Ухвала суду № 87969792, 02.03.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/254/20

провадження №1-кп/619/173/20

УХВАЛА

іменем України

27 лютого 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Булах С.М.,

прокурора – Івахненко І.С.,

захисника потерпілого – Тимошенко В.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченої – ОСОБА_2 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинувачених – Мироненко С.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12017220280001544 від 21.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшов затверджений обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12017220280001544 від 21.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України.

Ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.

Захисник Мироненко С.С. в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв?язку з порушенням вимог КПК України. Так, в обвинувальному акті відсутня жодна інформація про потерпілого ОСОБА_4 , а також його анкетні відомості, що є грубим порушенням п.3 ч.2 ст.291 КПК України, який визначає обов`язковість вказування анкетних відомостей кожного потерпілого. Також наявність даних документів у матеріалах справи не відображена у реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12017220280001544. Таким чином сторона обвинувачення у даному документі неповно відобразила об`єкт складу кримінального правопорушення, яке розслідувалося у кримінальному провадженні №12017220280001544 від 21.10.2017 року. До того ж, в обвинувальному акті не в повному обсязі зображена об`єктивна сторона злочину, за яким звинувачується ОСОБА_3 , а саме за ч.1 ст.186 КК України. В ході досудового розслідування ОСОБА_5 не надав жодного документу, що підтверджує розмір шкоди, завданої через зникнення чоток. Тому сторона обвинувачення була зобов`язана провести експертизу для з`ясування їх матеріальної цінності, але цього з невідомих причин не зробила. В обвинувальному акті, а саме в частині опису ходу досудового розслідування (стр.1), в абзаці п`ятому зазначається «28 жовтня 2019 року прокурором Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Лисенко В.О. в одне кримінальне провадження №12017220280001544 за ч.2 ст.296 та ч.1 ст.185 КК України об`єднані досудові розслідування кримінальних проваджень за №№12017220280001544 від 21 жовтня 2017 року, за ч.2 ст.296 КК України та №12019220280001482 від 28 жовтня 2019 року, за ч.1 ст.186 КК України». Сторона захисту не має розуміння, з якого приводу слідчим Нагорнюком П.М. у вищезазначеній частині обвинувального акту вказується ч.1 ст.185 КК України. Разом с цим вказується, що досудове розслідування закінчено як за ч.1 ст.185 КК України, так і ч.1 ст.186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, та підстав для повернення обвинувального акту немає.

Захисник потерпілого ОСОБА_5 - Тимошенко В.М. в судовому засіданні покладався на розсуд суду.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили задовольнити заявлене клопотання.

Дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Так, відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Так, стороною захисту на досудовому слідстві було подане клопотання №06/19 від 09.12.2019, у якому просилося визнати власника пошкодженого автомобіля «BMW» модель «520», зеленого кольору з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » ОСОБА_4 потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Дане клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 №06/19 від 09.12.2019, згідно якого він просив визнати власника пошкодженого автомобіля «BMW» модель «520», зеленого кольору з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » ОСОБА_4 потерпілим у даному кримінальному провадженні, було задоволене, що підтверджується відповіддю №29344 від 11.12.19 слідчого П.М. Нагорнюка.

Проте в обвинувальному акті відсутня жодна інформація про потерпілого ОСОБА_4 .

Також наявність даних документів у матеріалах справи не відображена у реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12017220280001544.

Потерпілим у кримінальному провадженні, як визначено у ст.55 КПК України, може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Пунктом 3 ч.2 ст.291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Крім того, в обвинувальному акті вказано про спричинення своїми протиправними діями відносно автомобіля «BMW» модель «520», зеленого кольору з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 у відповідності до висновку судової авто товарознавчої експертизи №20229 від 18 грудня 2017 року матеріального збитку на суму 24 976 гривень 58 копійок. Проте, вказані матеріальні збитки не могли бути спричиненими ОСОБА_5 , оскільки останній не є його власником. ОСОБА_5 користувався вказаним автомобілем, власником якого є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі довіреності серії НОМЕР_2 від 28 червня 2014. А отже завдані матеріальні збитки були завдані саме ОСОБА_4 і у разі доведення вини обвинувачених у передбаченому законом порядку мають відшкодовуватися останньому.

