Рішення № 87968118, 20.02.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/1236/20

Провадження № 2/234/1470/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Коніної К.Е.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Рибалка В.П., представника третьої особи Ликової В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №234/1236/20 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, -

Обставини справи:

24 січня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позову зазначила, що з 21.05.1984 року до 01.02.2006 року вона безперервно працювала стержневиком машинної формовки у фасоноливарному цеху № 1 Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ«НКМЗ»).

За час роботи на ПрАТ «НКМЗ» зі шкідливими та небезпечними умовами праці, позивачка отримала професійне захворювання, яке їй вперше встановили 02.12.2005 року. Перебуваючи у трудових відносинах з ПрАТ «НКМЗ», вона відпрацювала на посаді стержневика ручної формовки 21 рік 8 місяців 6 днів, в умовах впливу шкідливих чинників. Працювала вона зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. Внаслідок такої праці позивачка отримала професійне захворювання та змушена була перейти на низько кваліфіковану роботу прибиральниці. Ці обставини підтверджується копіями трудової книжки, актом розслідування хронічного професійного захворювання (форми П-4) від 11.01.2006 року, довідками МСЕК, виписками з історії хвороби.

У зв`язку з погіршенням здоров`я, у 2002 році вона вимушена була звернутись до лікарів місцевої лікарні. Результатом медичного обстеження став висновок лікарів, згідно якого було встановлено симптоми захворювання, пов`язані з вібраційною хворобою: деформуючий остеоартроз міжфалангових суглобів. Однак захворювання не було визнано професійним, але її направили до санаторію «Донбас» м. Слов`янськ, де вона пройшла санаторне курортне лікування. Весною 2005 року позивачка пройшла стаціонарне медичне обстеження спочатку у Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань, а восени 2005 року лікувалась у місцевій лікарні м. Краматорськ, де лікарі підтвердили симптоми захворювання пов`язаного з вібраційною хворобою.

У зв`язку з тим, що покращення стану здоров`я не спостерігалось, то у листопаді 2005 року, позивачка знову була направлена у Донецьку обласну клінічну лікарню профзахворювань в м. Донецьк, де пройшла стаціонарне медичне обстеження. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 9665 від 02.12.2005 року, згідно якого позивачці вперше було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з стійкими нейротрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді кістоподібних просвітлень у головчастих кістках у вигляді кістовидних просвітлень в головчастих кістках, у лівій ладьєвидній кістки, у головках третьої п`ясної кістки правої кисті, у нігтовій фаланзі 4 пальця лівої кістки, еностаза у лівій трапецевидної кістки, деформуючий остеоартроз дистальних міжфалангових суглобів, тендиноз ліктьових відростків з больовим синдромом, деформуючий остеоартроз правого ключично-акромального зчленування з больовим синдромом.

Після повідомлення місцевих органів про захворювання позивачки, було створено комісію, яка провела перевірку умов праці у фасоноливарному цеху № 1 ПрАТ «НКМЗ» та склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.01.2006 року за формою П-4.

Згідно вказаного акта (пункт 16), встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин, а саме: під час праці стержневиком підлягала дії комплексу шкідливих виробничих чинників: пилу, шуму, локальної вібрації, фізичного навантаження, концентрації та рівні яких перевищували гранично допустимі.

Причинами професійного захворювання (пункт 17 акта) стало: «тривала робота в умовах дії на працюючого підвищеного рівня шкідливих факторів виробництва (локальної вібрації, фізичні навантаження, низька температура у холодний період року).

19.01.2006 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м. Донецьк, вперше визнала захворювання позивача професійним, з 30 (тридцять) % втрати працездатності (вібраційна хвороба) та встановила третю групу інвалідності (професійне захворювання). 05.02.2007 року МСЕК у м. Донецьку, після обстеження повторно підтвердила факт захворювання, про що видала довідки МСЕК.

