Ухвала суду № 87973781, 27.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12581/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі – Матіко Я.Ю., за участю прокурора Запольського Д.Є., слідчого – Гельжинського Р.Л., підозрюваного – ОСОБА_1 та його захисника – Попович В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя і здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції Гельжинського Р.Л. у кримінальному провадженні №120190700000000170 від 07.06.2019 року про застосування відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з повною середньою освітою, тимчасово не непрацюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, -

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що міжрегіональна організована злочинна група з числа мешканців Закарпатської та Дніпропетровської областей, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та невстановлена досудовим розслідування особа, протягом тривалого часу займалися виготовленням та збутом психотропних речовин в особливо великих розмірах так і в роздріб, як на території Закарпатської та Дніпропетровської областей. Вказані особи налагодили канал постачання психотропних речовин з м. Дніпро на територію Закарпатської області та в протилежному напрямку.

За спільною узгодженістю та з метою недопущення викриття злочинних дій, члени злочинної групи застосовували заходи конспірації, яких повинні були дотримуватись всі члени групи, а саме у телефонних розмовах ОСОБА_1 координував діями ОСОБА_2 , а невстановлена досудовим розслідуванням особа, координувала діями ОСОБА_3 , при цьому особи, які здійснювали безпосереднє перевезення психотропних речовин між областями, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прямого контакту один з одним не мали. Також в ході телефонних розмов вони не вживали дійсної назви психотропних речовин, пакунків, ваги та вартості, а вживали іншу зрозумілу для них лексику, при цьому всі учасники групи усвідомлювали протиправний характер своїх дій, свідомо їх вчиняли та прагнули досягти єдиного результату – збагатитися за рахунок не законного збуту психотропної речовини.

Так, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб реалізуючи корисливий умисел, спрямований на збагачення шляхом незаконного збуту психотропної речовин, домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою про зустріч, щодо збуту кристалічної речовини «метамфетаміну», яка мала відбутись 05.11.2019 року на об`їзній дорозі неподалік від м.Львів.

05.11.2019 ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 та Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, реалізуючи корисливий умисел, спрямований на збагачення шляхом незаконного збуту психотропної речовини координуючи дії ОСОБА_2 , який в свою чергу керуючи автомобілем марки «Citroen», литовської реєстрації НОМЕР_1 виїхав з м.Ужгород та слідував маршрутом про який йому повідомляв ОСОБА_1 .. У вказаному автомобілі ОСОБА_2 , незаконно перевозив та зберігав невстановлену досудовим розслідування кількість психотропної речовини «метамфетамін», яку він попередньо отримав від ОСОБА_3 , та не зміг збути через її неналежну якість.

В свою чергу ОСОБА_3 реалізовуючи попередню домовленістю ОСОБА_1 та невстановленої досудовим розслідуванням особою, щодо незаконного збуту психотропної речовини виїхав на автомобілі марки «Audi А6», д.н.з. литовської реєстрації НОМЕР_2 з м.Дніпро. У вказаному автомобілі ОСОБА_3 зберігав психотропну речовину «метамфетамін», яку мав збути ОСОБА_2 . Всі дії ОСОБА_3 координувалися невстановленою досудовим розслідуванням особою, щодо місця зустрічі з ОСОБА_2 та збутом психотропної речовини «метамфетамін».

В подальшому в час коли мала відбутись зустріч між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме обидва знаходились на об`їзній дорозі м.Львів, ОСОБА_3 05.11.2019 о 15.00 год. було затримано працівниками ГУНП в Закарпатській області в с.Підберізці, Львівської області на трасі «Київ-Чоп». В ході огляду належного йому автомобіля, з підлокітника заднього сидіння вилучено поліетиленовий пакет в середині якого містилась кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта №6/649 від 07.11.2019 в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальною вагою 370,2802 грама.

В цей же час працівниками поліції ГУНП в Закарпатській області при затриманні неподалік с.Підберізці, Львівської області на автодорозі сполучення «Львів-Золочів» біля АЗС «Укрнафта» ОСОБА_2 , намагаючись уникнути кримінальної відповідальності та затримання, втік від переслідування та по дорозі викинув з автомобіля мобільний телефон марки «Fly» та два прозорі пакети з кристалічною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта №6/648 від 14.11.2019 в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено – метамфетамін загальною вагою 1,7723 грама, які було вилучено працівниками ГУНП в Закарпатській області в ході огляду місця події на шляху втечі ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено, що вага психотропної речовини «метамфетамін», що складає п`ятнадцять і більше грам відноситься до особливо великих розмірів.

Окрім того ОСОБА_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність пов`язану зі збутом наркотиків та всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 та Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, реалізуючи корисливий умисел, спрямований на збагачення шляхом незаконного збуту психотропної при невстановлених слідством обставинах, місці, часі та особі, умисно, незаконно, з метою збуту придбав наркотичний засіб, який згідно висновку експерта №6/27 від 11.01.2020р. є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - наркотичний засіб концентрат з макової соломи. Маса концентрату з макової соломи в перерахунку на суху, у наданій на експертизу в`язкій речовині темно-коричневого кольору, становить 494,7890 грам, яку ОСОБА_1 , умисно, незаконно, зберігав з метою збуту, до поки 10.01.2020 біля 20.00 год. знаходячись в с. Шенборн, Мукачівського району незаконно збув за 4800 (чотири тисячі вісімсот) доларів США ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_2 .

За таких обставин ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут психотропних речовин та наркотичних засобів, в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

24.02.2020р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Оголошена ОСОБА_1 підозра у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовується здобутими в ході досудового слідства доказами.

Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, оскільки санкція статті Кримінального кодексу, що йому інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Крім цього, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків злочину та інших учасників вказаного злочину.

