Рішення № 87980345, 24.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4884/18

Провадження № 2/487/71/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Дорош В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та на обов`язкову частку у спадщині,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, в якій просить визнати за ним право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя, а саме на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , а також визнати право власності на обов`язкову частку спадкового майна: 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 .

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 26.12.1980 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . 14.05.1981 року на ім`я дружини був виданий ордер №693 на право вселення в порядку обміну в квартиру АДРЕСА_1 , разом з донькою – ОСОБА_4 , чоловіком – ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_5 . В подальшому свідоцтво про право власності на вказану квартиру було видано на ім`я дружини позивача – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина померла, після її смерті відкрилася спадщина. Окрім нього спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а також на те, що право власності на квартиру набуто дружною в період шлюбу, позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частку вказаної квартири, як частину спільного майна подружжя. Крім того, в зв`язку з тим, що є непрацездатним, просив визнати за ним право власності на 1/8 частку квартири в порядку спадкування обов`язкової частки.

Ухвалою суду від 09.08.2018 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правила загального позовного провадження.

01.11.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач має дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру, якій був отриманий у 2007 році, який має силу оригіналу. Крім того, зазначає, що спірна квартира належала її матері на праві особистої власності, оскільки була отримана шляхом обміну на квартиру, яка належала її матері до укладання шлюбу з позивачем, а тому не є спільним сумісним майном подружжя. Також заперечувала проти визнання за позивачем права на обов`язкову частку у спадщині, посилаючись на те, що позивач не приймав матеріальної участі у похованні дружини, та за час шлюбу позивача з її матір`ю було придбано дачу у садівничому товаристві «Юпітер», Ѕ частка якої також повинна увійти до складу спадкового майна, та гараж в авто гаражному кооперативі, правовстановлюючі документи на який не було оформлено.

21.12.2018 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги, підтвердила викладені в позові обставини, пояснила, що до реєстрації шлюбу позивач мав не приватизовану квартиру по АДРЕСА_2 у його дружини була АДРЕСА_3 . Після реєстрації шлюбу дві ці квартири вони обміняли на одну квартири АДРЕСА_1 , в якій проживали разом до дня смерті дружини позивача. Посилаючись на те, що позивач на момент смерті дружини проживав та був зареєстрований в спірній квартири, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_8 Т. ОСОБА_9 . в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила задовольнити, підтвердила, що дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру позивачем був втрачений, у нього залишилась лише копія вказаного дублікату. В подальшому надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10 заперечувала проти задоволення позову, пояснила що до реєстрації шлюбу ОСОБА_11 належала двокімнатна квартира в житлово-будівельному кооперативі, а у позивача була однокімнатна квартира в державному будинку. Після реєстрації шлюбу вирішили обміняти ці дві квартири на одну, а оскільки квартира позивач була меншою та в аварійному стані, то право власності вирішили оформлювати на дружину. Після отримання свідоцтва про право власності на спірну квартиру ОСОБА_11 склала заповіт на свою дочку ОСОБА_2 та передала їй заповіт та всі документи на квартиру, в тому числі і оригінал свідоцтва про право власності. Але ще за її життя позивач наполіг на виготовленні дублікату цього свідоцтва, який на момент смерті ОСОБА_11 зберігався у спірній квартирі. Зазначила, що заперечує проти задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частку квартири, як частину у спільній сумісні власності подружжя, оскільки спірна квартира була набута шляхом обміну на квартиру, яка належала померлій ОСОБА_11 до реєстрації шлюбу, а на обов`язкову частку у спадщині, в зв`язку з тим, що у позивача є дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а тому відсутні перешкоди для оформлення цієї частки у нотаріуса.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_12 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. В подальшому надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, допитавши сторони як свідків, допитавши свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.

26.12.1980 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_16 .

Відповідно до ордеру №693 від 14.05.1981 року ОСОБА_11 та особи, які з нею проживають: ОСОБА_17 дочка, ОСОБА_1 – чоловік, ОСОБА_5 – мати, мають право на вселення в порядку обміну с громадянином ОСОБА_18 на житлову площу в АДРЕСА_4 , кількість кімнат – три, розміром 38,69 кв.м.

З копії дублікату, виданого ОСОБА_11 04.05.2007 року Адміністрацією Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради замість втраченого свідоцтва вбачається, що 12.06.1992 року Районним житлово-комунальним об`єднанням Заводського району видано свідоцтво про право власності на квартиру, яким засвідчено, що квартира АДРЕСА_1 в АДРЕСА_5 « АДРЕСА_2 -3» дійсно належить ОСОБА_11 на праві особистої власності, свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Заводської районної ради народних депутатів №128 від 17.04.1992 р. Аналогічний дублікат міститься в матеріалах інвентарної справи №22202 «Київська 8-б Заводський район м. Миколаїв квартири с 51 по 70» та досліджений в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Допитаний в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 пояснив, що до реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 у нього була квартира АДРЕСА_6 , а у ОСОБА_11 кооперативна квартира АДРЕСА_7 . 26.12.1980 року вони зареєстрували шлюб. В травні 1981 року здійснили обмін двох належним їм з дружиною квартир на одну за адресою: АДРЕСА_4 . В 1992 році приватизували цю квартиру та оформили право власності на дружину, оскільки будинок був кооперативний, а членом кооператив міг бути лише один член сім`ї. В 2007 році з`ясували, що втратили свідоцтво про право власності на квартиру та разом з дружиною звернулись до Заводського райвиконкому, де отримали дублікат цього свідоцтва. Але після смерті дружини, коли він звернувся до нотаріуса, з`ясувалось, що цей дублікат він також втратив та у нього залишилась лише копія. Від нотаріуса дізнався, що дружиною було складено заповіт на її дочку. Після смерті дружини, її дочка сказала що вижене його з квартири, тому він змушений був звернутися до нотаріуса, а після його відмови – до суду.

