Рішення № 87975873, 27.02.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 461/9937/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Кайрякової К.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 М.

справа № 461/9937/19; 2/466/910/20

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування арешту з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ :

20.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування арешту з нерухомого майна, в якій просить суд ухвалити рішення, яким скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру серії ЯЯЯ №832419 від 26.12.2008, виданого згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації від 26.12.2008 № 1989, квартира АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам сім`ї, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Зазначене також підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №13202930, виданого 12.01.2007 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.09.2019 Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Під час оформлення спадщини за померлою матір`ю, позивачу стало відомо про наявність арешту на квартиру.

Так, з листа Львівського державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Львівській області №2677/01-17 від 12.11.2019 вбачається, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.01.2003 Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Львова.

Із доданої копії цієї постанови випливає, що арешт стосується всього майна, що належить ОСОБА_7 , який проживає за вищевказаною адресою.

Однак, ОСОБА_7 ані позивачу, ані членам її сім`ї невідомий, та він не був зареєстрований і не проживав в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджують довідка ЛКП „Тополя-406” № 3099 від 13.11.2019 та довідка форми № 2 ЛКП „Тополя-406” № 3100 від 13.11.2019.

12.11.2019 року позивач звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , однак листом № В-5/27111 від 26.11.2019 їй було відмовлено.

Крім того, у відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області зазначено, що матеріали виконавчого провадження В/П №65 знищені за терміном зберігання.

За даних обставин ОСОБА_1 вважає, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 порушує її права як власника квартири та підлягає скасуванню. З врахуванням вищевикладеного, позивач вимушена звернутися до суду та просить позов задовольнити.

В підготовчому судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.

Відповідно до ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Згідно Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 26.12.2006 року Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Квартира приватизована згідно з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.6).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.01.2007 року за №17464662, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13202930 від 12.01.2007 року (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.09.2019 Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.8).

Під час оформлення спадщини за померлою матір`ю, позивачу стало відомо про наявність арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

З відповіді на запит Львівського державного нотаріального архіву Головного управління юстиції у Львівській області №2677/01-17 від 12.11.2019 вбачається, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.01.2003р. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Львова (а.с.9).

Так, згідно копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.01.2003р., арешт стосується всього майна, що належить ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10).

Проте, як встановлено судом, ні позивачу, ні членам її сім`ї ОСОБА_7 невідомий та він не був зареєстрований і не проживав в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ЛКП „Тополя-406” № 3099 від 13.11.2019 та довідкою форми № 2 ЛКП „Тополя-406” № 3100 від 13.11.2019, згідно яких у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . ОСОБА_7 з 20.11.1980 року по даний час за даною адресою не був зареєстрований та не проживав (а.с.11-12).

12.11.2019 року позивач звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , однак листом № В-5/27111 від 26.11.2019 їй було відмовлено та вказано, що матеріали виконавчого провадження В/П №65 знищені за терміном зберігання (а.с.13-14).

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові може звернутися до суду з позовом про зняття арешту.

Відтак, оскільки наявність арешту на належну позивачу на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 порушує її права як власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, а тому позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідач надіслав заяву про визнання позову.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,247,263,265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

позов задовольнити повністю.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції у м. Львові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.01.2003 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Текст рішення складено та підписано 27.02.2020 року.

Суддя О. І. Ковальчук