідвід за наявності підстав, зазначених, зокрема і в ст. 36 ч. 1 п. 5 ЦПК України (якщо є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді).

Положенням ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) визначено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Вимога «безсторонності», згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Згідно положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

За приписами статті 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Згідно матеріалів справи вимоги позивача стосуються порушення її прав внаслідок ухвалення рішення Центральним районним судом м. Миколаєва під головуванням судді Подзігун Г.В., яка є головою Центрального районного суду м. Миколаєва.

Отже, має місце ситуація, яка унеможливлює об`єктивний та неупереджений розгляд даної справи, адже вимоги позову стосуються рішення, що було ухвалено у складі одного з суддів Центрального районного суду м. Миколаєва.

А відтак, існують обставини, що можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. при розгляді вказаної справи.

За таких обставин, з метою уникнення будь-яких сумнівів з боку учасників судового розгляду в об`єктивності та упередженості судді Гуденко О.А. при розгляді вищевказаної справи, вважаю неможливим здійснювати її розгляд, в зв`язку з чим вважаю за необхідне заявити собі самовідвід від її розгляду.

В зв`язку із заявленням самовідводу, вищевказану справі слід передати для повторного автоматичного розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.39, 40, 258-260, 261 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Відвести суддю Гуденко О.А. від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя О.А. Гуденко