Рішення № 87978922, 12.02.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6664/19

Провадження № 2/487/465/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 лютого 2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря Дорош В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2019 Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що відповідач є одинокою матір`ю дитни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона неодноразово залишала дитину без догляду, зловживає спиртними напоями, веде асоціальний спосіб життя , не займається вихованням та утриманням дитини.

23.09.2019 року по даній справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

12.12.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

До судового засідання представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує просить позов задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзиву до суду не надіслала.

У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована ) та ч.ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічна норма закріплена у статті 80 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Враховуючи наведене, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Позбавлення батьківських справ завжди є результатом протиправної, винної поведінки.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 СК України, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, то вони можуть бути позбавленні батьківських прав.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Батько дитини записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження.

За інформацією служби у справах дітей Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 14.01.2019 р., ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 залишила дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без документів, в родині ОСОБА_4 .

Згідно акту обстеження №29 від 04.02.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_5 не бачила з вересня 2019 р., причину сформулювати не змогла.

Згідно повідомлення від 01.04.2019служби у справах дітей Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області - 28.03.2019 до Служби прийшла ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і його мати ОСОБА_6 .. Біологічний батько ОСОБА_4 та його мати написали заяви в якій відмовились утримувати дитину, передавши хлопчика матері., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

За повідомленням головного лікаря КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6», Смирнов Трофим 12.04.2013 р. оглянути лікарем 21.04.2019, надані направлення, рекомендоване лікування з послідуючим оглядом лікаря. У дитини відсутня амбулаторна картка, немає карти щеплення, без чого надання допомоги в повному обсязі утруднене. Зі слів матері свідоцтво про народження дитини та паспорт матері загублені, що унеможливлює укладання декларації з лікарем та оформлення дитини в школу. На повторне відвідування лікаря ОСОБА_3 відповіла відмовою, на телефонні дзвінки не відповідає, двері не відчиняє.

Згідно повідомлення Миколаївського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, 02.07.2019 року фахівцем Центру сумісно зі спеціалістом служби у справах дітей адміністрації Заводського району, інспектором патрульної поліції було здійснено вихід за адресою проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 . Під час відвідування було встановлено, що мати покинула дитину на сторонніх осіб та протягом п`яти днів з сином не проживає, веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, місце перебування жінки не відоме.

Згідно акту від 02.07.2019 дитина доставлена до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей» Миколаївської обласної ради.

Листом від 23.12.2019 р. КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей» Миколаївської обласної ради начальнику служби у справах дітей адміністрації Заводського району повідомлено, що за весь період перебування дитини у Центрі ніхто з батьків або осіб, які їх замінюють, а також будь-хто з числа близьких родичів, ОСОБА_1 жодного разу не відвідував.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо свого сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовкою до самостійного життя.

Отже зазначені вище фактори, суд розцінює, як ухилення відповідача від виховання своєї дитини, яка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, виходячи з інтересів дитини.

Також суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення з відповідача аліментів на дитину, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.166 ч.2 СК України - особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст.ст.180-182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов`язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням викладеного, та виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви - 04.09.2019 року та до повноліття дитини, на особистий рахунок дитини.

Крім того, відповідно до вимогст.141 ЦПК України, з дотриманням положенняст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 вересня 2019 року і до повноліття дитини, шляхом перерахування на особистий рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 04056612.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 ,.

Повне судове рішення складено 12.02.2020 року.

Суддя: З.М. Сухаревич