Ухвала суду № 87971988, 02.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4282/20

Провадження № 2-з/947/429/20

УХВАЛА

02.03.2020 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Довженка Олексія Юрійовича щодо вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни ( номер свідоцтва 3938), третя особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ 41407330) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

27.02.2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 07.06.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №5160.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 02.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Одночасно з позовом представник позивача –адвокат Довженко О.Ю. звернувся до суду з заявою про застосування судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження №55663053, відкритого 30.01.2018 року постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби в м.Одесі ГТУЮ в Одеській області Золотар О.В. до набрання законної сили рішення суду за вказаною справою, мотивуючи заяву тим, що в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого напису державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та, тому позивач має ризик лишитися свого майна в разі реалізації арештованого майна, а в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , все стягнуте та таким виконавчим написом підлягає поверненню позивачу, для чого йому необхідно звертатись з відповідним позовом до Банку, в разі продажу арештованого майна з прилюдних торгів, зазначене унеможливить відновлення його права власності тому невжиття заходів забезпечення позову в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, що є підставою для звернення з заявою про застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд розглянувши заяву, дослідивши додані до неї матеріали, встановив наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст.150ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.2ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані

про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Визначений ст.152 ЦПК перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.

В даному випадку, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження ВП №55663053.

Відповідно до положення ст.11 закону «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного й повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Такий висновок зробив ВС в постанові №211/129/18-ц.

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.151 - 153 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Довженка Олексія Юрійовича щодо вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни ( номер свідоцтва 3938), третя особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ 41407330) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луняченко В. О.