Ухвала суду № 87972072, 03.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/17324/19

Провадження № 1-кс/947/1884/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі Цвігун А.В., за участю слідчого Богданової Є.М., представника ОСОБА_1 - адвоката Токаєвої Ю.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Богданової Є.М., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Томашевським С.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160500000077 від 05.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3,4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160500000077 від 05.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.01.2019 до Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою звернувся громадянин ОСОБА_2 в якій він просить вжити невідкладні міри правового характеру за фактом незаконного заволодіння чужим майном, а саме кватирою АДРЕСА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення можливих кримінально-протиправних дій може бути причетний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.02.2020 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук фактичного місця проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 (цивільна дружина ОСОБА_1 ), в результаті якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

Оскільки вилучене майно має суттєве значення для досудового розслідування, так як таке майно підтверджує причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.

В судовому засіданні слідчий вимоги поданого клопотання підтримала у повному обсязі.

Представник в судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання заперечувала, зазначивши, що після повернення такого клопотання прокурору, стороною обвинувачення не було усунено відповідних недоліків, про які було зазначено в ухвалі слідчого судді.

Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2020 року аналогічного роду клопотання в рамках даного кримінального провадження вже поверталося прокурору з встановленням відповідного строку для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків.

Між тим, як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, стороною обвинувачення при повторному зверненні до слідчого судді з вказаним клопотанням не було усунено відповідних недоліків, про які було зазначено в ухвалі слідчого судді від 24.02.2020 року, в зв`язку з чим повторно не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідно обґрунтування необхідності арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, у клопотанні сторони обвинувачення не зазначено, яке відношення вилучені речі мають для розслідування факту можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, як і належним чином не обґрунтовано, на підставі яких відомостей слідчий відніс вилучені речі до категорії речових доказів.

Вказані обставини у сукупності, позбавляють можливості слідчого суддю розглянути дане клопотання з дотриманням усіх вимог законодавства, в зв`язку з чим, з огляду на вищевказані доводи, слідчий суддя приходить до переконання, що таке клопотання підлягає повторному поверненню прокурору.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Богданової Є.М., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Томашевським С.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160500000077 від 05.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3,4 ст. 190 КК України – повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.