09.02.2009 року позивачка знову пройшла медичне обстеження у м. Донецьк, де обласна МСЕК остаточно підтвердила, що її захворювання є професійним та безстроковим, тобто пожиттєвим, з 30 (тридцять) % втрати працездатності (вібраційна хвороба) та підтвердила у неї інвалідність третьої групи. Цей факт зафіксовано довідками МСЕК серії ДОН-04 № 077326 та серії ДОН-07 № 073320. Періодично, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивачка змушена знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу лікування позивачці встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого їй для підтримки здоров`я, необхідно проходження медикаментозного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров`я, позивачка неодноразово проходила курси лікування, а саме: в обласній клінічній лікарні профзахворювань м. Донецька шість разів: з 22 березня по 04 квітня 2005 року; з 22 листопада по 06 грудня 2005 року; з 12 по 28 грудня 2006 року; з 17 січня по 07 лютого 2008 року; з 06 по 23 вересня 2011 року; з 02 по 12 квітня 2013 року, а також у місцевих лікарнях м. Краматорська багаторазово (12 разів): з 12 по 23 вересня 2005 року; з 02 по 14 серпня 2006 року; з 11 по 21 листопада 2008 року; з 21 січня по 02 лютого 2010 року; з 06 по 28 грудня 2013 року; з 11 по 20 листопада 2014 року; з 25 серпня по 05 вересня 2015 року; з 17 по 31 жовтня 2016 року; з 12 по 24 квітня 2018 року; з 19 по 31 жовтня 2018 року; з 29 березня по 11 квітня 2019 року; з 25 жовтня по 06 листопада 2019 року. Також неодноразово проходила санаторно-курортне лікування в санаторії «Донбас» з 10 грудня 2001 року по 02 січня 2002 року, санаторію «Озерний» з 15 серпня по 7 вересня 2009 року, санаторію «Роща»: з 31 березня по 14 квітня 2007 року, з 30 травня по 21червня 2010 року, з 26 червня по 15 липня 2011 року, з 26 червня по 13 липня 2012 року. Також позивачка змушена звертатись до лікарів за консультацією та рекомендаціями лікування, які підтверджували її захворювання та призначали лікування.

У зв`язку з отриманим позивачкою професійного захворювання вона зазнала фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. Позивачці на час захворювання було 47 років, це час життєвого розквіту, пора зрілості. Позивачка будувала плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан її здоров`я є невідновним, внаслідок чого вона отримала психологічну травму. Внаслідок такого захворювання змінився її життєвий уклад, її життя зазнало суттєвих змін: вона частково втратила працездатність, обмежена під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичну біль у суглобах, має поганий сон. Для підтримки стану здоров`я позивачка вимушена була провести на стаціонарному лікуванні у лікарнях більше ніж півроку свого життя. Стан здоров`я позивачки дуже незадовільний, вона не витримує тривалих фізичних навантажень, не в змозі тривалий час утримувати руками предмети. Позивачка не може вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, порушилися зв`язки із оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя, хвороба позбавила позивачку можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв`язки у сім`ї. У зв`язку з медичними обстеженнями при виборі умов праці, крім прибиральниці. Працедавці під різними приводами відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про її хворобу. Позивачка доставляє багато труднощів своїм рідним та близьким, тому змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачці, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері у стосунках з рідними та оточуючими, фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час.

Заподіяна шкода, завдана позивачу внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ «НКМЗ».

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40000 грн., та вважає даний розмір мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Рибалка В.П. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, також надала відзив на позов, в якому зазначила, що ОСОБА_2 у позовній заяві зазначає, «що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, їй заподіяно моральну шкоду», але така думка є помилковою і спростовується наступним.

В ч. 6 ст. 153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу.

Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст. 7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі.

На виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував ОСОБА_2 під розписку про умови праці та про наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказами про прийняття на роботу та переведення на іншу роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився.

Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачу пільг та компенсацій за важкі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, надавав одноразову допомогу за вислугу років, безоплатно проводив видачу молока та інших різнозначних продуктів, з власної ініціативи забезпечував безоплатним харчуванням.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації гарантовані законом.

Крім того, ПрАТ «НКМЗ», починаючи з лютого 2006 року, щомісяця виплачує позивачу матеріальну допомогу, яка станом на січень 2020 року склала 12750,00 грн.

У позові ОСОБА_2 зазначає, що моральна шкода, яка їй заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах; фізичному болю та стражданнях; зміни її життєвого укладу; порушенні зв`язків з оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин вона не наводить та не додає до позовної заяви. Крім того, позивачем не доведено, що зміни, які сталися в її особистому житті пов`язані саме з наявністю у неї професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля вона докладає для організації свого життя.

