Ухвала суду № 87969862, 02.03.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2825/20

Провадження № 1-кс/638/736/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Дзержинський райсуд м. Харкова в складі:

слідчого судді Семіряд І.В.

за участю секретаря Тітової М.О.

за участю :

прокурора Аракеляна В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харків клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Беляєва І.С., погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Аракеляном В.О. про накладення арешту по кримінальному провадженню № 12020220480000717 від 20.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020 слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, яке погоджено з прокурором Харківської місцевої прокуратури №1.

Клопотання обґрунтовує тим, що СВ Шевченківським ВП ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12020220480000717 від 20.02.2020 за ч. 3 ст.190 КК України.

Під час проведення досудового розслідування допитано як потерпілу ОСОБА_1 , яка повідомила про те, що познайомилась з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та одружились з ним 28.08.1998.

Проживаючи у шлюбі з ОСОБА_2 у грудні 2001 року придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування №1737 від 05.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Олійник Л.М. ХМНО, ОСОБА_2 вступив у право власності на вищевказану квартиру, обіцяючи, що коли їх спільний син ОСОБА_3 підросте він одразу перепише зазначену квартиру на нього.

Зі слів ОСОБА_1 , під час проживання у шлюбі з ОСОБА_2 конфліктних ситуацій не виникало.

Протягом всього спільного життя з ОСОБА_2 стосунків з його матір`ю – ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 (відчим ОСОБА_2 ) майже не підтримували.

04.10.2018 ОСОБА_2 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої перебував близько трьох тижнів у лікарні діагнозами: ЗЧМТ, струс головного мозку, токсична енцефалопатія, психорганічний синдром, ІХС, кардіосклероз, ГХ 2 ст., вестибуло-атактичний синдром, численні подряпини кінцівок.

Після зазначеної події ОСОБА_2 почав поводити себе дивно, виказував суїцидальні наміри, поводився агресивно, почав забувати, що говорив, де він знаходиться, а також впізнавати членів родини.

Через деякий час до квартири за адресою: АДРЕСА_1 переїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , мотивуючи це необхідністю догляду за ОСОБА_2 .

Допитана ОСОБА_1 пояснила, що після переїзду до їх квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , користуючись тим, що ОСОБА_2 хворіє, забуває, що каже, почала налаштовувати останнього проти його жінки та сина, надавати алкогольні напої, які погіршували стан хворого.

Після отримання травм ОСОБА_2 періодично проходив стаціонарне лікування. Лікарі повідомляли ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 потрібен постійний нагляд або його потрібно направити в психоневрологічний диспансер закритого типу.

Зі слів ОСОБА_1 , інколи ОСОБА_2 залишався під наглядом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У цей час стан хворого погіршувався у наслідок неналежного догляду.

У середині липня 2019 року ОСОБА_4 змінила замки на вхідних дверях квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у якій з 2001 року разом мешкали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зі своїм спільним сином. Усі документи та матеріальні цінності, які знаходились в квартирі, залишились у володінні матері ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_4 .

У зв`язку з чим ОСОБА_1 разом з сином переїхала до іншої квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Після цього, стан ОСОБА_2 , який залишився під наглядом лише ОСОБА_4 , значно погіршився.

27.07.2019 ОСОБА_2 госпіталізували до лікарні з діагнозом «Гранулюючий пролежень лівого кульшового суглобу, бешихи лівого стегна, ериматозна форма» та перевели до Харківської міської лікарні №31 в якій останній перебував до 09.08.2019 з діагнозом «Флегмона лівого стегна».

Також ОСОБА_1 повідомила, що випадково дізналась про те, що існує позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

27.09.2019 на дому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оформлено договір дарування квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після чого, ОСОБА_4 зверталась до центра надання адміністративних послуг для зняття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

01.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про визнання особи недієздатною та призначення її опікуном.

05.02.2020 ОСОБА_1 виявила в судовому реєстрі позов відносно неї, щодо поділу спільного майна подружжя.

Під час огляду інтернет мережі ОСОБА_1 встановила, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , виставлена для продажу на сайті «dom.ria.com» з ID16693802, вартістю 85 000$ доларів США від 03.02.2020.

19.02.2020 потерпілій зателефонував орендатор нежитлового приміщення на ім`я ОСОБА_7 , яке перебуває в спільній сумісній власності подружжя, оформлене на ОСОБА_2 та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , і повідомив, що 19.02.2020 працівником «ХарківОблЕнерго» за заявою ОСОБА_2 зазначене приміщення відключено від електромережі.

ОСОБА_1 зазначила, починаючи з жовтня 2018 року вона сплачувала за всі комунальні послуги, штрафи, лікування та інші платежі.

Враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування виникають сумніви у законності правочину та дійсному волевиявленню ОСОБА_2 , тому не накладення арешту на квартиру в житловому будинку та нежитлове приміщення багатоповерхового житлового будинку може зашкодити подальшому встановленню істини по кримінальному провадженню.

Також слідчим зазначено, що квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 116,1 кв.м., належить ОСОБА_8 на підставі договору дарування, серія та номер: 5697, виданий 27.09.2019 приватним нотаріусом Ємець І.О. Харківського міського нотаріального округу Харківської області (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1924924863101, номер запису про право власності: 33434919 від 27.09.2019 року).

Окрім того, слідчий в клопотанні вказує, що нежитлове приміщення цокольного поверху №4-1-:-4-7, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 85,5 кв.м., належить ОСОБА_2 на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, справа №2-9160/07 від 20.11.2007 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17035127 від 13.12.2007 з реєстраційним номером 7522020, номер запису В-11723).

У зв`язку з чим слідчий просить задовольнити клопотання про накладення арешту.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про розгляд клопотання за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 170 КПК України- арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Приймаючи до уваги викладене, з урахуванням того, що слідчим доведено, що накладення арешу на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , необхідне з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об`єктивних обставин у кримінальному провадженні, проведення та дослідження всіх наявних, та встановлених дій, пов`язаних з укладенням договорів, встановлення всіх осіб, які причетні до вчинення правопорушення.

Окрім того, накладення арешту на квартиру необхідно для унеможливлення здійснення дій, пов`язаних із здійсненням продажу, переоформленням, передачею в заставу, найм, дарування або відчуження майна іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності та збереження речових доказів.

Проте, слідчим не доведено необхідність накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення цокольного поверху №4-1-:-4-7, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим клопотання в цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. ст. 40,131,132,170,171 КПК України слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Беляєва І.С., погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Аракеляном В.О. про накладення арешту по кримінальному провадженню № 12020220480000717 від 20.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України – задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_8 .

В задоволенні клопотання про накладення арешту на нежитлові приміщення цокольного поверху №4-1-:-4-7, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 02.03.2020.

Слідчий суддя: Семіряд І.В.