За змістом ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Також, в обвинувальному акті не в повному обсязі зображена об`єктивна сторона злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_3 , а саме за ч.1 ст.186 КК України. Так, зазначено: «шляхом вільного доступу заволодів особистим майном ОСОБА_5 , що знаходилося у салоні вказаного авто, а саме грошовими коштами, у розмірі 400 долларів США, що згідно даних Національного Банку України на 18 жовтня 2017 року в перерахунку на гривню, складає – 20593 гривні 72 копійки, та 1000 гривень, та чотками ручної роботи виконаними зі слонової кістки, що має цінність для потерпілого як подарунок».

Неповнота об`єктивної сторони кримінального правопорушення полягає у тому, що в обвинувальному акті не вказано, з якого саме місця було здійснене викрадення майна потерпілого.

Зазначене не дає змоги суду зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичним формулюванням.

Такі суперечності, на думку суду, позбавляють суд можливості роз?яснити обвинуваченому суть обвинувачення у відповідності до вимог ст.348 КПК України.

Таким чином, відсутність належного викладення формулювання конкретного обвинувачення в обвинувальному акті, може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред?явленого обвинувачення та роз?яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Аналіз змісту зазначених вимог закону у сукупності свідчить про те, що конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду. Разом з тим, обвинувальний акт повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але й формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті формулювання обвинувачення з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування та, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно за ст. 91 КПК України, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст.337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акту.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Адже відповідно до ч.3 ст.374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Крім того, в обвинувальному акті, а саме в частині опису ходу досудового розслідування (стр.1), в абзаці п`ятому зазначено: «28 жовтня 2019 року прокурором Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Лисенко В.О. в одне кримінальне провадження №12017220280001544 за ч.2 ст.296 та ч.1 ст.185 КК України об`єднані досудові розслідування кримінальних проваджень за №№12017220280001544 від 21 жовтня 2017 року, за ч.2 ст.296 КК України та №12019220280001482 від 28 жовтня 2019 року, за ч.1 ст.186 КК України». Разом с цим зазначено, що досудове розслідування закінчено як за ч.1 ст.185 КК України, так і ч.1 ст.186 КК України.

Проте про факт крадіжки, що передбачене ч.1 ст.185 КК України в змісті обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженні не відображено.

Також, на сторінці №9 обвинувального акту, а саме в частині опису загальної шкоди, нанесеної потерпілому зазначається «матеріальна шкода в ході вказаного кримінального правопорушення нанесена: потерпілому ОСОБА_5 , нанесено майновий збиток на суму – 36570 гривні 30 копійок».

Вказане формулювання вказує на те, що матеріальна шкода нанесена усіма трьома обвинуваченими, тоді як згідно обвинувального акту, всі дії, котрі направлені на спричинення матеріальної шкоди були здійснені не усіма трьома суб`єктами. Зокрема, лише ОСОБА_3 обвинувачується за ч.1 ст.186 КК України із визначеною матеріальною шкодою в розмірі 11 593 гривні 72 копійки і в той же час, шкода в розмірі 24 976 гривні 58 копійок, яка спричинена автомобілю відноситься не до ОСОБА_5 , а до власника цього автомобіля – ОСОБА_4 .

Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.91 КПК України подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення є обставиною, яка підлягає доказуванню в кримінальному провадженні.

Разом з тим, сторона обвинувачення в порушення вимог ч.1 ст.91 КПК України при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення в частині мотиву дій обвинувачених обмежилася загальними фразами щодо виникнення злочинного умислу.

Тобто, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не конкретизовано формулювання фактичних обставин з врахуванням всіх виявлених під час досудового розслідування обставин в повному обсязі з дотриманням вимог КПК України, не детально з`ясована та описана подія кримінального правопорушення, що свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення та порушує право обвинувачених на захист.

Всі ці обставини свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому у даному випадку суд погоджується з доводами захисника про те, що є перешкодою для постановлення по справі законного і обгрунтованного та справедливого судового рішення, що є безумовною підставою для повернення акту прокурору в порядку п.3 ч.2 ст.314 КПК України та виконання вимог КПК України з дотриманням права підозрюваного на захист.

Вказані обставини, згідно КПК України, є обов`язковими вимогами стосовно змісту обвинувального акту та фактичних обставин злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017220280001544 від 21.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 02 березня 2020 року о 15.00

Суддя Л. В. Калиновська