В обґрунтування своїх вимог позивач додає до позову медичні виписки, з огляду на їх зміст вбачається наступне: у виписках зазначено, що «загальний стан відносно задовільний», що спростовує її заяви про наявність у неї «психологічної травми» та «порушення душевної рівноваги».

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою.

Необхідно зауважити, що позивач в обґрунтування своїх вимог послалась на норми закону, які не регулюють правовідносини, що є підставою позову, зокрема, ст.ст. 21, 46 Конституції України.

Так, стаття 21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 46 Конституції України встановлює загальні гарантії соціального захисту громадян.

Просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи Ликова В .Ю. не заперечувала проти позовних вимог, у письмових поясненнях зазначила, що потерпіла на виробництві ОСОБА_2 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні з 19 січня 2006 року. За висновком МСЕК від 19 січня 2006 року серія ДОН-04 № 045777 потерпілій встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності (з повторними переоглядами 18 січня 2007 року) внаслідок втрати професійної працездатності під час роботи на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод».

На підставі статей 28,32,34 Закону України № 1105-ХIV постановою Краматорського міського відділення № 2763-3198/1 від 24.02.2006 року призначено одноразову допомогу в сумі 19320,00 грн. та щомісячні страхові виплати в розмірі 730,08 грн. За висновком МСЕК потерпіла ОСОБА_2 потребує стаціонарного лікування у ЛПЗ, санаторно-курортного лікування, лікарських засобів та виробів медичного, медикаментозного призначення.

Під час повторного перегляду за висновками МСЕК від 05 лютого 2007 року серія ДОН-04 № 049310 потерпілій встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності (з повторним переглядом 05 лютого 2009 року) внаслідок втрати професійної працездатності під час роботи на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод».

Відповідно, постановою Краматорського міського відділення № 0536/3198/3198/2 від 07.042008 року призначено потерпілій ОСОБА_2 перераховану щомісячну страхову виплату у розмірі 1168,89 грн.

За висновком МСЕК від 09 лютого 2009 року серія ДОН-04 № 077326 потерпілій встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності, безстроково.

Відповідно, постановою Краматорського міського відділення № 0536/3198/3198/7 від 31.03.2009 року призначено потерпілій ОСОБА_2 перераховану щомісячну страхову виплату у розмірі 1242,53 грн.

Також, варто зазначити, що постановою Краматорського міського відділення № 0536/3198/3198/42 від 29.06.2017 року потерпілій ОСОБА_2 призначено санаторно-курортне лікування в санаторії (курорті).

Неодноразово потерпілій ОСОБА_2 постановами Краматорського міського відділення № 0536/3198/3198/18 від 08.01.2014 року, № 0526/3198/3198/29 від 22.09.2015 року, № 0526/3198/3198/46 від 30.04.2018 року призначалось відшкодування витрат на придбання медикаментів.

Постановою Краматорського міського відділення № 0526/3198/3198/50 від 15.03.2019 року потерпілій на виробництві ОСОБА_2 призначено перераховані щомісячні страхові виплати відповідно до ст. 37 ЗУ № 1105-ХІV в розмірі 4342,98 грн.

За таких обставин, вважають, що Краматорське міське відділення права потерпілої не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, на підставі вищенаведеного, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД

ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 21.05.1984 року по 01.02.2006 року працювала у ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на посаді стержневика машинної формовки у фасоноливарному цеху, що підтверджується копією трудової книжки, копією наказу (розпорядження) № 1492 про прийому на роботу з 21.05.1984 року.

02 грудня 2005 року ОСОБА_2 вперше було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з стійкими нейротрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді кістоподібних просвітлень у головчастих кістках у вигляді кістовидних просвітлень в головчастих кістках, у лівій ладьєвидній кістки, у головках третьої п`ясної кістки правої кисті, у нігтовій фаланзі 4 пальця лівої кістки, еностаза у лівій трапецевидної кістки, деформуючий остеоартроз дистальних міжфалангових суглобів, тендиноз ліктьових відростків з больовим синдромом, деформуючий остеоартроз правого ключично-акромального зчленування з больовим синдромом, що підтверджується копією висновку лікарсько-експертної комісії № 9665, копією повідомлення про професійне захворювання.

19 січня 2006 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м. Донецьк, вперше визнала захворювання ОСОБА_2 професійним, з 30 (тридцять) % втрати працездатності: вібраційна хвороба, отримана в професії - стержневиком, та встановлена третя група інвалідності, при цьому та потреба у медикаментозному лікуванні, при цьому позивачу протипоказана тяжка фізична праця в умовах вібрації, що підтверджується копією виписки з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДОН-04 № 045777, копією Виписки із Акту огляду МСЕК серії ДОН-04 № 019234.

05.02.2007 року МСЕК після обстеження ОСОБА_2 повторно підтвердила факт захворювання з 30 (тридцять) % втрати працездатності у зв`язку з вібраційною хворобою ІІ стадії, потреба у медикаментозному лікуванні, при цьому позивачу протипоказана тяжка фізична праця в контакті з вібраціями, що підтверджується копією Виписки з Акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія ДОН-04 № 049310, копією Виписки із Акту огляду МСЕК серії ДОН-05 № 079276.

Відповідно до копії Виписки з Акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДОН-04 № 077326 від 09.02.2009 року, копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія ДОН-04 № 077326 від 09.02.2009 року, копії довідки серія ДОН-07 № НОМЕР_1 від 09.02.2009 року, позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності з причин проф. захворювання зі ступенем втрати працездатності 30 % та потреба у медикаментозному лікуванні, санаторно-курортне лікування, при цьому позивачу протипоказана тяжка фізична праця в контакті з вібраціями.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11.01.2006 року, комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_2 , якій встановлений діагноз: вібраційна хвороба другого ступеню, синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок (994.91).

З виписок з медичних карт вбачається, що позивачка неодноразово проходила клінічні обстеження і знаходилась на лікуванні у медичних установах м. Донецьк, м. Краматорська та проходила курси лікування від професійних захворювань, а також проходила санаторне-курортне лікування від професійних захворювань.

11.02.2014 року ОСОБА_2 було видано пенсійне посвідчення серії ААЗ № 401913 у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності через професійне захворювання, довічно.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24 лютого 2006 року № 2763-3198/1 про призначення ОСОБА_2 страхової виплати, у зв`язку ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, що отримане 11 січня 2006 року під час роботи на Закритом акціонерном товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод».

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 07 квітня 2008 року № 0536/3198/3198/2 потерпілій ОСОБА_2 призначена перерахована щомісячна страхова виплата з 01 березня 2008 року по 04 лютого 2009 року включно.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 березня 2009 року № 0536/3198/3198/7 потерпілій ОСОБА_2 призначена перерахована щомісячна страхова виплата з 01 березня 2009 року безстроково.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 08 січня 2014 року № 0536/3198/3198/8 потерпілій ОСОБА_2 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу (одноразово) в сумі 408,36 грн.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22 вересня 2015 року № 0536/3198/3198/29 потерпілій ОСОБА_2 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу (одноразово) в сумі 1434,47 грн.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 червня 2017 року № 0536/3198/3198/42 потерпілій ОСОБА_2 призначено санаторно-курортне лікування з 04 липня 2017 року по 27 липня 2017 року.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 квітня 2018 року № 0526/3198/3198/46 потерпілій ОСОБА_2 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу (одноразово) в сумі 3603,97 грн.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15 березня 2019 року № 0526/3198/3198/50 потерпілій ОСОБА_2 призначена перерахована щомісячна страхова виплата відповідно до ч.2 ст.37 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01 березня 2019 року безстроково.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці Територіальне управління Держнадзорохоронпраці по Донецькій області надало Дозвіл № 069.03.14.37.10.1 Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на початок роботи підприємства по заготівлі, переробки, в тому числі металургійної, металобрухту кольорових та чорних металів, з 07 лютого 2003 року.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду надало Дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

Відповідно до Довідки про доходи № 37 від 06.02.2020 року ОСОБА_2 , отримує у Приватному акціонерному товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод» нецільову благодійну матеріальну допомогу. Дохід за період з 01.02.2006 року по 31.01.2020 року становить - 12750,00 грн.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК , вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримала професійне захворювання і їй було встановлено 30% втрати професійної працездатності.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просила потерпіла.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 30 % , встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у її життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч гривен 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Повний текст рішення виготовлений 25.02.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна