Рішення № 87967590, 03.03.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3832/19

Справа № 226/3832/19

Провадження № 2/226/166/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.08.2012 відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом СП-2010-256 від 06.03.2010, та Тарифами банку, викладеними на сайті Банку, складає між ним та Банком договір. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором за станом на 31.10.2019 заборгованість за кредитом склала 4906 грн 85 коп., за процентами за користуванням кредитом - 639006 грн 31 коп., за пенею - 7350 грн 00 коп., а всього 651263 грн 16 коп. Банк на свій розсуд просить стягнути на свою користь з відповідача наступні суми: заборгованість за кредитом - 4906 грн 85 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 16.08.2012 по 31.07.2017 - 119628 грн 93 коп. та понесені ним судові витрати у сумі 1921 грн судового збору.

10.01.2020 за ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника, про те, що він наполягає на позові і не заперечує проти розгляду справи заочно у разі неявки відповідача до суду.

Відповідач, будучи двічі сповіщеним про час і місце слухання справи, у тому числі через розміщення судового виклику на офіційному сайті Судової влади України, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив на позов не подав.

Згідно з вимогами ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 16.08.2012 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, наслідком чого стало отримання ним платіжної кредитної карти «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту у розмірі 5000,00 грн, відповідачем використовувалися кредитні кошти, що підтверджується розрахунком Банку (а.с.6-7).

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно до ст.526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно за ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Вивченням анкети-заяви від 16.08.2012, яка підписана відповідачем, встановлено, що в ній не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості, Банком надано суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без дати їх затвердження) та Умови і правила надання банківських послуг (без дати їх затвердження), якими визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, умови та порядок нарахування пені та штрафів, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови.

При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме зміст цих Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів розуміла відповідач, що саме з ними вона ознайомилася і погодилася, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Окрім того, наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» суд не може прийняти до уваги, ще й тому, що в них міститься посилання на те, що процентну ставку з 01.09.2014 року та 01.04.2015 року було змінено, тобто повідомлено про факт, який вже відбувся. З огляду на те, що анкета-заява була підписана 16.08.2012, відповідач не могла ознайомитися з Тарифами, в яких повідомлено про зміну процентної ставки у 2014 році та 2015 році.

Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, а в анкеті-заяві домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами відсутня, надані Банком витяги з Тарифів та Умов і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку судом не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

У даній справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Отже, з огляду на встановлені обставини, приведені правові нормі та правові висновки, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором кредиту не має, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 119628 грн 93 коп. за період з 16.08.2012 по 31.07.2017 є такими, що не підлягають задоволенню.

За розрахунком Банку заборгованість за кредитом, тобто за фактично отриманими відповідачем коштами, за станом на 31.10.2019 складає 4906грн 85 коп. (а.с.6-7).

Укладений між сторонами кредитний договір від 16.08.2012 у вигляді анкети - заяви, підписаної сторонами, також не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

В той самий час, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти, що підтверджується анкетою-заявою, розрахунком заборгованості, у добровільному порядку Банку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 4906грн 85 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України, у розмірі 79 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.08.2012, яка виникла за станом на 31.10.2019, а саме: за тілом кредиту в сумі 4906грн 85 коп. та судові витрати в сумі 79 грн 00 коп., а всього 4985 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 85 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 119628 грн 93 коп. за період з 16.08.2012 по 31.07.2017 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги іншими учасниками справи у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ж.Є.Редько