Рішення № 87968127, 17.02.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12895/19

Провадження № 2/234/781/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Антонюка Д.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Максюти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (далі УПФУ у м. Краматорську) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 38612,03 грн. та моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн..

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона перебуває на обліку в УПФУ у м. Краматорську та отримує пенсію за віком, яка є для неї єдиним джерелом до існування. У вересні 2018 року їй припинили виплату пенсії, з огляду на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою (далі ВПО), місце реєстрації якої не підтверджено. Надані нею відповідачу довідки, що вона не є ВПО до уваги не було прийнято, а заяви про поновлення виплати пенсії проігноровані.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року, яке набрало законної сили 10.01.2019 року, дії УПФУ у м. Краматорську визнані протиправними, зобов`язано поновити ОСОБА_1 пенсію за віком з вересня 2018 року як місцевому жителю м. Краматорська та виплатити на особистий рахунок, відкритий у «Приватбанку».

Пенсія і заборгованість, через банківську установу «Приватбанк», були їй виплачені лише 11.03.2019 року, у зв`язку з чим у період з 01.09.2018 року до 11.03.2019 року, вона була позбавлена засобів існування. Через зростання споживчих цін та знецінення коштів і інфляцію, яка становила майже 46%, отримані нею пенсійні виплати за судовим рішенням у березні 2019 року у розмірі 12022,47 грн. дуже знецінились, та продукти нею у цей період придбавалися по новим, щоденно зростаючим цінам, що свідчить про наявність вини відповідача у спричиненні їй значної матеріальної шкоди.

Також, щоб вижити, вона була змушена користуватися кредитними картками трьох банківських установ для задоволення життєво важливих потреб на харчування, ліки, транспорт та інше. Щоб уникнути значного зростання боргу перед банківськими установами вона мала своєчасно вносити обов`язкові платежі за користування кредитними лімітами, а оскільки вона не одержувала в той час пенсії, а інших доходів у неї не було, вона була змушена докладати додаткових зусиль для вирішення цих проблем, продавала свої речі через ломбарди та ринок, чим їй завдана додаткова матеріальна шкода.

У зв`язку із неправомірними діями відповідача, вона вимушена була користуватися кредитними картками банківських установ, чим їй завдано матеріальної шкоди. Так, вимушеним користуванням кредитним лімітом в «А-Банк» їй відповідачем завдано матеріальної шкоди у розмірі - 12592,46 грн., яка полягає у наступному: зняття готівки - 2300,00 грн за п`ять місяців, з вересня 2018 року до січня 2019 року; комісії - 140,00 грн.; процентів за користування кредитом - 264,31 грн.; поповнення рахунку - 7543,60 грн. до 13.03.2019 року; купівлі продуктів до квітня 2019 року - 2137,70 грн.; придбання ліків - 206,85 грн.. У зв`язку із користуванням кредитним лімітом «ПУМБ» завдана їй матеріальна шкода становить - 4607,14 грн., та складається: зняття готівки - 2000,00 грн.; проценти за користування кредитом - 287,64 грн.; поповнення рахунку 2067,15 грн.; погашення заборгованості - 252,66 грн.. Матеріальна шкода, що виникла внаслідок користування кредитним лімітом «Приватбанк» становить - 16637,68 грн., а саме: зняття готівки 1800,00 грн.; проценти за користування кредитом - 405,56 грн.; комісія - 49,06 грн.; придбання ліків - 394,12 грн.; придбання продуктів - 2937,54 грн.; поповнення рахунку готівкою - 8971,00 грн..

За період з 01.02.2019 року до 11.03.2019 року нею також були придбані продукти за готівку на суму 1774,75 грн. (по 887,38 грн. в місяць), тому загальний розмір завданої їй відповідачем матеріальної шкоди становить - 35612,03 грн., а у зв`язку із постійним знеціненням грошових коштів, вважає за справедливе збільшити її на 3000,00 грн., що становить - 38612,03 грн..

Крім того, їй заподіяно і значну моральну шкоду, яка полягає у штучному створені умов, які вона розцінює як катування людини похилого віку. Стан справ значно погіршився у зв`язку з тим, що вона придбала телефон, скориставшись послугою «Приватбанку» «Оплата частинами» і повинна була з вересня 2018 року по січень 2019 року включно, вносити на картку банку обов`язковий платіж понад 400,00 грн., а через відсутність коштів вона вимушена була докласти значних зусиль, що привело до стресової ситуації, яка негативно вплинула на її здоров`я. Зняти стрес не було можливості через відсутність коштів на придбання ліків, а відповідач свідомо та навмисно тривалий час не виконував судове рішення. Її нервова система виснажилась, вона була змушена звернутися до невропатолога, який призначив коштовне лікування, але, через відсутність коштів з лютого 2019 року до теперішнього часу вона не має змоги. Для вирішення штучно створених матеріальних проблем вона була вимушена в холодну пору року, в січні та лютому 2019 року, продавати на базарі свої речі, щоб заробити на харчі та ліки, що призвело до хвороби, та призвело до додаткових проблем, для вирішення яких потрібно було додати ще більш зусиль. Позивач вважає, що їй завдано моральну шкоду у розмірі по 10000,00 грн. за кожний місяць невиплати пенсії, що складає в сумі 70000,00 грн..

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була запрошена з УПФУ у Борівському районі Харківської області на підставі її особистої заяви та вона з 01.07.2015 року була прийнята на облік в УПФУ у м. Краматорську. Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 зареєструвала шлюб 21.04.2015 року та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_5 . Разом із заявою на запит пенсійної справи позивач надала копію нового паспорта, згідно якої вона з 11.07.2015 року зареєстрована у м. Краматорську, до цього часу вона була зареєстрована у м. Макіївка Донецької області. З травня 2016 року виплата пенсії позивачу здійснювалася через «Приватбанк», яку призупинено з 01.09.2018 року до з`ясування статусу ВПО, так як до 2015 року позивач була зареєстрована у м. Макіївка а її справа була запитана до УПФУ у м. Краматорську в електронному виді. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано УПФУ у м. Краматорську поновити та виплатити пенсію за віком з вересня 2018 року, як місцевому жителю Краматорська, на особистий рахунок позивача відкритий у банківській установі «Приватбанк». 05.12.2018 року УПФУ у м. Краматорську подало апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року, а 17.01.2019 року відповідач отримав ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги. Після цього, рішення суду було виконано у повному обсязі та 11.03.2019 року ОСОБА_1 отримала пенсійні виплати разом із боргом, тобто ще до звернення із даним позовом до суду. Надані суду докази не підтверджують фактичні витрати на проїзд позивача та заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Крім того, УПФУ у м. Краматорську є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до чинного законодавства шкода завдана органами Пенсійного фонду України компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Також, Краматорським міським судом вже приймалося рішення за позовом ОСОБА_1 до УПФУ у м. Краматорську про стягнення моральної та матеріальної шкоди з тих самих підстав, яке набрало законної сили та не оскаржувалося позивачем. З огляду на зазначене представник відповідача просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у м. Краматорську й отримує пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення виданого УПФУ у м. Краматорську серії ПС НОМЕР_1 від 12.12.2016 року.

Згідно паспорту виданого 17.06.2015 року Краматорським МВ ГУДМС України в Донецькій області ОСОБА_1 зареєстрована з 11.07.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року визнано протиправними дії УПФУ у м. Краматорську щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком як місцевому жителю м. Краматорська та зобов`язано УПФУ у м. Краматорську поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком з моменту її припинення, а саме з вересня 2018 року, як місцевому жителю м. Краматорськ, на особистий рахунок позивача відкритий у банківській установі «Приватбанк».

Судом, на підставі виписок з карток/рахунків встановлено, що позивач ОСОБА_1 має кредитні картки таких банківських установ як АТ «А-Банк», з кредитним лімітом 5000,00 грн., АТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Перший Український міжнародний банк», якими вона користувалася як до 01.09.2018 року, коли їй припинено виплату пенсії так і після поновлення виплати пенсії і до теперішнього часу.

Згідно протоколу за період 01.09.2018 - 28.02.2019 року, Довідки УПФУ у м. Краматорську від 28.03.2019 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена пенсія за період з вересня 2019 року по лютий 2019 року включно у розмірі 9167,04 грн..

Вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач мотивувала неправомірними діями відповідача з приводу припинення виплати їй пенсії з 01.09.2018 року, що вимусило її здавати свої речі до ломбарду і продавати на ринку та користуватися кредитними картками трьох банківських установ для задоволення власних потреб, зокрема на харчування та проїзд. Позивач зазначила, що рішення Донецького окружного адміністративного суду набрало законної сили 10.01.2019 року, однак на момент подання позову пенсія їй не виплачена. Внаслідок порушення пенсійних прав їй заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та необхідністю докладати значних зусиль, що призвело до стресової ситуації, що потягло погіршенні стану здоров`я, відсутністю коштів на лікування, чим у сукупності їй завдано моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн., як на її думку по 10000,00 грн. за кожний місяць невиплати пенсії.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (в редакції від 24.10.2003) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю, підставою якої є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність, хоча б одного з цих елементів, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За встановлених обставин, враховуючи, що позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем, внаслідок припинення пенсійних виплат з 01.09.2018 року по лютий 2019 року, як матеріальної шкоди, яка полягає на думку позивача в користуванні нею кредитними коштами банків, так і моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, тому суд вважає, що позовні вимоги про відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року визнано дії УПФУ у м. Краматорську протиправними, однак будь-яких інших обставин, зокрема щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та діями відповідача не встановлено. На виконання рішення суду УПФУ у м. Краматорську, ще до звернення позивачки з позовними заявами до суду були здійснені виплати заборгованості по пенсії починаючи з вересня 2018 року.

Тобто виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року УПФУ у м. Краматорську не було тривалим.

Так само, позивачка жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 70000,00 грн., надавши суду тільки довідку від 11.02.2019 року про звернення до невропатолога та консультаційний висновок кардіолога від 14.02.2019 року із призначеним курсом лікування, хоча позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір моральної шкоди в кожному окремому випадку.

Крім того, вищенаведеною статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою.

Тобто відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів..

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Тобто, з огляду на вищезазначене шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позивачем ОСОБА_1 у цій справі не пред`являвся позов до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що також є підставою для відмови у задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 137, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (ЄДРПОУ 23346787, місце знаходження: м. Краматорськ, вул. Поштова, 5), про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.02.2020 року

Суддя В. О. Заборський