Рішення № 87974667, 02.03.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2825/19

Провадження № 2/323/65/20

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

02.03.2020 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання Безштанківській О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду, через електронний суд, з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що з 10.09.2016 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , з якою мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач та ОСОБА_2 проживають окремо. Донька на даний час проживає разом із відповідачем. ОСОБА_2 з того часу, як дитина стала проживати з нею окремо, перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною, уникає зустрічей. Постійні сварки, які провокувала відповідач під час спільного проживання, «бруд», який вона виклала у позовній заяві про розірвання шлюбу та її поведінка після розлучення, що виявляється у перешкоджанні в спілкуванні з дитиною та постійних зверненнях до правоохоронних органів із завідомо неправдивими заявами про вчинення позивачем злочинів, спричиняють йому моральні страждання. Моральну шкоду позивач обґрунтовує емоційними та душевними стражданнями, хвилюваннями. Він відчув себе ошуканим та приниженим, що негативно позначилося на його стані здоров`я та призвело до порушення його звичного укладу життя, необхідності в судовому порядку відстоювати свої права. Моральну шкоду він оцінює в 150000,00 грн.

У своїй позовній заяві позивач також просив суд витребувати для ознайомлення виконавче провадження № 5790242 відкрите 27.12.2018 року, судову справу № 337/813/18, а також призначити судово-медичну експертизу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20.09.2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху та надано час для усунення та надано строк заявнику для усунення недоліків.

01.10.2019 року до канцелярії суду, на виконання ухвали суду від 20.09.2019 року, від заявника надійшла позовна заява у друкованому вигляді, а також додані до позовної заяви докази.

02.10.2019 року судом було зроблено запит до Комишуваської громади Оріхівського району Запорізької області з приводу місця реєстрації відповідача – ОСОБА_2

17.10.2019 року до канцелярії суду надійшла відповідь на запит з Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, відповідно до якого відповідач – ОСОБА_2 з 30.09.2016 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.10.2019 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

10.12.2019 року до суду надійшов від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому вона, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог позивача, просить у їх задоволенні відмовити. Крім цього, у даному відзиві на позовну заяву відповідач також просить провести позивачу комплексну судово-психологічну експертизу, однак доводів на необхідність її проведення нею не зазначено. Більш того, ані відповідач, ані її представник жодного разу до судового засідання не з`явилися, що позбавляє можливості суд встановити обставини необхідності проведення даної експертизи та розцінюється судом, як не підтримання раніше заявленого клопотання.

10.02.2020 року від позивача, через електронний суд, надійшла відповідь на позовну заяву в якій вказує, що доводи відповідача, які зазначені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, так як до даного відзиву не додано жодних доказів. Також, через електронний суд, позивачем було надано копії документів з матеріалів виконавчого провадження ВП № 57980242.

11.02.2020 року від позивача, через електронний суд, надійшла заява у якій він, окрім іншого, заявлене клопотання про призначення судово-медичної експертизи залишити без розгляду.

21.02.2020 року судом було витребувано з канцелярії Оріхівського районного суду Запорізької області цивільну справу № 337/813/18 (провадження № 2/323/513/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В судове засідання, яке відбувалося 02.03.2020 року, позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Також в даній заяві зазначив, що ним подані всі докази, а тому відсутня потреба у витребуванні додаткових доказів.

Відповідач у судове засідання, яке відбувалося 02.03.2020 року, не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином через свого представника, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбувалося 02.03.2020 року, не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами аудіо запису не здійснювалось.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 10.09.2016 року між позивачем – ОСОБА_1 та відповідачем – ОСОБА_4 було укладено шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1012 (т. 1 а.с. 26, 65).

За час перебування в шлюбі у сторін народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 13.04.2017 року Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (т. 1 а.с. 25, 65).

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 06.11.2017 року у розірванні шлюбу між сторонами відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини та на утримання дружини (цивільна справа № 337/813/18, т. 1 а.с. 101-103).

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.02.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 ; визначено спосіб участі ОСОБА_1 , як батька, у вихованні доньки ОСОБА_3 , з можливістю систематичних побачень, а саме: один раз на тиждень в суботу з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. за місцем проживання чи перебування дитини в присутності матері дитини ОСОБА_2 .

У січні 2018 року ОСОБА_2 повторно звернулася до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.07.2018 року позовні вимоги були задоволені та шлюб між сторонами було розірвано (т. 1 а.с. 78-82).

27.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 323/2729/17, виданого Оріхівський районним судом Запорізької області від 23.05.2018 року та постановою старшого державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Чернової Т.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 57980242 (т. 2 а.с. 6-7, 12-13, 15-16).

Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Суд погоджується із доводами позивача щодо понесених моральних страждань у зв`язку із перешкодами у спілкуванні з дитиною, оскільки вони підтверджені наступними доказами.

Так, побачення позивача ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , у відповідності до рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.02.2018 року, 01.02.2019 року, 09.02.2019 року були відкладені у зв`язку з хоробою відповідача ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 53, 67, 68, 70, 72, 73).

23.02.2019 року побачення позивача ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , у відповідності до рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.02.2018 року, не відбулося у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 проігнорувала попередження державного виконавця та покинула місце, визначене судом для спілкування батька з дитиною, що підтверджується актом державного виконавця від 23.02.2019 року (т. 2 а.с. 76).

25.02.2019 року старшим державним виконавцем Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Черновою Т.М. за чинення перешкод та ухилення від виконання судового рішення була винесена постанова про накладення штрафу на ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 80-81).

В подальшому від відповідача – ОСОБА_2 , на адресу Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 27.02.2019 року надійшла заява про те, що на період перебування у декретній відпустці вона буде проживати за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 96).

Також, від відповідача – ОСОБА_2 , на адресу Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 28.02.2019 року надійшла заява про передачу виконавчого листа за місцем теперішнього проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 97).

09.04.2019 року побачення позивача ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , у відповідності до рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.02.2018 року, не відбулося у зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 та її доньки за місцем реєстрації та місцем проживання, що підтверджуються державними актами від 09.04.2019 року (т. 2 а.с. 129-130).

10.04.2019 року від відповідача – ОСОБА_2 , на адресу Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знову надійшла заява про передачу виконавчого листа за місцем теперішнього проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 149).

02.07.2019 року начальником Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соболєвою Н.І. була направлена на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вимога виконавця з приводу перетинання ОСОБА_2 кордону України за період з 01.02.2019 року та відповідно до наданої відповіді остання перетнула державний кордон України на потягу № 74 напрямком Кривий Ріг – Москва 01.03.2019 року, іншої інформації у вказаний період не має (т. 2 а.с. 167-168).

Крім цього, 02.04.2019 року до Сніжнянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області направлено доручення щодо здійснення перевірки місця перебування (проживання) ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_3 та згідно наданої відповіді даний відділ виконати доручення не має можливості, так як м. Сніжне Донецької області є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що підтверджується постановою про відкладення проведення виконавчих дій від 05.07.2019 року (т. 2 а.с. 173-174).

Таким чином, на даний момент не можливо, з об`єктивних причин, перевірити місце перебування відповідача ОСОБА_2 та її малолітньої дитини.

Більш того, відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідач 01.03.2019 року взагалі виїхала на територію Російської Федерації та на момент надання центром інформації на територію України не в`їздила.

Вказане свідчить про те, що дійсно права позивача на спілкування з його дитиною порушені, що не може не спричиняти йому моральних страждань.

Стаття 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином, лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У відповідності до вимог п.9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтями 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

З урахуванням наведеного суд вважає, що незаконними діями ОСОБА_2 щодо перешкод у спілкуванні з дитиною, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з її протиправною поведінкою і неможливістю спілкування з донькою.

Суд при визначенні розміру моральної шкоди також враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача та її майновий стан, а також розмір заборгованості позивача зі сплати аліментів на утримання дитини та дружини, та виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості та співмірності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 1000,00 грн.

Крім цього, суд відхиляє доводи позивача стосовно ухилення відповідача від виконання рішення суду та порушення права позивача на спілкування з його дитиною за період до 29.10.2018 року, так як оцінка даним доводам була надана Запорізьким апеляційним судом при винесенні постанови по справі № 337/813/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та судом апеляційної інстанції були відхилені, а в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено. Дане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили з моменту його винесення та доказів його скасування судом касаційної інстанції суду не надано.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не ухилення нею від виконання рішення суду та наявності можливості у позивача на спілкування з донькою за місцем її перебування, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , так як дана територія тимчасово не підконтрольна державним органам України та під час примусового виконання рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.02.2018 року Оріхівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не вдалося встановити чи достовірна дана інформація.

Більш того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.01.2016 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та з об`єктивних причин не може виїхати на тимчасово не підконтрольну територію органам державної влади України, про що, на переконання суду, не могла не знати відповідачка.

Таким чином, доводи позивача за інший період часу, а саме з моменту повторного звернення позивача до виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.02.2018 року, відповідачем не спростовані, а навпаки, частково підтверджені відповідачем у наданому відзиві.

Щодо доводів позивача про завдання моральної шкоди шляхом викладення неправдивих даних у позовній заяві про розірвання шлюбу та звернення відповідача до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину позивачем, то в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідач, як громадянка України, має право на звернення до правоохоронних органів із заявами про вчинення, на її думку, злочинів. За завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину особа несе відповідальність згідно до положень Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.В. Смокович