Слідчий зазначає, що оскільки ОСОБА_1 раніше вчиняв тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за що був засудженим до позбавлення волі, та звільнившись з місць позбавлення волі, продовжив злочину діяльність у даній сфері, а також Мукачівським міськрайонним судом відносно ОСОБА_1 , проводиться судовий розгляд справи, де останній обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.306 та ч.3 ст.307 КК України, окрім того ОСОБА_1 наразі підозрюється у перевезенні, зберіганні та збуті наркотичних засобів та психотропних речовин у особливо великих розмірах, збагачувався від вказаної злочинної діяльності та інших джерел доходу не має, що дає підстави стверджувати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може і в подальшому продовжити злочинну діяльність, що він і робив.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що ОСОБА_1 займався незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, а тому сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

За таких обставин, слідчий у клопотанні просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий Гельжинський Р.Л. клопотання підтримав, просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає, що ОСОБА_1 може ухилитися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. Поряд з цим, при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_1 застави, слідчий просив врахувати тяжкість вчиненого злочину, особу підозрюваного та визнати вказаний випадок виключним, призначивши ОСОБА_1 розмір застави вище верхньої межі, що передбачено законом для даного виду злочину.

В судовому засіданні прокурор Запольський Д.Є. клопотання підтримав з викладеними в ньому мотивами та просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Попович В.І. в судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Захисник, вважає, що ризики названі стороною обвинувачення, базуються на припущеннях, оскільки ОСОБА_1 не має на меті впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню. Просив врахувати, що його підзахисний має на меті працевлаштуватись, інвалід по хворобі, у зв`язку з чим застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21-00 год. по 06-00 год.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу. Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

24.02.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.

Слідчий суддя враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується дослідженими доказами, а саме: оглядом місця події від 05.11.2019 р., висновками експерта №6/649 від 07.11.2019р., №6/648 від 14.11.2019р., №СЕ-19/109/10-2ВЗ/20 від 24.01.2020 р., №6/27 від 11.01.2020 р., протоколом слідчого експерименту від 03.02.2020р., протоколом огляду предмету ві 21.02.2020 року, протоколом огляду предмету від 31.01.2020 року, протоколом затримання ОСОБА_4 від 11.01.2020 року, протоколом допиту ОСОБА_4 від 11.01.2020 року, протоколом додаткового допиту підозрюваного від 03.02.2020 року, протоколом огляду предмету від 20.02.2020 року, негласними слідчими діями, які були досліджені в судовому засіданні, та іншими матеріалами кримінального провадження.

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Відповідно до копії повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 24.02. 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, психотропних речовин, в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого, та санкція за вчинення якого, згідно ч. 3 ст. 307 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленні волі на строк від дев`яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків злочину, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому продовжити злочинну діяльність, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 суд враховує його особу та те, що він є інвалідом третьої групи, однак при цьому, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 раніше судимий за аналогічний злочин та в провадженні Мукачівського міськрайонного суду перебуває інше кримінальне провадження, в якому ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні аналогічного умисного злочину і відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 301 050 грн., і не зважаючи на це, ОСОБА_1 , в той же час, організовує та вчиняє нові злочини, які являють собою надзвичайну небезпеку для суспільства, оскільки як слідує з наданих суду матеріалів, зокрема з досліджених у судовому засіданні негласних слідчих дій, ОСОБА_1 в телефонному режимі координував діями підозрюваного ОСОБА_2 , який здійснював безпосереднє перевезення психотропних речовин між областями. Крім того, 10.01.2020 р., о 20-00 год. ОСОБА_1 незаконно збув небезпечну наркотичну речовину, в розмірі 494,7890 грам, за 4800 дол. США.

Крім цього, слідчий суддя враховує спосіб життя підозрюваного, зокрема, те, що підозрюваний раніше вчиняв тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за що був засудженим до позбавлення волі, на даний час офіційно ніде не працює, не має постійного джерела доходу, відсутність постійних заробітків, а тому існує високий ризик того, що перебуваючи на волі, останній може вчинити новий злочин або продовжити злочин, у вчиненні якого підозрюється.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину спрямованого на незаконне придбання, зберігання, перевезення та збут наркотичних засобів та психотропних речовин широкому колу осіб, що придбавали наркотики та збагачення від вказаної злочинної діяльності, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. В зв`язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.

Що стосується тверджень сторони захисту, що ОСОБА_1 будучи інвалідом 3 групи не може утримуватися в місцях позбавлення волі, то вказані твердження є непідтвердженими, оскільки матеріали справи не містять належних доказів неможливості утримання ОСОБА_1 під вартою.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 при застосуванні до нього більш м`якого заходу, ніж тримання під вартою і в подальшому може продовжити скоювати аналогічні кримінальні правопорушення, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків злочину з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно останнього у виді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. У п.3 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана норма визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення у якому підозрюється особа - злочин, передбачений ч.3 ст. 307 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, зокрема який є організатором злочинного угрупування, а також звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, ОСОБА_1 будучи безробітним сплачує суму застави, призначену судом, у розмірі 301050 грн., залишаючись на волі та продовжуючи свою незаконну діяльність, що свідчить про те, що підозрюваний збагачується саме за рахунок вчинених злочинів, а тому суд вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідним визначити йому заставу у – вісімсот п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 786 700 (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч) грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на ОСОБА_1 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов`язки.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з повною середньою освітою, тимчасово не непрацюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 11 год. 10 хв., 25 квітня 2020 року.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою рахувати з моменту його фактичного затримання – з 11 год. 10 хв., 27 лютого 2020 року.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків передбачених КПК України, - в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 786 700 грн.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк