Рішення № 87972285, 26.02.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15395/19

Провадження №2/521/768/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Манюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до Першого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області про звільнення майна з-під арешту, в якому просила звільнити з-під арешту та заборони на відчуження квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Позов обґрунтований такими обставинами. Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . З листа Одеського державного нотаріального архіву від 29.07.2019 року позивач дізналась, що на належну їй квартиру накладено арешт. Підставою арешту є постанова б/н від 20.01.2005 року, яка винесена Першим ВДВС Малиновського РУО м. Одеси. На звернення позивача, листом № 21465 від 11.09.2019 року начальник Першого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області повідомила, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на вказану квартиру Першим ВДВС Малиновського РУО м. Одеси накладено арешт, проте, у зв`язку із завершенням строку зберігання матеріали виконавчого провадження знищені. Позивач зазначає, що наявність арешту та заборони на відчуження квартири, порушує її право володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач у відкрите судове засідання не з`явилась, подала до канцелярії суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Вказала, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення, просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судових ухвал та повісток, про причини неявки не повідомив, відзив на позов до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, викладеної у заяві, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами виникли внаслідок захисту права власності та регулюються Главою 29 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження».

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2003 року. Право власності зареєстровано 30.10.2003 року в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 2805-стр. 104- кн. 501. (а.с. 4).

З листа Одеського державного нотаріального архіву від 29.07.2019 року позивач дізналась, що на належну їй квартиру накладено арешт.

З вказаного листа вбачається, що серед документів архівного фонду №30, переданих на держане зберігання міститься інформація, що Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою 05.11.2005 року за реєстровим № 404 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Відомості щодо зняття арешту (заборони) в матеріалах справи відсутні. Підстава: Справа № 2-24 «Розпорядження по накладенню і зняттю заборони відчуження нерухомого майна» Сьомої Одеської державної нотаріальної контори 01.11.2005 року - 05.11.2005 року, том № 12, стор. 120 (а.с.5).

З листа начальника Першого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеської області № 21765 від 11.09.2019 року ОСОБА_2 , вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на вказану квартиру Першим ВДВС Малиновського РУО м. Одеси накладено арешт, номер запису про обтяження: 25628082 від 05.11.2005 року на підставі постанови б/н від 20.10.2005 року, яка винесена Першим ВДВС Малиновського РУО м. Одеси. У зв`язку із завершенням строку зберігання матеріали виконавчого провадження №31861727 знищені (а.с.7).

Відповідно до постанови Першого ВДВС Малиновського РУО м. Одеси про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 20.10.2005 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-8035, виданого 06.07.2005 року місцевим судом Малиновського району м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Одесатеплоенерго» грошової суми у розмірі 1743,05 гривень накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є рішення суду.

В зв`язку із тим, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-8035, виданого місцевим судом Малиновського району м. Одеси закінчено, а матеріали виконавчого провадження знищено за завершенням строку зберігання, суд вважає, що наявність арешту на належну позивачу квартиру порушує її право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так як виконавче провадження, в межах якого накладався арешт, знищено, позивач не має можливості здійснити дії щодо зняття арешту з належного їй майна, тому арешт підлягає зняттю за рішенням суду.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 258-259, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 25628082, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020 року.

Суддя: Ю.В. Тополева