Рішення № 87977057, 28.02.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №:755/10412/19

Провадження №: 2/755/1025/20

"28" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

у с т а н о в и в:

02.07.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому просить суд позбавити відповідача його батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у часті від його заробітку по 1/6 частині на кожну дитину щомісячно, починаючи з ня подачі позову і до досягнення дітьми повноліття.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.01.2014 року по червень 2017 року. Від цього шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З часу розірвання шлюбу діти постійно проживають з позивачкою, а рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.12.2018 року позивачу дозволено зареєструвати місце проживання дітей без згоди батька. Необхідність подачі такого позову була обумовлена тим, що вже кілька років позивачка взагалі не може знайти батька своїх дітей, за місцем реєстрації відповідач не проживає і його фактичне місце проживання не відоме. Відповідач повністю відсутній у житті позивача та своїх дітей. Зі слів спільних знайомих позивачу відомо, що відповідач живий, мешкає на околицях м. Києва але в різних місцях, частіше в сього в районі Броварів, працює не офіційно на підробітках. При цьому, з серпня 2015 року відповідач жодного разу не приїхав, не писав і не телефонував, жодного разу не поцікавився життям дітей, ніколи не сплачував дітям аліментів та не дарував подарунків. Позивач вважає, що поскільки відповідач повністю ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, і таке ухиляння триває протягом останніх чотирьох років, відповідача необхідно позбавити батьківських прав.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за її відсутності із проханням задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення виклику на зареєстровану у встановленому законом порядку його адресу та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади. Відзиву на позов відповідач не подав.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, до суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги позивача підтримує.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладала жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до положень ст. 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документами закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження батьками дитини записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а. с. 9).

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження батьками дитини записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 10).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 СК України подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Згідно Висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 03.02.2020 року, Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у звьязку з тим, що він ухиляється від виховання та утримання дітей.

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Як з`ясовано судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, батько дітей дійсно ухиляються від їх виховання без наявності поважних причин, що підтверджується даними дошкільного навчального закладу, відповіддю сімейного лікаря, протоколами опитування свідків та іншими матеріалами справи (а.с. 60, 62, 63-66).

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним обставини ухилення батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, який самоусунувся від виховання та спілкування з дітьми, не надає матеріальної допомоги на утримання синів та ураховуючи інтереси малолітніх дітей, що у сукупності дає підстави позбавити батьківських прав батька дітей, з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, судом встановлено, що відповідач самоусунувся від спілкування з дітьми, не надає матеріальної допомоги на утримання синів, ці обставини доведено належними та допустимими письмовими доказами, які підтвердили факт ухилення батька від виконання своїх обов`язків відносно малолітніх дітей, тому з урахуванням інтересів дітей в силу їх віку, та спираючись на норми чинного законодавства, суд вважає доведеними обставини ухилення батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що дає підстави позбавити його батьківських прав з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень ст.ст. 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідач, батько дітей, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлений права на звернення до суду як із заявою про надання права на побачення з дітьми, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

Крім того, позбавлення батьківських прав не звільняє від обов`язку утримання дітей.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Визначаючи розмір аліментів у частці від доходу батька, яка має стягуватись на утримання його неповнолітніх синів, суд враховує працездатний вік платника аліментів, відсутність даних про його незадовільний стан здоров`я, наявність будь-яких інших утриманців. Оскільки відповідач є особою працездатного віку, тож має можливість працювати та сплачувати аліменти на утримання дитини, тому суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір аліментів на утримання дітей є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, тож позовні вимоги у цій частині також підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 121, 125, 150, 164, 165, 181, 182, 183, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 178, 247, 263-265, 275, 279, 280, 281, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.06.2019 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.06.2019 року і до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 28.02.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Краківська, буд. 20, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -