Рішення № 87978149, 02.10.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/69133/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.,

справа № 757/69133/17-ц

учасник справи

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

третя особа 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович

третя особа 2: Придніпровський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси, Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Придніпровський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4,

представник третьої особи Головний державний виконавець Фесенко О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Приватбанк», треті особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Придніпровський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.02.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 801, на підставі якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP62470747 від 14.10.2006 року, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «ПриватБанк» в розмірі 47 458,13 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, були відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором та позивач не визнає визначену відповідачем заборгованість у розмірі 47 458,13 грн. Крім того, відповідачем були порушенні норми ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (обтяжував зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження), п. 6 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (обов`язок стягувача щодо надання 30-ти днів на добровільне виконання вимоги) та норми п. 5 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (відсутність попередження про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати відповідач (обтяжував). Крім того, з часу настання права вимоги пройшло більше трьох років, що виключає можливість здійснення виконавчого напису. Позивач просив скасувати вказаний виконавчий напис та стягнути з відповідача на його користь вже стягнуті грошові кошти за виконавчим написом та судовий збір.

Ухвалою суду (суддя Москаленко К.О.) від 20.11.2017 року у справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 16.02.2018 року (а.с. 17).

Ухвалами суду (суддя Москаленко К.О.) від 27.02.2018 року, від 23.04.2018 року клопотання позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції Черкаському районному суду Черкаської області, котре відбудеться 16.04.2018 року (а.с. 26, 49).

15.03.2018 року, 24.05.2018 року, 04.10.2018 року, 01.04.2019 року, 03.05.2019 року від третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щвеця Р.О. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 42, 51, 78, 91, 110).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 29.05.2018 року вказана справа розподілена для розгляду судді Цокол Л.І. у зв`язку з закінченням строку повноважень судді Москаленко К.О. (а.с. 60).

Ухвалою суду (суддя Цокол Л.І.) від 05.07.2018 року справу прийнято суддею до свого провадження за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 30.10.2018 року ( а.с. 70-71).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 01.02.2019 року вказана справа розподілена для розгляду судді Батрин О.В. у зв`язку з відстороненням від посади судді Цокол Л.І. (а.с. 83).

Ухвалою суду від 05.02.2019 року справу прийнято суддею до свого провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження та призначено судове засідання на 11.04.2019 року ( а.с. 86).

Ухвалами суду від 05.02.2019 року, від 11.04.2019 року, від 22.07.2019 року доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції Черкаському районному суду Черкаської області, котре відбудеться 11.04.2019 року (а.с. 87, 102, 113).

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи - Головний державний виконавець Фесенко О.М. в судовому засіданні поклався на розсуд суду.

Представник відповідача ПАТ «КБ «ПриватБанк» до суду не з`явився з невідомих причин. Тому, суд розглянув справу у його відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щвець Р.О. до суду також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 27.02.2017 року за зверненням відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 801, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DNH4KP62470747 від 14.10.2006 року у сумі 47 458,13 грн., що включає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 898,83 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 12 399,01 грн., заборгованість з пені у розмірі 30 424,19 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2 236,10 грн. та 1 450,00 грн. - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення - 3 681 днів, а саме, з 14.10.2006 року по 11.11.2016 року (а.с. 10).

При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що вказаний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, виходячи з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, стаття 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підтвердження факту безспірності заборгованості ПАТ «КБ «Приватбанк» мали б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.

Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ №566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Разом з тим, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за договором матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також нотаріус при видачі виконавчого напису не врахував пропуск банком строку позовної давності.

Оскаржуваний виконавчий напис не підтверджує безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, так як нотаріусом проведено стягнення суми заборгованості за період з 14.10.2006 року по 11.11.2016 року, тобто за 10 (десять) років, при встановленому ст. 257 ЦК України строку позовної давності в три роки та стягнення суми пені та штрафів при встановленому ст. 258 ЦК України строку позовної давності в один рік, що суперечить ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, Банк просив стягнути з боржника заборгованість за пенею та заборгованість за штрафом.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України).

У ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Стягуючи з боржника штраф та пеню, приватний нотаріус у порушення вказаних положень закону належним чином не перевірив надані банком документи, не перевірив чи є штраф і пеня одним видом цивільно-правової відповідальності, чи можливе їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, та чи свідчать такі обставини про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства - відсутність безспірності вимог, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, судом не враховуються посилання позивача на ст. 24, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки цей Закон не регулює відносини щодо вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, а визначає правовий режим регулювання обмежень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Однак, позовні вимоги про скасування виконавчого напису нотаріуса задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб захист прав споживача банківських послуг чинним законодавством не передбачений, зокрема ст. 16 ЦК України. Крім того, в той час як саме по собі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, фактично скасовує його чинність з моменту вчинення.

Крім того, позивач просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь стягнуті кошти по виконавчому напису № 801 від 27.02.2017 року, при цьому не зазначаючи в прохальній частині позовних вимог суму грошових коштів, які підлягають стягненню та за який період. Позивачем надано до суду довідки ТОВ «Водомат» та Приватної фірми «Галс», де зазначено стягнення боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 12 899,01 коп. та утримання із заробітної плати позивача на користь відповідача у розмірі 25 494,75 грн., але не зазначено призначення таких платежів та на виконання якого саме зобов`язання позивача стягнені та утримані вказані грошові кошти, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися з відповідними вимогами до ПАТ КБ «ПриватБанк» як отримувача коштів за виконавчим написом з вимогами про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640,00 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача АТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Придніпровський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, вчинений 27.02.2017 та зареєстрований у реєстрі за № 801, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості у розмірі 47 458 грн. 13 коп. - таким, що не підлягає виконанню.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 .

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570

третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 25

третя особа 2: Придніпровський відділ державної виконавчої служби міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області: 18000, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50.

Суддя О.В.Батрин