Рішення № 87970890, 03.03.2020, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1918/19

провадження № 2/632/76/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Росоха А.В., за участю секретаря Бойченко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайському Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

У С Т А Н О В И В :

21.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій вказав, що 22 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу в борг гроші в сумі 5 000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути гроші в сумі 5 000 доларів США та 500 доларів США процентів, через три місяці до 22 травня 2019 року, в підтвердження чого вона написала власноручно розписку.

В зазначений строк грошові кошти не були повернуті. Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач відмовляється у добровільному порядку повертати гроші, єдиним способом захисту своїх прав позивач вбачає звернення до суду з відповідною заявою.

24 грудня 2019 року відкрито провадження у справі призначено підготовче засідання на 21 січня 2020 року.

21 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12 лютого 2020 року.

12 лютого 2020 року відкладено розгляд справи на 03 березня 2020 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Позивач у судове засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, у судове засідання не прибула, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила, відзиву у встановлений строк не надала.

Враховуючи одночасне існування вищезазначених умов суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В суді встановлено, що згідно оригінала розписки від 22 лютого 2019 року, ОСОБА_2 отримала у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000,00 доларів США та зобов`язалась їх повернути протягом трьох місяців з відсотками 500 доларів США, а всього 5 500 доларів США (а.с.26).

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оцінюючи договір позики суд приймає до уваги те, що за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, розписка про отримання у борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, а отже розписка є не лише фактом укладення договору, а й фактом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.

Крім того, також слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником.

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р.(№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. (№6-50цс16).

Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 р. розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд повинен виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 р. за наслідками розгляду справи № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

При цьому, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні висновки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, предметом доказування в спірних правовідносинах сторін є як факт існування між сторонами правовідносин, які виникають з договору позики, де належним доказом на підтвердження факту передачі коштів є боргова розписка, так і факт повернення чи неповернення позичальником грошових коштів.

Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року та 2 липня 2014 року виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від його найменування і з огляду на установлені результати - робити відповідні правові висновки.

Звертаючись до суду із вказаним позовом про стягнення боргу за договором позики, позивач ОСОБА_1 посилався, як на доказ підтвердження отримання відповідачем спірної суми позики на розписку від 22 лютого 2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, тому оцінюючи дану боргову розписку, суд визнає її як належний та допустимий доказ на підтвердження існування між сторонами правовідносин, які виникають з договору позики.

За таких обставин, досліджуючи боргову розписку, яка міститься в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що дана розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов`язань й відповідно свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

При цьому, згідно із вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань не виконав, позичених коштів у домовлений строк не повернув, то суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

В порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу стягненню не підлягають, оскільки угода від 20 листопада 2019 року укладена між адвокатом та позивачем по справі не містить відомостей про виконання доручення.

Оскільки позивач є інвалідом 2 групи та звільнений від сплати судового збору тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 141,247, 259, 264, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. ст. 509, 1046-1049 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 123 288 (сто двадцять три тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень, проценти за користування грошовими коштами 12 328 (дванадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або через Первомайський міськрайонний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Держава в особі Державної судової адміністрації України, реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст рішення суду складено 03.03.2020.

Суддя: А. В. Росоха