Допитана в судовому засіданні як свідок – відповідач ОСОБА_2 пояснила, що її мати ОСОБА_11 за життя склала на її ім`я заповіт та передала їй заповіт разом з оригіналом свідоцтва про право власності на квартири та ці документи зберігаються у неї. До шлюбу з ОСОБА_1 вона разом з матір`ю та бабусею проживали в квартирі АДРЕСА_7 . Ця квартира була в новому кооперативному будинку та пай за цю квартиру мати виплатила до шлюбу з Юшкевичем та до обміну, оскільки мати все життя працювала керуючою банком та мала велику зарплату. А ОСОБА_1 проживав у державній однокімнатній квартирі. Після реєстрації шлюбу між позивачем та її матір`ю здійснили обмін квартир. Оскільки обмінювали виплачену кооперативну квартиру по АДРЕСА_1 , яка також була кооперативною та вже виплаченою, то право власності оформлювали на її матір – ОСОБА_11 . Крім того, їй відомо, що ще за життя матері ОСОБА_1 вимагав переоформити на нього Ѕ частку цієї квартири. Зазначила, що на другий день після похорону матері вона уїхала, а коли повернулась до Миколаєва через два тижні, то замки в квартирі вже були змінені, а тому ніякого майна з квартири вона не забирала.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була отримана ОСОБА_11 в період шлюбу з ОСОБА_1 в порядку обміну.

Набуття ОСОБА_11 право власності на вказану квартиру саме в період шлюбу підтверджується як копією дублікату свідоцтва про право власності, виданого 04.05.2007 року та наданою позивачем, так і копією самого свідоцтва про право власності від 15.07.1992 року, наданого відповідачкою.

З довідки №228 від 02.09.2019 року, виданої ОСББ «Судостроитель» на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що за квартиру АДРЕСА_1 власником ОСОБА_11 виплачено кредит та відсотки по кредиту за період з 1981 по 1990 роки в загальній сумі 3031 руб.

Вказана довідка підтверджує, що вартість спірної квартири в житлово-будівельному кооперативі сплачувалась ОСОБА_11 в період шлюбу з позивачем, що спростовує доводи відповідача про те, що вартість спірної квартири була сплачена до обміну.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 підтвердили що позивача з його дружиною ОСОБА_11 знають з моменту їх вселення до спірної квартири – з 1981 року. Членом ЖБК була ОСОБА_11 У 1992 році всі члени ЖБК одночасно приватизували свої квартири та всім видавали свідоцтва про право власності одного з членів сім`ї.

Положеннями статей 15, 16 Закону України «Про власність» в редакції, яка діяла на момент виникнення у ОСОБА_11 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , визначалось, що член житлового, житло-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Аналогічні положення містились у статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв на момент виникнення права власності на спірну квартиру.

Норми Сімейного Кодексу України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооператив» №9 від 18.09.1987, судам роз`яснено необхідність врахування, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ними у позичку, а після повної сплати пайового внеску – квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до переконання, що квартира АДРЕСА_1 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , а втрата позивачем правовстановлюючого документу, відповідно до ст. 392 ЦК України, є підставою для визнання за ОСОБА_1 право власності на частку у спільному майні подружжя, а саме на Ѕ частину вказаної квартири.

Вирішуючи позивні вимоги про визнання за позивачем право власності в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Положеннями статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разу його відсутності, визнання недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

З копії спадкової справи №2/2018, відкритої 20.03.2018 після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 22.05.1992 року ОСОБА_11 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Яновською С.О., відповідно до якого усе належне їй мано, в тому числі належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_8 НОМЕР_1 в житлово-будівельному кооперативі «Суднобудівник-3» міста АДРЕСА_3 8-Б, автомобіль ВАЗ 21061 та дачу, що АДРЕСА_9 в АДРЕСА_3 , заповіла дочці – ОСОБА_2 – повністю. До приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Димова О.С. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 звернулись: 1) 20.03.2018 – ОСОБА_1 ; 2) 18.06.2018 – ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.07.2018, винесену приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, яке видається у разі смерті одного з подружжя, а саме на Ѕ частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку, згідно з ст. 1241 ЦК України, як непрацездатному за віком, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_11 на вказану квартиру.

Позивач ОСОБА_1 є непрацездатною особою за віком, відповідно до положень ст.1, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та на момент відкриття спадщини досяг пенсійного віку.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Приймаючи до уваги, що до складу спадщини входить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 , то за наявності двох спадкоємців, які б мали право на спадкування за законом, розмір частки позивача складав би ј частки вказаної квартири, та відповідно розмір обов`язкової частки складає 1/8 частину вказаної квартири.

Доводи відповідача та її представників, щодо наявності підстав для оформлення Свідоцтва про право на спадщину нотаріусом, судом оцінюються критично, оскільки відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_11 на спадкове майно (квартиру АДРЕСА_1 ) була підставою для відмови нотаріусом у видачі відповідних свідоцтв ОСОБА_1 , та в судовому засіданні позивач підтвердив, що оригінал дублікату свідоцтва про право власності на квартиру був ним втрачений, а оригінал первісного свідоцтво знаходиться у відповідачки, що також нею підтверджено в судовому засіданні.

З урахуванням викладено, суд приходить до переконання, про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , що є підставою для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та на обов`язкову частку у спадщині - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у спільному майні подружжя, а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, як відкрилась після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 .

Третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Московська, буд.13-А.

Повне судове рішення складено 03.02.2020.

Суддя З.М.Сухаревич